Постанова

від 19.01.2012 по справі 2а-3360/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2012 р. Справа № 23130/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів Дяковича В.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2009 року позивач звернувся з вказаним вище позовом до суду. Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на його користь недоплачену, щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни за період з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2009 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу і підвищити її на 30% мінімальної пенсії за віком з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Окрім того, апелянт зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що позивач, є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мають право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Положеннями п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до Закону України від 19.01.2006р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 цього Закону був виключений, з одночасним викладенням ст.110 цього Закону в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили; також наведені в них умови для виплати пільг дітям війни не настали.

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування і виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в окремих його частинах, тому колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за 2006 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року є безпідставною, а вимоги позивача в частині соціальних виплат за 2007 рік, а саме з 09.07.2007 року є обґрунтованими.

Проте, частиною 2 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернулися з позовом лише в серпні 2009 року, а на застосуванні річного строку звернення до суду наполягав відповідач, тому суд приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України щодо позовних вимог позивача за 2007 рік.

Щодо виплати підвищення до пенсії за 2008 рік, суд зазначає, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто з 22.05.2008 року. Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом 25.08.2009 року, вимога позивача щодо виплати підвищення до пенсії за 2008 рік підлягає до задоволення з 25.08.2008 року.

Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.

Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і мають право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення ухвалене не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, не підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи.

При цьому суд додатково зазначає, що він не вправі на майбутнє зобов'язати вчинити певні дії, оскільки невідомо чи буде порушено право особи, а таким чином оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 195, 197 ч.1, п.3 ч.1 ст. 198, 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області задовольнити частково, постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2009 року у справі № 2а-3360/09 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 25 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді В.П. Дякович

ОСОБА_2