Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/23266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/23266/15 За позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластспецмаш"

про стягнення 30 382, 63 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Данилюк Н.С. (довіреність від 07.08.2015);

від відповідача - не прибув

встановив :

02.09.2015 позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №68-2004 від 01.04.2004 у розмірі 23 101,46 грн., пеню - 5 104,65 грн., інфляційні - 1 921,29 грн., 3 % річних - 255,23 грн.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали суду. Відзив на позовну заяву відповідачем не наданий.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд направляв ухвалу на адресу відповідача зазначену витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, 94.

Однак, із вказаної адреси повернулась поштова кореспонденція з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає про належне повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, враховуючи, що останній не повідомляв про зміну своєї адреси.

З урахуванням викладеного, а також положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України , суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

01.04.2004 між позивачем (споживач за договором) та відповідачем (субспоживач) укладений договір №68-2004 на передачу електричної енергії через електромережі аеропорту (далі - договір), за умовами якого, споживач забезпечує передачу електричної енергії субспоживачу в межах величин, дозволених до користування, а субспоживач розраховується за надані послуги в порядку і на умовах договору.

Субспоживач сплачує споживачу передплату за запланований у наступному місяці обсяг споживання електроенергії на протязі 5 днів з дати підписання договору (4.1.1); відповідно до п. 4.1.2 договору, щомісячно за фактично спожиту електроенергію до 5 числа місяця наступного за звітним згідно рахунку споживача та акту виконаних робіт.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що у разі відсутності передоплати субспоживач сплачує суму, яка визначається у відповідності з очікуваним споживанням електроенергії у наступному розрахунковому періоді з урахуванням сальдо розрахунків за минулий період.

Відповідно до додатку №6 до договору, встановлена наступна вартість електропостачання та утримання електромереж: електроенергія - за ціною "Киїівенерго"; утримання електромереж - 0,063 (ціна в грн.), 0,0126 (20% ПДВ), 0,0756 (всього в гривнях).

Угодою №1 внесено зміни в додаток №6 в частині вартості електропостачання та утримання електромереж: електроенергія - за цінами ДАЕК "Київенерго"; утримання електромереж - 0,084 (ціна в грн.), 0,016 (20% ПДВ), 0,100 (всього вартість).

Договір набирає чинності з 01.04.2004 і діє по 31.12.2004 (п. 9.1).

Додатковою угодою №2 від 30.04.2015 сторони погодили припинити дію договору №68-2004 від 01.04.2004 з 30.04.2015.

Як вбачається з матеріалів справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №944 від 31.03.2015 та № 1296 від 30.04.2015, позивачем були надані послуги по договору на загальну суму 24 399,12 грн., які залишись неоплаченими у розмірі 23 101,46 грн.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до відповідача з претензією №5.2-1.8-383 від 22.05.2015 про погашення боргу та направив акт звірки для підписання, які згідно поштового конверта направлялись на адресу а/с 45, м. Київ, однак в договорі зазначені інші адреси відповідача.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) без зауважень свідчать про прийняття наданих послуг відповідачем у вказаному в них об'ємі на зазначені суму.

У письмових поясненнях від 06.10.2015, представник позивача зазначила, що рахунки на оплату наданих послуг на заявлену суму заборгованості направлялися на адресу відповідача простою кореспонденцією, тому належні докази їх направлення не мають можливості надати.

Закон України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні та у статті 1 наведено визначення термінів, за якою для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За приписами статті 8 цього Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки-даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п. 2.1. - 2.4. Положення).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (п.2.5 Положення).

Відповідно до п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п. 2.16 Положення).

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції та є підставою для проведення оплати наданих послуг (робіт).

А рахунки-фактури за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , оскільки ними не фіксується жодна господарська операція та встановлення договірних відносин між сторонами.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами заборгованість у розмірі 23 101,46 грн., що заявлена до стягнення та підтверджена матеріалами справи, тому позовні вимоги в частині основного боргу у вказаному розмірі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач заявив до стягнення пеню - 5 104,65 грн., 3 % річних - 255,23 грн. та інфляційні - 1 921,29 грн.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд перевірив розрахунки позивача та визнав їх необґрунтованими, оскільки з урахуванням положень п. 4.1.2 договору, відповідач повинен був розраховуватись з позивачем до п'ятого числа наступного за звітним місяцем (тобто прострочення сплати коштів за послуги (роботи) слід рахувати з 07.04.2015 по акту №944 від 31.03.2015, з 05.05.2015 по акту №1296 від 30.04.2015, при цьому, при здійсненні перерахунків, суд взяв до уваги положення ч. 5 ст. 254 ЦК України та граничну дату нарахування пені вказану позивачем у позовній заяві.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, за перерахунком суду пеня підлягає задоволенню у розмірі 4 748, 30 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його не обґрунтованість, та за перерахунком суду 3 % річних підлягають задоволенню - 237, 78 грн., інфляційні - 1 710,73 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33 , 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластспецмаш" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 94, код 30302238) на користь Комунального підприємства Міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79, аеропорт "Київ" (Жуляни), код 01131514) заборгованість у розмірі 23 101,46 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 46 коп.), 3 % річних - 237,78 грн. (двісті тридцять вісім гривень 78 коп.), інфляційні - 1 710,73 грн. (одна тисяча сімсот десять гривень 73 коп.), пеню - 4 748,30 (чотири тисячі сімсот сорок вісім гривень 30 коп.) та судовий збір - 1 791, 86 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто одна гривня 86 коп.).

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 12.10.2015.

Суддя В.О. Демидов