Рішення

від 12.10.2015 по справі 914/2553/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015р. Справа № 914/2553/15

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Землеустрій-Плюс", с. Відники Пустомитівського району Львівської області

з участю Військової прокуратури Львівського гарнізону

про стягнення 46 765, 74 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Безушко О.І. - представник

від відповідача : не з'явився

від прокуратури: Гальчинський С.О.

Зміст ст. 22 ГПК України прокурору та представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного підприємства "Землеустрій-Плюс", з участю Військової прокуратури Львівського гарнізону про стягнення 46 765, 74 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 21.09.2015 р. продовжено строк вирішення спору, у відповідності до ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.

Від заступника військового прокурора Львівського гарнізону надійшла заява про вступ у справу № 914/2553/15 на стороні позивача з метою захисту майнових інтересів держави.

Прокурор та представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання, яке відбулося 31.08.2015 р. подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (надалі - позивач) звернувся в господарський суд з позовом до Приватного підприємства "Землеустрій-Плюс" (надалі - відповідач) про стягнення 46 765, 74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.05.2014 р. між ним та відповідачем був укладений договір оренди № 52/2014/КЕВ (надалі - договір). Відповідно до п.1.1 договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 982, 0 кв.м. в будівлях військового містечка № 396, що знаходиться на балансі позивача та розташоване за адресою: с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, вул. Шкільна, 6.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується відповідачем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок позивача в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач в порушення умов договору орендну плату сплатив не в повному розмірі, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 39 077, 45 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім стягнення орендної плати, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 3.7 договору, пеню в розмірі 7 688, 29 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що у зв'язку з тим, що він не міг використовувати приміщення за призначенням, у нього відсутній обов'язок зі сплати орендної плати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Приписами ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк та згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Як встановлено судом, 31.05.2014 р. між сторонами був укладений договір оренди № 52/2014/КЕВ. Відповідно до п.1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення загальною площею 982, 0 кв.м. в будівлях військового містечка № 396, що знаходиться на балансі позивача та розташоване за адресою: с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, вул. Шкільна, 6.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно п. 3.6 договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується відповідачем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок позивача в територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Умовами договору (п. 5.3 договору) передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу орендну плату.

Відповідач, в порушення умов договору, орендну плату сплатив не в повному розмірі, в результаті чого у нього за період січень-червень 2015 року виникла заборгованість в розмірі 39 077, 45 грн.

З доводами відповідача про те, що ним не використовувалися приміщення за призначенням через незадовільний їх стан, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати, суд не погоджується з наступних підстав.

30.05.2014 р. сторонами був підписаний акт приймання - передачі нерухомого військового майна, в якому було зазначено, що орендоване майно потребує проведення капітального ремонту. Отже, приймаючи об'єкт оренди в користування відповідач був обізнаний про його стан.

В акті обстеження орендованої площі, що затверджений начальником КЕВ м.Львова 14.08.2014 р., на який посилається відповідач зазначено, що комісією позивача запропоновано відповідачу погодити кошторисно-проектну документацію на проведення капітального ремонту орендованих будівель та клопотати перед вищестоящим керівництвом про надання дозволу на проведення невід'ємних поліпшень (капітального ремонту) орендованих будівель за власні кошти орендаря - ПП «Землеустрій Плюс» відповідно до вимог наказу Фонду державного майна України від 03.10.2006 р. № 1523 та Міністра оборони України від 09.02.2009 р. № 1321/з; після здійснення дозволених орендарю невід'ємних поліпшень, орендарю необхідно надати інформацію позивачу про завершення виконання робіт з поданням копій, підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують оплату зазначених робіт.

Таким чином, посилання відповідача на ч. 1 ст. 762 ЦК України, в якій зазначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, є безпідставним, оскільки визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає, однак, як встановлено судом, саме на відповідача був покладений обов'язок усунення незадовільного стану об'єкта оренди. Крім того, судом також враховано, що незважаючи на незадовільний стан орендованого приміщення, відповідачем було здійснено частково сплату орендної плати.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність у відповідача обов'язку щодо сплати орендної плати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 39 077, 45 грн. підлягають до задоволення.

На підставі п. 3.7 договору позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 7 688, 29 грн.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає, що нарахування позивачем відповідачу пені в розмірі 7 688, 29 грн., проведено з урахуванням вищенаведених норм, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Землеустрій-Плюс» (81157, с. Відники Пустомитівського району Львівської області, будинок № 265, код ЄДРПОУ 36652929) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3а, код ЄДРПОУ 07638027) суму в розмірі 48 592, 74 грн., з них:

- 39 077, 45 грн. - заборгованості з орендної плати;

- 7 688, 29 грн. - пені;

- 1 827, 00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 16.10.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.