Ухвала

від 15.10.2015 по справі 2а/0570/10062/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/55441/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 по справі № 2а/1570/10062/2011

за позовом Приватного підприємства "Сітек"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про визнання висновків акту неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Підприємством до суду заявлений позов про визнання неправомірними висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.11.2011 № 31/23-80/30281784 в частині визнання правочинів між ПП "Сітек" та ТОВ "Мілегрі" недійсними та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 16.11.2011 № 0005682301, № 000569230, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 провадження у справі щодо позовних вимог про визнання неправомірними висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.11.2011№ 31/23-80/30281784 в частині визнання правочинів між між ПП "Сітек" та ТОВ "Мілегрі" недійсними закрито.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 у задоволенні позовних вимог Підприємства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2012

рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 залишено без змін.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , ч. 5 ст. 114 Кримінально - процесуального кодексу України проведена невиїзна позапланова перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Мілегрі", за підсумками якої складено акт від 04.11.2011.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.3, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 158 669,00 грн. та ПДВ на загальну суму 126 935,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Мілегрі" є безтоварними не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки первинні документи по взаємовідносинам з позивачем від імені ТОВ "Мілегрі" підписано не уповноваженою особою, так як згідно свідчень посадової особи ТОВ "Мілегрі" гр. ОСОБА_4 (директор) він ніяких договорів не укладав, первинних та бухгалтерських документів не підписував, а отже, первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт оформлені не у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність" та не містять підпису посадової особи, що відповідальна за здійснення кожної конкретної господарської операції, таким чином, на думку контролюючого органу, фактично проведені господарські операції спрямовані лише на отримання податкової вигоди та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування валових витрат та податкового кредиту

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційних скарг.

У цій справі, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, з урахуванням аналізу положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", виходив з того, що господарські операції у рамках укладених договорів про виконання робіт між позивачем та його контрагентом ТОВ "Мілегрі" фактично відбулись, що підтверджено дослідженими належно оформленими первинними документами (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт), копії яких знаходяться в матеріалах справи, натомість відповідач всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яких доказів, які б ставили під сумнів вчинення вказаних господарських операцій, не надав.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

А відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А за змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ).

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договорів про виконання робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ", первинних документів (договори, акти приймання виконаних робіт, специфікації виконаних робіт, податкові платіжні документи).

При вирішенні справи судами також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача ТОВ "Мілегрі" на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних був належним учасником цивільних та господарських правовідносин та був платниками ПДВ.

Також слід зазначити, що певні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначених первинних документів щодо отримання позивачем субпідрядних робіт, оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу валових витрат чи податкового кредиту.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була призначена на виконання постанови слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області у рамках кримінальної справи № 201201100006 порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ст. 205, ч. 2, ч 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України , а отже прийняття відповідних рішень за результатами такої перевірки повинно здійснюватись з урахуванням п. 86.9 ст. 89 Податкового кодексу України , а саме матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, не можуть бути підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про збільшення платникові податків грошового зобов'язання, розрахованого за результатами такої перевірки та буди предметом дослідження судами при встановленні правомірності, чи протиправності відповідачем таких дій.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в межах кримінальної справи № 201201100006 будь - які процесуальні рішення стосовно службових осіб ТОВ "Мілегрі", зокрема і гр. ОСОБА_4, не приймались.

Проте судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги вищезазначеного.

З огляду викладене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 по справі № 2а/1570/10062/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко