Ухвала

від 13.10.2015 по справі 820/14565/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65590/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014

у справі № 820/14565/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут інформаційних технологій"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014 № 0002452201 та № 0002442201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ПП "Ватер-шпаг" (колишня назва ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА") та ТОВ "Ривс" у період з 01.05.2011 по 15.05.2014, складено акт від № 2848/20-30-22-01/22723472 від 16.07.2014, яким зафіксовано порушення позивачем вимог: п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту розмірі 310 085,00 грн., та як наслідок, заниження суми податку на додану вартість в сумі 310 085,00 грн.; пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1, пп.138.1.2 п.138.1.ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, та як наслідок, заниження суми податку на прибуток в розмірі 194 580,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 30.07.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002452201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 441 870,00 грн., у тому числі основний платіж - 294 580,00 грн., та штрафні санкції - 147 290,00 грн.; №0002442201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 465127,50 грн., у тому числі основний платіж - 310 085,00 грн., та штрафні санкції - 155 042,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивач є консультантом з питань інформатизації, комп'ютерного програмування, видання іншого програмного забезпечення. Займається дослідженням й експериментальними розробками у сфері інших природничих і технічних наук, установлення та монтажу машин і устаткування, обслуговування систем безпеки.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА", на виконання умов договорів надання послуг, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, податковими накладними та актами приймання-передачі продукції.

Крім того, ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА" було укладено договори про відступлення права вимоги з ТОВ "Матадор" та ТОВ "Ривс", за умовами яких до останніх перейшло право вимоги щодо сплати заборгованості позивача.

Оплата за договорами була здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками за особовим рахунком.

Також, матеріалами справи повною мірою підтверджено використання позивачем отриманих від ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА", результатів робіт (послуг) та товарів у власній господарській діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання податкового органу на акти перевірки контрагента по ланцюгу до "вигодонабувача" - ПрАТ "Інститут інформаційних технологій", оскільки, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Слід зазначити, що на момент здійснення господарських операцій із позивачем, ТОВ "ВЗЛЕТ-ЕРА", (теперішня назва - ПП "Ватер-Шпаг") було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником податку на додану вартість.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30.07.2014 № 0002452201 та № 0002442201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль