Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/20602/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/20602/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Юністіл"

про стягнення 36642 грн. 03 коп.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Багмет І.І. (довіреність від 21.07.2015)

від відповідача - не прибув

встановив :

10.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Юністіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава" заборгованість за договором поставки №ЮТ0211 від 17.02.2015 у сумі 28908 грн. 12 коп., 7365 грн. 63 коп. штрафних санкцій, 368 грн. 28 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання за належною юридичною адресою ухвали суду.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідач не надав.

З урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

17.02.2015 між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) укладений договір поставки №ЮТ0211 (далі - договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна вказані в рахунка-фактурах та/або специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2 специфікації загальна вартість товару становить 28 908, 12 грн. Оплата вартості товару, вказаного в рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або інших умовах, вказаних у специфікації (п. 3.4 договору).

Згідно п. 4.2 договору, строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100 % передоплати. Інший строк поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджується сторонами в специфікаціях.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1).

Крім того, в специфікації сторони погодили, що постава товару відбувається протягом 4 робочих днів з дати зарахування на рахунок попередньої оплати за товар у розмірі 28 908, 12 грн.

Судом встановлено, що на підставі виставленого рахунку №СФ-0000974від 13.02.2015, позивач здійснив перерахування попередньої оплати за договором у розмірі 28 908, 12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6308 від 25.02.2015.

15.04.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією №337 про повернення попередньої оплати протягом 3 банківських днів з дня отримання вимоги.

Оскільки відповідач не відповів на вимогу позивача та не повернув грошові кошти, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором у розмірі 28 908,03 грн., штрафної санкції у розмірі 7 365,63 грн. за непоставку товару, проценти річних у розмірі 368,28 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки, позивачем проведено попередньо оплату за договором на загальну суму 28 908,12 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 6308 від 25.02.2015, проте відповідач в порученням умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 28 908,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки товару або повернення попередньої оплати на суму 28 908,12 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Умовами п. 7.4 договору, сторони погодили: якщо постачальник прострочив поставку товару більш як на 15 робочих днів, то покупець має право відмовитись від непоставленого вчасно товару, а постачальник зобов'язаний повернути вартість непоставленого товару протягом 3 банківських днів з дня отримання відповідної вимоги покупця.

Претензія про повернення попередньої оплати залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару та повернення попередньої оплати на загальну суму 28908,12 грн., вимоги позивача про стягнення 28908,12 грн. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 365,63 грн. штрафної санкції, нарахованої за період прострочення з 04.03.2015 по 05.08.2015.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору, передбачено, що у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній на вимогу покупця сплачує штрафну санкцію, яка вираховується як пеня, що діяла в період прострочення від вартості товару, який не поставлений вчасно, за кожен день прострочення.

Позивач здійснив нарахування пені за період з 04.03.2015 по 05.08.2015, без урахування положень п. 7.4 договору.

Вимога про повернення попередньої оплати отримана відповідачем 23.04.2015, тому нарахування пені слід здійснювати з 29.04.2015.

Таким чином, за перерахунком суду пеня підлягає задоволенню у розмірі 4 704,50 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 368, 28 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 368,28 грн., нарахованих на суму попередньої оплати, яка підлягає поверненню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №922/2430/13 від 22.01.2014 та №911/3130/13 від 19.03.2014.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 33 612, 62 грн., з яких: основний борг - 28908, 12 грн., пеня 4704,50 грн.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33 , 34 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" (03191, м. Київ, вул. Якубовського Маршала, 2, код 39184273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-Ка Полтава" (38113, Полтавська обл.., Зіньківський район, село Тарасівка, вул.. Леніна, 33, код 35193242) основний борг - 28 908,12 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісім гривень 12 коп.), пеню - 4 704, 50 грн. (чотири тисячі сімсот чотири гривні 50 коп.) та судовий збір у розмірі 1 675, 95 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять 95 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ про примусове виконання рішення суду після набрання законної сили рішенням.

В судовому засіданні 06.10.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 12.10.2015.

Суддя В.О. Демидов