Ухвала

від 15.10.2015 по справі 820/3024/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 р.Справа № 820/3024/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015р. по справі № 820/3024/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градінвестбуд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Градінвестбуд", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.01.2015 року № 0120302203, № 0220302203, прийняті відносно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 року позов було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 06.01.2015 року № 0120302203, № 0220302203, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Градінвестбуд".

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Інститут Градінвестбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Будівельна Компанія "Карамбола" за квітень, травень, червень 2014 р., ТОВ "Пріора-Інвест" за листопад 2013р., січень 2014р., ТОВ "Стаф-Торг" за травень, червень, липень 2014 року та ТОВ "ТК Фіона" за квітень 2013р., за результатами якої 17.11.2014 р. був складений акт за № 4728/20-34-22-03/38383419, яким було встановлено такі порушення: ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено доходи з податку на прибуток на загальну суму 574330 грн. за 2013 рік; ст. 138 Податкового кодексу України, завищено витрати з податку на прибуток на загальну суму 668500 грн. за 2013 рік; ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 219400 грн.; ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит податку на додану вартість на загальну суму 397175 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 06.01.2015 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0120302203 на загальну суму 222218,75 грн. та № 0220302203 на загальну суму 22365,00 грн.

Позивач не погодився із такими рішеннями податкового органу та звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, також обов'язковою умовою є безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності отриманих робіт (наданих послуг). Також відповідач зазначає, що надані позивачем податкові накладні щодо подальшої реалізації придбаних послуг складені з певними порушеннями.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову з огляду на такі обставини.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач в перевіряємому періоді мав взаємовідносини з такими контрагентами: ТОВ "Будівельна Компанія "Карамбола", ТОВ "Пріора-Інвест", ТОВ "Стаф-Торг" та ТОВ "ТК Фіона".

Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності підприємства є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, будівництво житлових та нежитлових будівель та інше. Необхідність замовлення робіт у вказаних вище контрагентів виникла у зв'язку з виконанням договірних зобов'язань для основних замовників (які відображені в акті перевірки). Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на таких актах: акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК"Карамбола" від 07.08.2014 р. № 358/26-52-22-04-10/39059292; акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СТАФ-ТОРГ" від 27.06.2013 р. № 1520/26-59-22-03/38780860 та від 23.07.2014 р. № 1656/26-59-22-08/38780860; акт ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРІОРА-ІНВЕСТ" від 11.08.2014 р. № 262/20-31-22-03-07/38771327 та від 31.03.2014 р. № 113/20-31-22-03-07/38771327; акт Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК ФІОНА" від 31.03.2014 р. № 244/20-23-22-01-05/38258286.

Так, в наведених актах викладені висновки щодо відсутності підприємств за юридичною адресою, не надання первинних документів під час перевірки, що обумовлює не підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ "ТК Фіона" колегія суддів встановила такі обставини.

Так, між ТОВ «Інститут Градінвестбуд» (замовник) та ТОВ «ТК Фіона» (виконавець) було укладено ряд договорів на виконання певних робіт.

На підтвердження реальності виконання зазначених у договорах робіт та надання послуг позивачем було надано акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, технічні завдання, докази подальшого використання отриманих робіт (наданих послуг), які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с.69-235).

Між ТОВ «Інститут Градінвестбуд» (замовник) та ТОВ «Пріора-Інвест» (виконавець) було також укладено ряд договорів на виконання певних будівельних робіт.

Реальність виконання зазначених у договорах робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, довідками про вартість підрядних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, рахунками-фактурами (т.3 а.с. 121-243, т.4 а.с.1-246, т.5 а.с. 1-20).

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «Інститут Градінвестбуд» (замовник) та ТОВ «БК «Карамбола» (виконавець) укладено ряд договорів на виконання певних робіт.

Реальність виконання зазначених у договорах робіт підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, технічними завданнями, а також доказами подальшого використання отриманих відповідно до договорів робіт (т.2 а.с.1-232, т.3 а.с.1-115).

Також між ТОВ «Інститут Градінвестбуд» (замовник) та ТОВ «Стаф-Торг» (виконавець) було укладено ряд договорів на виконання певних робіт, реальність виконання яких підтверджена актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, технічними завданнями, рахунками-фактурами та доказами подальшого використання (т.5 а.с.25-239, т.6 а.с.1-209).

Колегією суддів також встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Будівельна Компанія «Карамбола», ТОВ «Пріора-Інвест», ТОВ «Стаф-Торг», ТОВ «ТК Фіона» на час виникнення правовідносин були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість.

Окрім того, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем були надані докази подальшого використання отриманих від контрагентів робіт, а саме: електронні носії з проектною документацією, копії кваліфікаційних сертифікатів, технічних завдань, копії звітів від виконавців та звітів, переданих основним замовникам, копії проектних робіт, переданих основним замовникам. Зазначені докази містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з положеннями цього Кодексу. Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, у п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та ПК України.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними.

Окрім того чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем повністю підтверджено реальність здійснення ним господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015р. по справі № 820/3024/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Ральченко І.М. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.10.2015 р.