Рішення

від 29.09.2015 по справі 911/3580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа № 911/3580/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛЮКС»,

03189, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ломоносова, 83А, корпус 2, офіс 210

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1»,

08120, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кімн. 3

про стягнення 162327,58 грн.

за участю представників:

позивача - Шморгун Р.М. (довіреність від 30.04.2015 № 1);

відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛЮКС» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» про стягнення 162327,58 грн., з яких: 148413,33 грн. основного боргу, 12686,29 грн. пені, 634,31 грн. 3 % річних та 593,65 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 29.01.2009 № 1060.

Ціну позову визначено судом, в порядку статті 55 Господарського процесуального кодексу України, оскільки її неправильно зазначено позивачем у тексті позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.08.2015 порушено провадження у справі №911/3580/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.09.2015 відкладено розгляд справи, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судових засіданнях 08.09.2015 та 29.09.2015 представником позивача надані витребувані судом документи та підтримано позовні вимоги повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засідання 08.09.2015 та 29.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на звороті у нижньому лівому куті ухвал від 19.08.2015 та від 08.09.2015 про направлення їх копій на адресу відповідача. Поштові відправлення, що направлялись судом відповідачу, повернуті Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» з відміткою «за даною адресою не проживає». При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Одночасно, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, зокрема, з посиланням на відсутність адресата, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Вимоги ухвал суду від 19.08.2015 та від 08.09.2015 відповідач не виконав, витребувані документи та відзив на позов суду не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.09.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» укладено договір поставки від 29.01.2009 № 1060 (далі-Договір), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2, 1.3 якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар і оплатити його вартість на умовах, визначених договором. Асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці, визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Предмет поставки кожної окремої партії товару встановлюється шляхом обміну сторонами документами, а саме: специфікацією, яка направляється покупцем постачальнику та акцептується шляхом поставки товару і узгоджується сторонами в товарній (видатковій) накладній.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, він діє з моменту підписання до 31.12.2009.

У подальшому, між сторонами Договору укладені додаткові угоди до Договору, відповідно до умов яких погоджено автоматично продовжувати строк дії Договору, якщо будь-яка з сторін не повідомить іншу сторону про свій намір щодо його припинення.

Крім того, 01.09.2010, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛЮКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» укладено трьохсторонню угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди замінити сторону покупця у зобов'язані за Договором від 29.01.2009 № 1060 з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2».

У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛЮКС», Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» укладено трьохсторонню угоду, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди замінити сторону покупця у зобов'язані за Договором від 29.01.2009 № 1060 з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1».

Так, на виконання умов Договору, позивачем поставлено, згідно з видатковими накладними від 01.06.2014 № РН-0000176, від 17.03.2015 № 26, копії яких містяться у матеріалах справи, товар загальною вартістю 296381,51 грн.

Матеріали справи не містять доказів наявності претензій покупця при отриманні товару до його якості чи кількості.

Умовами пункту 3.1 Договору, у редакції Додатку № 4 до нього, визначено, що покупець оплачує реалізований товар протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня, за умови, що постачальник надає належним чином оформлені накладні.

Проте, в порушення умов Договору, вартість товару сплачена відповідачем лише частково.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 15.05.2015 № 15/05 про сплату заборгованості та повернення нереалізованого товару.

На вказану вимогу, відповідачем повернуто нереалізований товар, однак, заборгованість у сумі 148413,33 грн. не сплачено.

28.05.2015 між сторонами у справі складено акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким погоджено наявність боргу відповідача перед позивачем станом на 27.05.2015 у розмірі 148413,33 грн.

Договір, що укладено між сторонами, за правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у судові засідання не з'явився, доказів повної оплати спірного товару не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором, отже, позовна вимога у розмірі 148413,33 грн. основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач, на підставі пункту 4.4 Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 12686,29 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 12686,29 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 634,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 593,65 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних і з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 634,31 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім того, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та встановлено наступне.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 3.1 та абзацу 3 підпункту 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, заявлені до стягнення інфляційні втрати, розраховані позивачем в період з 27.05.2015 по 01.06.2015, задоволенню не підлягають, оскільки за заявлений період, інфляційні процеси не відбувались, а згідно з офіційно оприлюдненими даними щодо рівнів інфляції, сукупний індекс інфляції дорівнює 1.000, виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 27.05.2015 - 01.06.2015 148413.33 1.000 0.00 148413.33

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При поданні позову, позивачем надмірно сплачено судовий збір на 58,00 грн., які підлягають поверненню йому з державного бюджету, відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Відшкодування решти судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач, на підставі статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, заявляє про включення до складу судових витрат у даній справі його витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2900,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат, позивачем до матеріалів справи надано копії договору про надання юридичних послуг від 12.01.2015 № 64/15, що укладений ним з Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична компанія «Центр Правових ініціатив», свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 15.12.2005 № 2427, посвідчення адвоката Шморгуна Р.М., акту приймання-передання наданих послуг від 20.07.2015 на суму 2900,00 грн. та платіжного доручення від 09.06.2015 № 41 про фактичну оплату адвокатських послуг.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката є співрозмірними ціні позову, підтверджуються доказами, адвокат Шморгун Р.М. представляв інтереси позивача у судових засіданнях, відповідно до протоколів судових засідань, відтак, відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати позивача підлягають включенню до складу судових витрат у справі та згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають частковому відшкодуванню відповідачем позивачеві у розмірі 2889,39 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (08120, Київська область, Києво-Святошиснкьий район, с. Бузова, вул. Леніна, 215А, кімн. 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛЮКС» (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 83А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35077501) 148413 (сто сорок вісім тисяч чотириста тринадцять) грн. 33 коп. основного боргу, 12686 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 29 коп. пені, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 31 коп. 3 % річних, 3234 (три тисячі двісті тридцять чотири) грн. 68 коп. судового збору та 2889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 39 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АІС-ЛЮКС» (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 83А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35077501) з Державного бюджету України 58 (п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 17.07.2015 № 56.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 09.10.2015.

Суддя С.О. Саванчук