Рішення

від 05.10.2015 по справі 916/3041/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р.Справа № 916/3041/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Реу К.П.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд" про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути нежитлові приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 02.10.2015 р. оголошувалась перерва до 05.10.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд" про визнання недійсним на майбутнє укладеного між сторонами договору про резервування об'єктів нерухомого майна № 20 від 01.04.2012 р. та зобов'язання відповідача повернути за актом прийому-передачі нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, посилаючись на наступне.

01 квітня 2012 року між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" та ТОВ „Алекс Полімербуд" був укладений договір № 20 про резервування об'єктів нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується протягом визначеного договором строку зарезервувати з метою розміщення лабораторії (розміщення офісних приміщень) та виробничого цеху (інше використання нерухомого майна), та утримувати в резерві наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285)), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, з метою подальшого оформлення договору оренди згідно до чинного законодавства України, а ТОВ „Алекс Полімербуд" зобов'язується оплатити вартість резерву та інші послуги, надані ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів".

Згідно п. 6.1, 6.2 договору строк його дії становить два місяці з дня підписання. Разом з тим, якщо у двомісячний термін не буде укладений договір оренди нерухомого майна (об'єкту резервування), та жодна із сторін не виявить бажання припинити договір, попередивши про це іншу сторону за три дні до закінчення його дії, цей договір вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах (п. 6.4 договору).

Як вказує позивач, перевіркою, яка здійснювалась Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було встановлено, що вказаний договір за своєю правовою суттю є договором оренди нерухомого майна та укладений із порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплених статтею 203 ЦК України, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Так, позивач вважає, що в порушення ч. 3 ст. 203 ЦК України договір резервування є удаваним правочином, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме: договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Удаваність договору резервування та передача колишнім керівництвом ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" нерухомого державного майна у фактичне користування ТОВ „Алекс Полімербуд" підтверджується наступним.

Так, пунктами 2.1.3., 2.3.1., 2.3.6, 2.4.3, 2.4.4 договору резервування передбачено передачу ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" об'єкту резервування (нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285)) у користування ТОВ „Апекс Полімербуд" для здійснення останнім господарської діяльності. Сам факт передачі об'єктів нерухомого майна підтверджується актом здавання-приймання зарезервованого майна від 01.04.2012 р.

Крім того, позивач посилається на п. 3.1 договору, згідно якого за забезпечення резервування об'єкту ТОВ „Алекс Полімербуд" перераховує протягом 15 банківських днів по закінченню одного місяця резерву об'єкту на рахунок ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" суму, що еквівалентна місячній базовій ставці за цей об'єкт, яка розрахована відповідно до вимог Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, що затверджена Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786.

На думку позивача, зі змісту договору резервування вбачається, що вказане нерухоме державне майно фактично передається у володіння та користування ТОВ „Алекс Полімербуд" за плату на певний строк, у чому власне і полягає сутність договору оренди. Адже згідно зі ст. 759 ЦК України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Наразі позивач посилається на те, що представники ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" доступу вказаних нежитлових приміщень не мають, всі ключі від вхідних дверей знаходяться у керівництва ТОВ „Алекс Полімербуд" і лише з їх дозволу можливо потрапити до приміщення площею 201,8 кв.м. Таким чином, ще до укладення між ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" та ТОВ „Алекс Полімербуд" договору оренди на підставі договору резервування між сторонами виникли орендні правовідносини, а спірний договір резервування з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди.

У зв'язку з викладеним позивач вважає, що договір про резервування об'єктів нерухомого майна № 20 від 01.04.2012 р. підлягає визнанню недійсним, адже ТОВ „Алекс Полімербуд" було передано у користування за плату під виглядом договору резервування приміщення фактично на умовах оренди.

Разом з тим позивач зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" не одержало дозволу органу уповноваженого управляти цим майном - Міністерства оборони України на передачу об'єкту нерухомості в оренду, а відтак розрахунку і погодження орендної плати з регіональним відділенням Фонду Державного майна України здійснено не було, на конкурсній основі передачу державного майна в оренду не проведено.

Таким чином, колишнім керівництвом ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" та ТОВ „Алекс Полімербуд" були порушені загальні вимоги, додержання яких є обов'язковою умовою чинності правочину, які закріплені ст. 203 ЦК України, а саме: в порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України укладений договір суперечить актам цивільного законодавства України, зокрема ст.ст. 5, 9, 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України. З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що у зв'язку із визнанням недійсним договору резервування ТОВ „Алекс Полімербуд" зобов'язано повернути державі в особі ДП Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285)), розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, у зв'язку з чим, вказане майно підлягає витребуванню від відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2015 р. позовну заяву ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3041/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає договір оренди нерухомого майна № 20 від 01.04.2012 року дійсним.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 квітня 2012 року між Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд" (надалі - підприємство) був укладений договір № 20 про резервування об'єктів нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" зобов'язується протягом визначеного договором строку зарезервувати з метою розміщення лабораторії (розміщення офісних приміщень) та виробничого цеху (інше використання нерухомого майна), та утримувати в резерві наступні об'єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, вартість яких визначена згідно зі звітом про незалежну експертну оцінку, що була проведена ПП „Аркада Юг" станом на 15.12.2011 року і становить 240 242,00 грн., з метою подальшого оформлення договору оренди згідно до чинного законодавства України, а ТОВ „Алекс Полімербуд" зобов'язується оплатити вартість резерву та інші послуги, надані ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" на підставі окремих договорів.

Відповідно до п. 2.1 договору ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" зобов'язаний: за письмовим зверненням підприємства зарезервувати останньому визначений цим договором об'єкт на строк дії цього договору (п. 2.1.1.); сприяти підприємству у підготовці пакету необхідних документів для укладення договору оренди згідно до чинного законодавства України (п. 2.1.2); забезпечити доступ до об'єкту резервування працівників для проведення облаштування та організації робочих місць (п. 2.1.3); при неможливості в передбачений цим договором строк зарезервувати об'єкт негайно (впродовж 2-х робочих днів) повідомити про це підприємство (п. 2.1.4).

Також за умовами п. 2.2 договору ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" має право: отримувати від підприємства інформацію, необхідну для резервування об'єкту та надання права користування інфраструктурою об'єкту резервування ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" (п. 2.2.1); вимагати від підприємства всі відомості про хід укладання договору оренди (п. 2.2.2); отримувати за наданий резерв оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором на підставі виставлених рахунків (п. 2.2.3).

Згідно п. 2.3 договору Підприємство зобов'язано: отримати від ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" резерв об'єкту шляхом підписання відповідного акту, якщо об'єкт резервування відповідає умовам договору, і оплатити цей резерв в розмірах і в строк, передбачені цим договором (п. 2.3.1); забезпечувати ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" інформацією, необхідною для виконання умов, передбачених цим договором (п. 2.3.2); повідомляти ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" про хід укладання договору оренди (п. 2.3.3); забезпечити надання необхідних документів та укладання договору оренди нерухомого майна (об'єкту резервування), згідно до вимог чинного законодавства України, на протязі терміну дії цього договору (п. 2.3.4); відшкодувати ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" витрати, пов'язані з утриманням об'єкту резервування та отриманих комунальних послуг згідно виставлених ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" рахунків, складених за показниками лічильників за спожиті підприємством: електроенергію, воду та послуги з водовідведення, теплопостачання, послуг з охорони; за відсутності лічильників плата за комунальні послуги нараховується згідно Методики постачальних організацій (п. 2.3.5); користуватися об'єктом відповідно до його мети використання та умов цього договору, забезпечувати збереження об'єкта, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати об'єкт в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати його в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в резерв, з врахуванням нормального фізичного зносу (п. 2.3.6); забезпечити виконання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також вимог та постанов пожежної охорони (п. 2.3.7); забезпечити заходи впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж, а також використання з цією метою виробничої автоматики; у будь-який час доби у присутності представника Підприємства надати робітникам відомчої пожежної охорони ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" можливість перевірки на об'єкті готовності засобів пожежегасіння, пожежної сигналізації та зв'язку; здійснювати оплату за надані ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" протипожежні послуги згідно діючим тарифам ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" (п. 2.3.7); впродовж 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання договору додати необхідний пакет документів в РВ ФДМУ в Одеській області для оформлення договору оренди (п. 2.3.8).

Також у відповідності з п. 2.4. договору відповідач має право: відмовитись від резерву, якщо об'єкт резервування не відповідає умовам договору шляхом письмового повідомлення в триденний термін (п. 2.4.1); розірвати цей договір у будь-який час у встановленому законодавством України порядку з поверненням ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" залишку коштів забезпечення резерву (п. 2.4.2); доступу до об'єкту резервування працівників для проведення облаштування та організації робочих місць (п. 2.4.3.); користування інфраструктурою об'єкту резервування (п. 2.4.4).

В розділі 3 договору сторонами визначено порядок оплати послуг і порядок приймання. Так, згідно п. 3.1 договору за забезпечення резерву об'єкту за цим договором Підприємство перераховує на протязі наступних 15 днів по закінченню одного місяця резерву об'єкту на рахунок ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" суму у 3105,41 грн., без урахування ПДВ, що еквівалентно місячній базовій орендній ставці за цей об'єкту розрахованій згідно до вимог Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 із змінами та доповненнями. Нарахування ПДВ на суму оплати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

В п. 3.2. договору передбачено, що після здійснення Підприємством сплати за перший період забезпечення резерву об'єкту за договором (п. 3.1.) Підприємство перераховує на рахунок ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" суму, вказану у п. 3.1. цьому договору, що еквівалентна місячній орендній ставці за цей об'єкт, на протязі 5 банківських днів після спливу строку оплати першого платежу (п. 3.1.). Подальша плата за забезпечення резерву об'єкту здійснюється шляхом передплати за кожний наступний місяць в строк до 30 числа місяця, що передує. Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Розмір плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна. Плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4. договору оформлення резерву ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" та приймання резерву підприємством, а також його повернення підтверджується актом здавання-приймання, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання або повернення резерву. Використання підприємством об'єкту не тягне за собою виникнення в нього права власності на цей об'єкт. Вартість об'єкту для цілей цього договору визначена у звіті про незалежну оцінку.

Згідно п. 3.5. договору у разі укладання договору оренди нерухомого майна (об'єкту резервування) підприємством, згідно до вимог чинного законодавства України, протягом дії цього договору, ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" повертає суму забезпечення резерву за невикористаний період резервування з моменту укладення договору оренди.

За умовами п. 3.6. договору у разі неукладання договору оренди нерухомого майна (об'єкту резервування), підприємством згідно до вимог чинного законодавства України, протягом дії цього договору, сума забезпечення резерву вказана в п. 3.1. не підлягає поверненню підприємству.

Підписання акту здавання-приймання послуг представником Підприємства є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 3.7 договору).

Згідно п. 6.1. договору останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 6.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та діє 2 (два) місяці.

За умовами п. 6.3. договору останній припиняє свою дію достроково з моменту укладання Підприємством договору оренди нерухомого майна (об'єкту резервування) згідно до вимог чинного законодавства України. У разі, якщо у встановлений п. 6.2. строк Підприємством не буде укладений договір оренда нерухомого майна (об'єкту резервування) згідно до вимог чинного законодавства України, жодна із сторін не виявить бажання припинити договір, повідомивши про це іншу сторону за 3 (три) дні до закінчення строку його дії, цей договір вважається подовженим на той же строк та на тих же умовах.

В п. 6.5 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Так, на виконання вказаного договору № 20 між сторонами по справі 01.04.2012 р. був складений та підписаний акт здавання-передавання зарезервованого майна - нежитлових приміщень загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що перебувають та обліковуються на балансі ДП МОУ „ОЗБМ".

Як вказує позивач, перевіркою, яка здійснювалась Державною фінансовою інспекцією в Одеській області було встановлено, що вказаний договір за своєю правовою суттю є договором оренди нерухомого майна та укладений із порушенням загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплених статтею 203 ЦК України, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Так, позивач вважає, що в порушення ч. 3 ст. 203 ЦК України договір резервування є удаваним правочином, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме: договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Натомість відповідач стверджує, що 01.04.2012 р. між сторонами було укладено договір оренди № 20 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого позивач за актом приймання-здавання орендованого майна від 01.04.2012 р. передав в оренду відповідачу орендоване майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, що перебувають та обліковуються на балансі ДП МОУ „ОЗБМ".

Між тим, виходячи зі змісту п. 3.5., 6.3 оспорюваного договору резервування, у разі укладання договору оренди нерухомого майна (об'єкту резервування) договір резервування мав припинити свою дію, у зв'язку чим ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" мав повернути суму забезпечення резерву за невикористаний період резервування з моменту укладення договору оренди. Однак, надані позивачем до суду виписка по рахунку позивача за період листопада 2013 року та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2015 р. та від 31.08.2015 р. свідчать про чинність оспорюваного договору резервування. Отже, спірний договір резервування з правом користування майном є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2012 р. у справі N 6-133цс12).

Так, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою (лист Верховного Суду України від 24.11.2008 р. "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Удаваність договору резервування та передача колишнім керівництвом ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" нерухомого державного майна у фактичне користування ТОВ „Алекс Полімербуд" підтверджується змістом п. 2.1.3., 2.3.1., 2.3.6, 2.4.3, 2.4.4 договору резервування, якими передбачено передачу ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" об'єкту резервування (нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285)) у користування ТОВ „Апекс Полімербуд" для здійснення останнім господарської діяльності. Сам факт передачі об'єктів нерухомого майна підтверджується актом здавання-приймання зарезервованого майна від 01.04.2012 р. Крім того, за умовами п. 3.1 договору за забезпечення резервування об'єкту ТОВ „Алекс Полімербуд" перераховує протягом 15 банківських днів по закінченню одного місяця резерву об'єкту на рахунок ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" суму, що еквівалентна місячній базовій ставці за цей об'єкт, яка розрахована відповідно до вимог Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, що затверджена Постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочину, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; спрямованість волі учасника правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату. У разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, адже в ньому зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Крім того, в силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Так, за змістом спірного правочину в обов'язки відповідача входить користування об'єктом, що відповідає змісту договору оренди, викладеному в ст. 759 ЦК України, тобто, сторони мали на меті саме укладення договору оренди майна; аналіз умов цього договору свідчить, що за спірним договором передано у користування відповідачу на відповідний строк нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі позивача, який є державним підприємством.

Також предметом вказаного договору є державне майно, а саме нежитлові приміщення загальною площею 201,8 кв.м (34,4 кв.м адміністративного корпусу (інв.№491) та 167,4 кв.м механічного цеху (інв. № 285), які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 35, а тому до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна України".

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В силу ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ст. 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом господарської діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з ГК України та іншими законами, прийнятими відповідно до цього кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України державною власністю є майно, належне державі, але Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника, для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до частини другої статті 326 Цивільного кодексу України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

Статтею 287 Господарського кодексу України передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендодавцями є:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Разом з тим позивач зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства ДП МОУ „Одеський завод будівельних матеріалів" не одержало дозволу органу уповноваженого управляти цим майном - Міністерства оборони України на передачу в оренду об'єкту нерухомості, площа якого становить понад 200 кв.м, а відтак розрахунку і погодження орендної плати з регіональним відділенням Фонду Державного майна України здійснено не було, на конкурсній основі передачу державного майна в оренду не проведено.

Також судом враховано, що п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. N 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" встановлено, що у разі, коли орендодавцем є Фонд державного майна України чи його регіональне відділення, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70 % до державного бюджету, 30 % державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

В свою чергу недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати, яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.

З огляду на те, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд погоджується з доводами позивача, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

В п. 3.11 Постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами і доповнен.) вказано, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Так, частиною 1 ст. 215 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Проаналізувавши умови спірного договору резервування з правом користування, судом встановлено, що оспорювана угода є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю спірний договір є договором оренди майна, виходячи з того, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, та фактично спірне нерухоме державне майно передано у володіння та користування ТОВ „Алекс Полімербуд" за плату на певний строк.

Таким чином, господарський суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання недійсним укладеного між сторонами договору резервування від 01.04.2012 р. № 20. Адже внаслідок укладення такого договору були порушені права позивача, якому об'єкт оренди належав на праві господарського відання, що підлягає захисту у разі його порушення у спосіб, встановлений для захисту права власності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним ; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому слід зазначити, що визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє, тягне залежно від підстав такого визнання майнові наслідки, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, така угода визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Так, як з'ясовано судом, спірне нерухоме майно перебуває у відповідача й на підставі договору оренди № 20 від 01.04.2015 р., про що свідчить складений сторонами акт прийому-передачі до договору оренди від 01.04.2012 р. Приймаючи до уваги те, що вказаний договір не є предметом спору, відповідно відсутні підстави для зобов'язання відповідача повернути вказане майно за актом прийому-передачі, що в свою чергу унеможливлює задоволення вимог позивача у вказаній частині.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд" про визнання договору недійсним та зобов'язання повернути нежитлові приміщення задовольнити частково.

2. ВИЗНАТИ недійсним договір № 20 про резервування об'єктів нерухомого, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд".

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд" про зобов'язання повернути нежитлові приміщення відмовити.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алекс Полімербуд" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 11-В; код ЄДРПОУ 37873461) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Одеський завод будівельних матеріалів" (65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, 7; код ЄДРПОУ 08336521) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218/одна тисяча двісті вісімнадцять/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2015 р.

Суддя В.С. Петров