Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/3204/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3204/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мацедонської В.Е., Мельничука В.П., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дівалі Груп» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дівалі Груп» (надалі за текстом - «ТОВ «Дівалі Груп») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 108526552208 від 01 серпня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 220 568 грн. та податкового повідомлення-рішення № 108426552208 від 01 серпня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 228 246 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Печерському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.06.2014 р. по 10.07.2014 р. посадовцями ДПІ у Печерському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дівалі Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Мілана» та ТОВ «АР «Лоцман» за період з 01.11.2011 р. по 31.03.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 616/26-55-22-08/32555531 від 14.07.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 182 597 грн. та податок на додану вартість на 176 453 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За даними видаткових та податкових накладних у грудні 2011 р. ТОВ «Дівалі Груп» придбало у ТОВ «ВКФ «Мілана» щоденники з логотипом, подарункові комплекти та кухлі з логотипом на загальну суму 333 214 грн. 32 коп., у т.ч. 55 535 грн. 72 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 162 від 01.10.2012 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «АР «Лоцман» брошури, папки, листівки, банерні конструкції на загальну суму 725 499 грн. 60 коп., у т.ч. 120 916 грн. 60 ПДВ.

Розрахунки з названими контрагентами позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а понесені витрати включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 30/22-2/30523272 від 24.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» не підтверджено здійснення ТОВ «ВКФ «Мілана» із підприємствами-постачальниками: ТОВ «Фруком», ТОВ «Імортель Груп», ТОВ «Еко-Сервіс», ТОВ «Скомп», ТОВ «Преміум Компані», ТОВ «Саміро Холдинг», ТОВ «Рекламна агенція Принцепс», ТОВ «Нашира», ТОВ «Детемо», ТОВ «Автобудсервіс-7», ТОВ «Новий градъ».

Також, у грудні 2011 р. ТОВ «ВКФ «Мілана» очолював ОСОБА_2, який, будучи допитаним в якості свідка, заперечив свою причетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

Відповідно до акту Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області № 246/22-4/37696574 від 11.07.2013 р. реальність здійснення ТОВ «АР «Лоцман» господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) не підтверджена.

Крім того, за змістом протоколу допиту свідка директор ТОВ «АР «Лоцман» ОСОБА_3 фактично не виконував функцій з керівництва товариством, не отримував печатки та не підписував будь-яких договорів.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами названих господарських операцій.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Печерському районі прийнято: податкове повідомлення-рішення № 108526552208 від 01 серпня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 220 568 грн., у тому числі 176 453 грн. за основним платежем та 44 115 за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 108426552208 від 01 серпня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 228 246 грн., у тому числі 182 597 грн. за основним платежем та 45 649 грн. за штрафними санкціями.

У період спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту було врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між ТОВ «Дівалі Груп» та ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «АР «Лоцман».

Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору № 162 від 01.10.2012 р., рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків на оплату, банківських виписок, товарно-транспортних накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «Дівалі Груп» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до складу витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «АР «Лоцман».

Суд попередньої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, оскільки спірні господарські операції не були їх предметом.

Не може бути взято до уваги і посилання ДПІ у Печерському районі на пояснення керівників ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «АР «Лоцман», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі посадових осіб контрагентів позивача

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 06 жовтня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.