Ухвала

від 15.10.2015 по справі 810/2633/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2633/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000872204 та № 0000882204 від 17 червня 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 19 травня 2015 року по 25 травня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомаш» за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт № 743/22-4/35170618 від 29 травня 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки, відповідачем виявлено порушення вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 90 020,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Прес» занижено податок на додану вартість за листопад 2014 року на загальну суму 100 022,00 грн.

17 червня 2015 року відповідачем на підставі висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000872204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 022,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 011,00 грн.; № 0000882204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 90 020,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 45 010,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» зареєстровано в якості юридичної особи 21 вересня 2007 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 269030.

Згідно з довідкою АА № 714472 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 58.19 Інші види видавничої діяльності; 18.12 Друкування іншої продукції; 18.14 Брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних із нею послуг; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 58.11 Видання книг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» взято на облік в органах державної податкової служби 21 вересня 2007 року, та 29 вересня 2009 року - зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується копіями довідки про взяття на облік платника податків № 93 від 23 вересня 2009 року, витягу 1510144500046 з реєстру платників податку на додану вартість.

17 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергомаш» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» (покупець) укладено договір поставки № 17-КЕ, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар по цінах, у кількості, асортименті та в терміни, узгоджені сторонами та вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

За змістом п. 1.2 укладеного договору передбачено, що найменування товару: матеріали для виробництва поліграфічної продукції (папір поліграфічний, паперові вироби, плівка та інше). Номенклатура, асортимент та кількість товару, що поставляється за даним договором зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що видані на підставі даного договору.

Згідно з п. 1.3 договору, ціна договору (загальна сума договору) складається із сум, вказаних у видаткових накладних та/або специфікаціях, що видаються на підставі даного договору. У ціну товару врахована передпродажна підготовка товару: флатова та підчистка країв; переупаковка та видалення пилу; акліматизація до необхідних норм (сушка або зволоження; нанесення праймера ґрунтового слою на синтетичних матеріалах та висококрейдованих сортах паперу.

За змістом п. 2.1, 2.7 вказаного договору встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником на склад продавця за адресою: м. Київ, проспект Московський, 6. Під час отримання товару, представник покупця підписує видаткову накладну (або накладні) на партію товару, завіряє її печаткою підприємства, а також передає постачальнику належним чином оформлену довіреність встановленого зразка на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Факт реального виконання умов укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними.

Наведені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період за листопад 2014 року.

Крім того, між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ТОВ «Компанія «Енергомаш» підписано акт звірення за листопад 2014 року, за змістом якого сторонами погоджено, що ТОВ «Компанія «Енергомаш» поставлено покупцю товар на загальну суму 600 132, 00 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено, що придбаний позивачем за договором № 17-КЕ від 17 жовтня 2014 року товар використаний останнім для здійснення господарських операції щодо виконання робіт з виробництва та поставки поліграфічної та рекламної продукції для його контрагентів.

Зокрема, ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» на замовлення ТОВ «Една» виконано роботи з друку пластику, що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, рахунком-фактурою, актами здачі-приймання робіт та товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Крім того, 05 листопада 2014 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПАТ «САН ІнБев Україна» укладено договір № 3-438, за змістом якого позивачем виготовлено та передано рекламну продукцію, приймання якої здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи.

22 липня 2014 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПрАТ «Київстар» укладено договір поставки № 132169, за умовами якого позивач передав у власність ПрАт «Київстар» товар (блокноти, муляж, плакати), що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Також, ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» на підставі договору № 25032014 від 24 березня 2014 року, укладеного з ТОВ «Експрес Пекаждинг Солюшнз», виготовлено та поставлено останньому товар, що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

06 лютого 2013 року між ТОВ «СПЕКЛ» та ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» укладено договір № 1/13-СП та договір № 2-13-СП, за умовами яких позивачем виготовлено та поставлено контрагенту поліграфічну продукцію, факт передачі якої підтверджується технологічними картами на виконання робіт, рахунками-фактури, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт виконаних на давальницькій сировині замовника, товарно-транспортними накладними та довіреностями.

Крім того, 01 березня 2014 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ТОВ «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» укладено договір поставки № SP-034-14, за змістом якого позивач поставив контрагенту друковану продукцію, що підтверджується технологічними картами, рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Також, позивачем на підставі договору про виготовлення поліграфічної продукції № 10 від 24 січня 2012 року, технологічних карток, рахунків-фактури, видаткових накладних та довіреностей виготовлено та передано у власність ТОВ «Альфапрес Інтер» поліграфічну продукцію.

25 березня 2014 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 25-03-14/2, на виконання якого позивачем виготовлено та поставлено поліграфічну продукцію, що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, рахунками-фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» уклало з ПАТ «Альфа-Банк» договір на виготовлення поліграфічної продукції № 07925 від 15 листопада 2013 року, на виконання якого на підставі технологічної картки на виготовлення робіт, рахунку-фактури, видаткової накладної виготовлено та поставлено поліграфічну продукцію.

18 січня 2010 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПрАТ «Філіп Морріс Україна» укладено договір поставки № G10-001К, за змістом якого позивачем поставлено товар (цінники), передача якого здійснювалась на підставі технологічних карток на виконання робіт, рахунків-фактури, видаткових накладних та товарно-транспортної накладної.

Також, позивачем, з метою виконання умов договору виконання робіт/надання послуг/поставки № 20/01/14-1 від 20 січня 2014 року, укладеного з ТОВ «Нестле Україна», виконано роботи з виготовлення рекламної продукції, що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, рахунками-фактури, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

07 червня 2013 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ТОВ «Новус Україна» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 070613, за умовами якого позивачем виконано роботи з виготовлення поліграфічної продукції, що підтверджується технологічною картою на виконання робіт, рахунком-фактури, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Крім того, 10 жовтня 2013 року між ТОВ «Виробництво «Діалог Пресс» та ТОВ «Даніско Україна» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 3-008, за змістом якого позивачем виготовлено та передано поліграфічну продукцію на підставі технологічних карток на виконання робіт, рахунків-фактури, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи.

До того ж, позивачем поставлено ТОВ «Ексім МедіаГруп» товар (стопери Ашан), який прийнятий останнім, що підтверджується технологічною карткою на виконання робіт, рахунком-фактури, видатковою накладною та довіреністю.

Також, 15 січня 2011 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПрАТ «Чумак» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 150111, на виконання якого позивачем виготовлено та передано продукцію, що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, рахунками-фактури, видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.

25 листопада 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Нутріція Україна» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 876211, з метою виконання якого позивачем виготовлено та передано поліграфічну продукцію, що підтверджується технологічною картою на виконання робіт, рахунком-фактурою та видатковою накладною.

Крім того, 21 січня 2014 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ТОВ «МТІ» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 21/01-2014, за змістом якого позивачем на підставі технологічної карти на виконання робіт, рахунку-фактури, видаткової накладної, акту здачі-прийняття робіт, товарно-транспортної накладної та довіреності виготовлено та поставлено контрагенту поліграфічну продукцію.

04 січня 2012 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» укладено договір про виготовлення поліграфічної продукції № 040112, за умовами якого позивачем на замовлення контрагента виготовлено та передано поліграфічну продукцію на підставі технологічних карт на виконання робіт, рахунків-фактури, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей.

Також, 01 січня 2014 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПрАТ «Індустріальні та дистрибутивні системи» укладено договір поставки № 010412, згідно з яким позивачем здійснена поставка поліграфічної продукції, що підтверджується технологічними картами на виконання робіт, наявними в матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні: копія договору оренди нежитлових приміщень № 11а-14 від 01 травня 2014 року, укладеного між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ПАТ «Промзв`язок», за умовами якого позивачу передано у тимчасове користування нежитлові приміщення, які будуть використовуватись для розміщення виробництва і офісу позивача, та копія акту прийняття-передачі до договору оренди нежитлових приміщень.

Крім того, 30 листопада 2009 року між ТОВ «Видавництво «Діалог Пресс» та ТОВ «АльфаПрес Інтер» укладено договір оренди № 14/09, за умовами якого позивачем прийнято в строкове платне користування обладнання з метою використання для виготовлення поліграфічної продукції.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем під час проведення перевірки використано висновки, викладені в листі податкової інформації ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів в Донецькій області № 7/05-15-22-02-34849902 від 26 січня 2015 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» (код ЄДРПОУ 34849902) за жовтень-грудень 2014 року».

Водночас, у матеріалах справи наявна постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 805/885/15-а, залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, якою задоволено адміністративний позов ТОВ «Компанія «Енергомаш» до ДПІ у м. Краматорську Донецької області ГУ Міндоходів України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, визнано протиправними дії ДПІ у м. Краматорську Донецької області ГУ Міндоходів України у Донецькій області щодо здійснення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» за жовтень-грудень 2014 року, визнано протиправними дії ДПІ у м. Краматорську Донецької області ГУ Міндоходів України у Донецькій області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Компанія «Енергомаш» в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкової інформації № 7/05-15-22-02-34849902 від 26 січня 2015 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» за жовтень-грудень 2014 року» за період: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року та зобов'язано ДПІ у м. Краматорську Донецької області ГУ Міндоходів України у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податкову інформацію № 7/05-15-22-02-34849902 від 26 січня 2015 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» за жовтень-грудень 2014 року» за період: жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів ураховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів, за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 29 січня 2014 року № К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13.

Колегією суддів також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), в яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тому, колегія суддів вважає посилання відповідача на податкову інформацію ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів в Донецькій області № 7/05-15-22-02-34849902 від 26 січня 2015 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш» (код ЄДРПОУ 34849902) за жовтень-грудень 2014 року», як на підставу відсутності реального здійснення господарських операцій та порушення позивачем норм податкового законодавства, необґрунтованими, оскільки жодним чином не доводять факт порушення позивачем норм податкового законодавства, враховуючи також обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі № 805/885/15-а, яка набрала законної сили.

Отже, апелянтом не надані суду належні та допустимі докази в розумінні КАС України, а тому наведені обставини не беруться до уваги колегією суддів, як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0000872204 та № 0000882204 від 17 червня 2015 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Діалог Пресс» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.