Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/22447/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/22447/15

За позовом Державного підприємства «Палац спорту»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК «Будівельник»

про стягнення 178 495,98 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Асипенко Т.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Палац спорту» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК «Будівельник» про стягнення 178 495,98 грн. заборгованості за договором №28 від 06.05.2014 року.

Ухвалою суду від 31.08.2015 року було порушено провадження у справі № 910/22447/15 та призначено її до розгляду на 25.09.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.09.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 25.09.2015 року розгляд справи відкладено на 12.10.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 12.10.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 року між Державним підприємством «Палац спорту» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСК «Будівельник» (замовник, відповідач) укладено договір №28, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується під час організації підготовки і проведення 11.05.2014 року фінальної гри змагань з баскетболу Чемпіонат Суперліги України сезону 2013/2014 (захід) за завданням змовника за плату, надати послуги: завезення обладнання; проведення монтажних робіт; тренування команд; проведення заходу; демонтажні роботи.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг становить 90 000,00 грн. Оплата послуг проводиться до 06.06.2014 року.

Додатковою угодою №1 від 08.05.2014 року до договору сторони погодили надання під час заходу додаткових послуг, вартість яких становить 18 930,00 грн.

Згідно п. 3 додаткової угоди замовник зобов'язується оплатити послуги до 06.06.2014 року.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що передача послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін на протязі 3 робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 12.05.2014 року виконавець надав, а замовник прийняв послуги за договором №28 від 06.05.2015 року на суму 108 930,00 грн.

Проте, відповідач, в порушення зобов'язань за договором №28 від 06.05.2015 року не здійснив оплату наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим його заборгованість становить 108 930,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів оплати виконаних позивачем на виконання умов договору робіт на суму 108 930,00 грн. не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором №28 від 06.05.2014 року, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 108 930,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги нарахував та просить стягнути з відповідача 13 068,61 грн. пені.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 4.8 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, замовник зобов'язаний на вимогу виконавця сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день затримки.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, а саме, в сумі 13 068,61 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 3 993,11 грн. 3% річних та 52 504,26 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 3 993,11 грн. та 52 504,26 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БСК «Будівельник» (місцезнаходження : 03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд.16, код ЄДРПОУ 36038620) на користь Державного підприємства «Палац спорту» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Спортивна пл., 1, код ЄДРПОУ 37193349) 108 930 (сто вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. - заборгованості, 13 068 (тринадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 61 коп. - пені, 3 993 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 11 коп. - 3% річних; 52 504 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот чотири) грн. 26 коп. - інфляційних втрат та 3 569 (три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 92 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

16.10.2015 року.