Рішення

від 09.10.2015 по справі 910/19543/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015Справа №910/19543/15

За позовомДержавного підприємства «Маневицьке лісове господарство»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ХОРС»

пророзірвання договору та стягнення 345 123,35 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився;

від відповідача:не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Маневицьке лісове господарство» (надалі – ДП «Маневицьке лісове господарство») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ХОРС» (надалі – ТОВ «ТЕХНО-ХОРС») про розірвання договору та стягнення 345 123,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу №10/03-15 від 10.03.2015, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу обладнання для заготівлі лісу, а саме: гідроманіпулятор Wу-6700; ротатор ГР-30; захват Ве-0,26; систему гідравлічну до кранів Ве-6700 на загальну суму 336 050,00 грн. За доводами позивача 10.03.2015 було сплачено на банківський рахунок відповідача вартість обладнання у розмірі 336 050,00 грн. Проте відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором належним чином не виконав та не поставив у визначені Договором строк товар у зв'язку із чим позивач просить розірвати Договір купівлі-продажу №10/03-15 від 10.03.2015 та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 336 050,00 грн. за недопоставлений товар та штраф у розмірі 9 073,35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. порушено провадження у справі №910/19543/15, розгляд справи призначено на 18.09.2015 р.

Представник позивача у судове засідання 18.09.2015 р. з'явився, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.09.2015 р. проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволені позову. Звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи додатково на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2015 р. клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 09.10.2015 р.

Представники сторін у судове засідання 09.10.2015 не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що відображене, зокрема, в протоколі судового засідання від 18.09.2015 р. При цьому суд виходить із наступного.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце проведення наступного судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Неприбуття до судового засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

В судовому засіданні 09.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2015 р. між ДП «Маневицьке лісове господарство» (покупець) та ТОВ «ТЕХНО-ХОРС» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №10/03-15 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, обладнання для заготівлі лісу, надалі Товар, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно з додаток №1 до Договору сторони погодили специфікацію товару, а саме гідроманіпулятор Wу-6700; ротатор ГР-30; захват Ве-0,26; систему гідравлічну до кранів Ве-6700 на загальну суму 336 050,00 грн.

Загальна сума Договору становить 336 050,00 грн., в тому числі ПДВ 56 008,33 грн. (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору сторони погодили, що оплата в розмірі 100% від вартості товару повинна бути перерахована на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури продавцем.

Продавець повинен сповістити за допомогою телефонного або факсимільного зв'язку про готовність товару до передачі покупцю, але не пізніше 80 днів після отримання передплати на розрахунковий рахунок продавця. Товар вважається переданим після підписання видаткових накладних та акту прийому-передачі товару в повній комплектації і при наявності технічної документації (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту його повного виконання.

Відповідачем на виконання умов Договору було виставлено позивачу рахунок на оплату №18 від 10.03.2015р. на загальну суму 336 050,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем після підписання сторонами Договору та отримання рахунку було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 336 050,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №814 від 10.03.2015 р.

За доводами позивача, відповідачем в порушення умов Договору в повному обсязі товар поставлено не було. З посиланням на п.5.2 Договору позивач просить стягнути додатково штраф у розмірі 9 073,35 грн.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності поставки товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що після підписання сторонами Договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку, позивач здійснив повну оплату вартості товару у розмірі 336 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №814 від 10.03.2015р.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

11.06.2015 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №8/1087 від 10.06.2015 р., в якій вимагав забезпечити поставку товару або повернути грошові кошти в розмірі 336 050,00 грн.

Проте, відповідачем вказана претензія залишення без відповіді та без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару та отримані від позивача грошові кошти у розмірі 336 050,00 грн. не повернув, суд, вважає що позовна вимога про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 336 050,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 9 073,35 грн., господарський суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до п. 5.2 Договору за затримку передачі товару продавець сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару за кожний день такої затримки.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна сума Договору становить 336 050,00 грн., в тому числі ПДВ 56 008,33 грн.

Після проведення судом розрахунку суми неустойки, господарський суд дійшов висновку, що наданий ДП «Маневицьке лісове господарство» розрахунок штрафу є арифметично не вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 401,35 грн., в іншій частині в розмірі 672,10 грн. штраф нараховано необґрунтовано, у зв'язку із чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за Договором виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Таким чином, враховуючи встановлені у ході судового розгляду обставини, позовні вимоги ДП «Маневицьке лісове господарство» до ТОВ «ТЕХНО-ХОРС» про стягнення 336 050,00 грн. та штрафу в сумі 9 073,35 грн. підлягають задоволенню у частковому обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про розірвання Договору купівлі-продажу №10/03-15, укладеного сторонами 10.03.2015 р. з посиланням на ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, в результаті порушення відповідачем умов Договору щодо не поставки товару, позивач був позбавлений можливості досягнення мети договору. Отже, порушення відповідачем умов Договору є істотним.

За таких обставин, позовна вимога про розірвання Договору купівлі-продажу №10/03-15 від 10.03.2015 р., підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

          Згідно з п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

          З огляду на те, що позивачем при звернені до суду було внесено судовий збір в більшому розмірі та зменшено розмір позовних вимог йому підлягає поверненню зайво сплачена сума судового збору в розмірі 1 218,00 грн. сплачена згідно платіжного доручення №2746 від 15.07.2015 р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» задовольнити частково.

2. Розірвати Договір купівлі-продажу №10/03-15 від 10.03.2015р., укладений між Державним підприємством «Маневицьке лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ХОРС».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ХОРС» (04074, м.Київ, вул.Автозаводська, буд. 18; ідентифікаційний код 36871594) на користь Державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» (44600, Волинська область, Маневицький район, смт.Маневичі, вул.К.Маркса, 31; ідентифікаційний код 00991545) грошові кошти у розмірі 336 050,00 грн., 8 401,25 грн. штраф та судовий збір у розмірі 6 888,67 грн. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Повернути Державному підприємству «Маневицьке лісове господарство» (44600, Волинська область, Маневицький район, смт.Маневичі, вул.К.Маркса, 31; ідентифікаційний код 00991545) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 1 218,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано – 13.10.2015 р.

Суддя                                                                                                     Ю.О. Підченко