Рішення

від 12.10.2015 по справі 912/3139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 рокуСправа № 912/3139/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 915/3139/15

за позовом: Приватного підприємства "Агрегат", АРК Крим, м. Ялта

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік", с. Дмитрівка, Знам'янський район, Кіровоградська область

про витребування майна та стягнення 383 211,00 грн

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік", с. Дмитрівка, Знам'янський район, Кіровоградська область

до відповідача: Приватного підприємства "Агрегат", АРК Крим, м. Ялта

про визнання дійсним контракту № 14/01/01 від 23.01.2014 на поставку обладнання

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - участі не брали;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - Усатенко Ю.Ю., договір про надання правової допомоги від 25.08.15, посвідчення адвоката № 122 від 28.04.09.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "Агрегат" (далі - ПП "Агрегат") звернулось до господарського суду з позовної заявою, в якій просить витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік" (далі - ТОВ ЗЦЗ "Керамік") передане за договором відповідального зберігання № б/н від 26.03.2013 майно, а саме: прес А300-3 в кількості 1 шт. вартістю 850 500,00 грн, прес-форма КС-30-3 в кількості 1 шт. вартістю 157 950,00 грн, спецключі (в складі пресу) в кількості 3 шт., масло ИГП-40 в кількості 15 л, всього загальною вартістю 1 008 450,00 грн та стягнути з ТОВ ЗЦЗ "Керамік" неустойку у зв'язку з неповерненням майна в розмірі 383 211,00 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Поданий позов мотивовано неповерненням відповідачем майна після закінчення строку договору зберігання від 26.03.2013 та обґрунтовано посиланням, зокрема, на ст. ст. 386, 387, 936-938, 1212-1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 13.08.2015 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3139/15.

Заявою від 15.09.2015 позивач уточнив позовні вимоги в частині витребування майна та просить витребувати у ТОВ ЗЦЗ "Керамік" шляхом вилучення та передачі на користь ПП "Агрегат" передане за договором відповідального зберігання № б/н від 26.03.2013 майно, а саме: прес А300-3 в кількості 1 шт. вартістю 850 500,00 грн, прес-форма КС-30-3 в кількості 1 шт. вартістю 157 950,00 грн, спецключі (в складі пресу) в кількості 3 шт., масло ИГП-40 в кількості 15 л, всього загальною вартістю 1 008 450,00 грн (а.с. 122-123).

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та з огляду на те, що згідно вказаного уточнення позивач в межах предмета позову фактично визначив спосіб витребування майна за вимогою про його витребування, господарський суд приймає зазначені уточнення та здійснює розгляд справи з урахуванням сформульованих вимог згідно заяви від 15.09.2015.

Відповідачем позовні вимоги заперечено повністю з тих підстав, що: до спірних правовідносин норми ст. ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню; підставою нарахування неустойки є обставини, які мали місце поза межами строку договору та при нарахуванні неустойки не дотримано обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; застосування положень Цивільного кодексу України щодо порушення договору зберігання є безпідставним, так як спірне майно продано відповідачу (відзив від 04.09.2015 № 89) (а.с. 44-46).

Окрім того, ТОВ ЗЦЗ "Керамік" подано зустрічну позовну заяву з вимогою до ПП "Агрегат" про визнання дійсним контракту № 14/01/01 на поставку обладнання, укладений 23.01.2014 між ПП "Агрегат" та ТОВ ЗЦЗ "Керамік" про придбання ТОВ ЗЦЗ "Керамік" у ПП "Агрегат" комплекту обладнання для виробництва будівельних матеріалів - пресу моделі А300-3 вартістю 400000 грн та прес-форми 18-3КЦ10 вартістю 48450 грн (а.с. 58-62).

Зустрічну позовну вимогу заявлено з посилання на приписи ст. ст. 179, 180, 181, 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 218, 638, 640-642 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 08.09.2015 зустрічну позовну заяву ТОВ ЗЦЗ "Керамік" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 16.09.2015 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті та заслухав присутніх представників сторін. Представником ПП "Агрегат" позовні вимоги за первісним позовом підтримано повністю та заперечено у задоволенні зустрічного позову, про що надано письмовий відзив на позов (а.с. 118-120). Представником ТОВ ЗЦЗ "Керамік" заперечено у задоволенні первісного позову на підставі обставин, викладених у відзиві, та підтримано зустрічну позовну вимогу.

Розгляд справи в судовому засіданні 16.09.2015 відкладено до 02.10.2015 у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів від ПП "Агрегат" та ухвалою від 02.10.2015 відкладено до 12.10.2015 з огляду на заяву представника ПП "Агрегат" про неможливість явки представника в судове засідання 12.10.2015 та неподання витребуваних документів.

В судове засідання 12.10.2015 представник ПП "Агрегат" не з'явився, між тим подав клопотання про оголошення перерви в даному судовому засіданні в межах одного дня, 12.10.2015, у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання 12.10.2015 о 12:00 через участь в судовому засіданні в іншій справі, що слухається господарським судом Кіровоградської області 12.10.2015 об 11:30.

Представник ТОВ ЗЦЗ "Керамік" заперечив проти задоволення вказаного клопотання у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні в інший час.

З огляду на заперечення представника ТОВ ЗЦЗ "Керамік" та з метою забезпечення рівності всіх учасників судового процесу, враховуючи, що ПП "Агрегат" подано витребувані ухвалою господарського суду документи та представник ПП "Агрегат" приймав участь в інших судових засіданнях, що проводились у даній справі, тоді як в межах робочого дня 12.10.2015 господарський суд в складі судді Тимошевської В.В. вже має призначенні до розгляду інші справи, господарський суд відхиляє клопотання ПП "Агрегат" про оголошення перерви та здійснює розгляд справи по суті за відсутності представника ПП "Агрегат".

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.03.2013 між ПП "Агрегат", як Власником майна, та ТОВ ЗЦЗ "Керамік" (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання, на виконання якого ПП "Агрегат" передано, а ТОВ ЗЦЗ "Керамік" прийнято на відповідальне зберігання наступне майно: прес А300-3 в кількості 1 шт. вартістю 850 500,00 грн, прес-форма КС-30-3 в кількості 1 шт. вартістю 157 950,00 грн, спецключі (в складі пресу) в кількості 3 шт., масло ИГП-40 в кількості 15 л (а.с. 12-14).

Передачу майна на зберігання здійснено за Актом приймання-передачі до договору відповідального зберігання від 26.03.2013 (а.с. 15).

Договір відповідального зберігання від 26.03.2013 оформлено в письмовій формі, підписано керівниками підприємств та скріплено печатками. Укладення зазначеного договору та погодження всіх його істотних умов сторонами під час розгляду справи не заперечено.

Як повідомляє ПП "Агрегат" (позивач за первісним позовом), після закінченню строку договору відповідального зберігання від 26.03.2013 останній звернувся до ТОВ ЗЦЗ "Керамік" (відповідач за первісним позовом) з вимогою про повернення майна, яка задоволена не була та відповідне майно не повернуто і утримується ТОВ ЗЦЗ "Керамік" без достатніх правових підстав, що стало для звернення до господарського суду з позовом у даній справі.

Натомість ТОВ ЗЦЗ "Керамік" позов про витребування майна і про стягнення неустойки за порушення терміну повернення майна заперечив та звернувся до ПП "Агрегат" із зустрічним позовом, в якому, повідомляючи про укладення між сторонами 23.01.2014 контракту № 14/01/01 на поставку обладнання, яке передавалось на зберігання за договором, просить визнати такий договір дійсним.

При розгляді заявлених позовних вимоги, господарський суд враховує наступне.

Місцезнаходженням ПП "Агрегат" є Автономна Республіка Крим.

Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, правовий режим на цій території, особливості діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах такого режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року N 1207-VII.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Положеннями ст.173 Господарського кодексу України перебачено, що господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Приписами ст. 949 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Отже, договір зберігання є реальним правочином та обов'язок зберігати річ, а у подальшому її повернути, виникає після фактичної передачі такої речі зберігачеві.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно акта приймання-передачі до договору відповідального зберігання від 26.03.2013, ТОВ ЗЦЗ "Керамік" прийнято від ПП "Агрегат" на зберігання наступне майно (обладнання): прес А300-3 в кількості 1 шт. вартістю 850 500,00 грн, прес-форма КС-30-3 в кількості 1 шт. вартістю 157 950,00 грн, спецключі (в складі пресу) в кількості 3 шт., масло ИГП-40 в кількості 15 л (а.с. 15).

Отже, в силу ст. 949 Цивільного кодексу України, факт прийняття ТОВ ЗЦЗ "Керамік" майна на зберігання за договором відповідального зберігання від 26.03.2013 зумовлює виникнення в нього зобов'язання повернути таке майно на вимогу позивача.

Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Договір відповідального зберігання від 26.03.2013 не містить окремих умов про строк зберігання. Пункт 3.2. договору передбачає право Власника у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини). Пункт 6.2. договору встановлює строк цього договору, який починає свій перебіг у момент підписання і скріплення печатками сторін та закінчується 31 грудня 2013 року.

Господарський суд враховує, що норми Цивільного кодексу України не передбачають обов'язковість зазначення в договорі зберігання окремо строку зберігання. Між тим, виходячи з визначення поняття строку, яке наведено в ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строк зберігання обмежується строком дії договору зберігання. Закінчення строку дії договору зберігання зумовлює виникнення в поклажодавця обов'язку забрати своє майно зі зберігання , а в зберігача - обов'язку його повернути.

Між тим, ТОВ ЗЦЗ "Керамік" після закінчення строку договору відповідального зберігання від 26.03.2013 та на вимогу ПП "Агрегат" від 23.04.2015 майно не повернув і заперечив наявність підстав для його повернення в суді, посилаючись на безпідставне застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 387, 1212 Цивільного кодексу України та повідомив, що вказане майно придбано відповідачем у ПП "Агрегат" і за нього сплачено грошові кошти.

Як передбачає ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, вказана норма передбачає захист права власності шляхом витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння.

Однак, наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин виключає можливість пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки передання майна в користування особі, яка зобов'язалась повернути це майно після закінчення строку, на який воно передане, але не виконує цього обов'язку, базується на умовах укладеного між сторонами договору та регулюється відповідно розд. III кн. 5 Цивільного кодексу України "Окремі види зобов'язань".

На підставі викладеного посилання ПП "Агрегат" на положення ст. 387 Цивільного кодексу України є безпідставним та господарський суд не застосовує вказану норму під вирішення даного спору.

Окрім того, договірний характер правовідносин між сторонами виключає можливість застосування до них судом положень ст. ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, ПП "Агрегат" вимогу про витребування майна обґрунтовує одночасно посиланням наи норми законодавства, які регламентують зобов'язальні правовідносини зі зберігання, а тому наведення в позові норм, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Більш того, як зазначено в п. 3.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Щодо повідомлених ТОВ ЗЦЗ "Керамік" обставин укладення договору поставки № 14/01/01 від 23.01.2014, за яким придбано спірне обладнання та проведено частковий розрахунок, господарський суд встановив наступне.

Заперечення у вказаній частині поєднано із зустрічною позовною заявою, в якій ТОВ ЗЦЗ "Керамік" просить визнати дійсним контракт № 14/01/01 на поставку обладнання, укладеного 23.01.2014 між ПП "Агрегат" та ТОВ ЗЦЗ "Керамік" про придбання ТОВ ЗЦЗ "Керамік" у ПП "Агрегат" комплекту обладнання для виробництва будівельних матеріалів - пресу моделі А300-3 вартістю 400000 грн та прес-форми 18-3КЦ10 вартістю 48450 грн.

Згідно пояснень ТОВ ЗЦЗ "Керамік", якими мотивовано зустрічну позовну вимогу, після закінчення строку договору зберігання ПП "Агрегат" повідомило про свою згоду продати обладнання за 400 000,00 грн та 23.01.2014 прислало електронною поштою бланк контракту № 14/01/01, який було підписано директором ТОВ ЗЦСЗ "Керамік" та направлено нарочно представником ПП "Агрегат". Відповідно до пунктів 3.1., 4.2. контракту ТОВ ЗЦЗ "Керамік" перерахував ПП "Агрегат" 100 000,00 грн за прес та його комплектуючі, а останній прийняв такий платіж та виписав податкову накладну. Перерахувати іншу частину коштів не представилося можливим у зв'язку із забороною перераховувати кошти до автономної Республіки Крим. Після розрахунків керівництво ПП "Агрегат" перестало відповідати на телефонні дзвінки ТО ЗЦЗ "Керамік".

На підтвердження викладених вище обставин, ТОВ ЗЦЗ "Керамік" надано до суду примірник контракту № 14/01/01 від 23.01.2014, платіжне доручення про сплату коштів в розмірі 100 000,00 грн та податкову накладну ПП "Агрегат", вимоги про направлення пропозицій по укладенню нового договору у зв'язку із закінчення терміну дії договору відповідального зберігання, вимогу про надіслання примірнику контракту № 14/01/01 від 23.01.2014 та претензію про повернення сплачених грошових коштів (а.с. 65-76).

Натомість ПП "Агрегат" у відзиві на зустрічну позовну заяву повністю заперечено повідомленні ТОВ ЗЦЗ "Керамік" обставини та зазначено, що ніяких пропозицій ПП "Агрегат" на укладення договору поставки не надсилав, взаємовідносини між сторонами щодо спірного обладнання існували лише на умовах договору зберігання від 26.032013 (а.с. 116-120).

Частина 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що проект контракту № 14/01/01 від 23.01.2014 надсилався як пропозиція ПП "Агрегат", тоді як відсутність підпису та печатки ПП "Агрегат" на примірнику названого контракту, який надано до справи, спростовує доводи ТОВ ЗЦЗ "Керамік", що вказаний контракт пропонувався саме ПП "Агрегат" як проект договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надсилання контракту після його підписання ТОВ ЗЦЗ "Керамік" до ПП "Агрегат".

Отже, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обміну між сторонами підписаним контрактом № 14/01/01 від 23.01.2014.

Як зазначено в п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають. Якщо іншою стороною заперечується одержання нею відповідного документа, заінтересована сторона зобов'язана подати господарському суду належні докази його надіслання поштою або іншим передбаченим законом чи договором засобом зв'язку; за неподання таких доказів у суду відсутні підстави для висновку про додержання сторонами письмової форми правочину (договору). У разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини другої статті 205 Цивільного кодексу України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.

Між тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження досягнення між сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору поставки, а поведінка ПП "Агрегат" не засвідчує його волю на укладення відповідного договору.

Так, як встановлено вище, сплата грошових коштів відбулася за відсутності погоджених істотних умов договору поставки. ПП "Агрегат" не вчинило жодних дій з поставки обладнання після надходження грошових коштів від ТОВ ЗЦЗ "Керамік" та у своїх поясненнях від 12.10.2015 не заперечило безпідставність їх сплати. Виписка податкової накладної не свідчить про досягнення між сторонами всіх істотних умов договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

За вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України. ст. 180 Господарського кодексу України господарський суд вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Виходячи з вищенаведеного, господарський суд дійшов висновку про не підтвердження матеріалами справи факту укладення між ПП "Агрегат" та ТОВ ЗЦЗ "Керамік" договору поставки від 23.01.2014 № 14/01/01 чи будь-якого іншого договору поставки (купівлі-продажу) обладнання, яке передавалось ПП "Агрегат" на зберігання ТОВ ЗЦЗ "Керамік" за договором відповідального зберігання від 26.03.2013.

Окрім того, за вимогами ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання наведені в ст. ст. 599-609 Цивільного кодексу України.

Укладення договору поставки майна не є підставою для припинення зобов'язання за договором зберігання.

Статтею 218 Цивільного кодексу України, на підставі якою обґрунтовано зустрічну позовну заяву, передбачено можливість визнання судом дійсним лише правочину, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми (нікчемні правочини).

Однак, Господарський та Цивільний кодекси України не встановлюють недійсність договору поставки у разі недотримання письмової форми. Згідно з частиною 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На підставі викладеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про витребування майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом про визнання дійсним контракту задоволенню не підлягають.

Разом з цим, господарський суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення 383 211,00 грн неустойки у зв'язку з наступним.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування штрафних санкцій, зокрема стягнення неустойки, що передбачено ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 4.4. договору відповідального зберігання від 26.03.2013 сторони передбачили, що у випадку неповернення майна Власникові за першою вимогою, Зберігач повинен сплатити Власнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

Одночасно, пункт 3.2. договору передбачає право Власника у будь-який час вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

За правилами ч.ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Вказаним положенням відповідає пункт 6.3. договору, яким передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Отже, відповідальність у вигляді стягнення неустойки, розмір якої встановлено пунктом 4.4. договору відповідального зберігання від 26.03.2013, застосовується за порушення, яке мало місце протягом строку дії вказаного договору.

Між тим, ПП "Агрегат" нараховує неустойку внаслідок невиконання вимоги про повернення майна від 23.04.2015, яка була направлена після закінчення строку дії договору, та просить притягнути ТОВ ЗЦЗ "Керамік" до відповідальності за порушення, яке не вчинялось ТОВ ЗЦЗ "Керамік" під час дії договору.

У зв'язку з наведеним господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення 383 211,00 грн неустойки.

Таким чином, первісний позов ПП "Агрегат" підлягає задоволенню в частині витребування у ТОВ ЗЦЗ "Керамік" шляхом вилучення та передачі на користь приватного підприємства "Агрегат" переданогое за договором відповідального зберігання № б/н від 26.03.2013 майно, а саме: прес А300-3 в кількості 1 шт. вартістю 850 500,00 грн, прес-форма КС-30-3 в кількості 1 шт. вартістю 157 950,00 грн, спецключі (в складі пресу) в кількості 3 шт., масло ИГП-40 в кількості 15 л, всього загальною вартістю 1 008 450,00 грн. У задоволенні первісного позову в частині стягнення 383 211,00 грн неустойки господарський суд вімовляє.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ ЗЦЗ "Керамік" про визнання дійсним контракту № 14/01/01 на поставку обладнання, укладений 23.01.2014 між ПП "Агрегат" та ТОВ ЗЦЗ "Керамік" про придбання ТОВ ЗЦЗ "Керамік" у ПП "Агрегат" комплекту обладнання для виробництва будівельних матеріалів - пресу моделі А300-3 вартістю 400000 грн та прес-форми 18-3КЦ10 вартістю 48450 грн господарський суд відмовляє.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на обидві сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; за зустрічним позовом - на ТОВ ЗЦЗ "Керамік".

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов приватного підприємства "Агрегат" до товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік" задовольнити частково.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік" (27422, Кіровоградська область, Знам"янський район, с. Дмитрівка, вул. Фрунзе, 2-А, кімн. 4, ідентифікаційний код 37684663) шляхом вилучення та передачі на користь приватного підприємства "Агрегат" (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 78, кв. 7А, ідентифікаційний код 23658665) передане за договором відповідального зберігання № б/н від 26.03.2013 майно, а саме: прес А300-3 в кількості 1 шт. вартістю 850 500,00 грн, прес-форма КС-30-3 в кількості 1 шт. вартістю 157 950,00 грн, спецключі (в складі пресу) в кількості 3 шт., масло ИГП-40 в кількості 15 л, всього загальною вартістю 1 008 450,00 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік" (27422, Кіровоградська область, Знам"янський район, с. Дмитрівка, вул. Фрунзе, 2-А, кімн. 4, ідентифікаційний код 37684663) на користь приватного підприємства "Агрегат" (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 78, кв. 7А, ідентифікаційний код 23658665) 20 169,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Знам'янський цегельний завод "Керамік" до приватного підприємства "Агрегат" про визнання дійсним контракту № 14/01/01 від 23.01.2014 на поставку обладнання відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.10.2015.

Суддя В.В.Тимошевська