Рішення

від 01.10.2015 по справі 756/16836/15

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/16836/15

Провадження №2/761/4365/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

01 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Адвокатське бюро «Віта» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсаційної виплати за час затримки належних платежів при звільненні сум та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У березні 2015 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «Адвокатське бюро «Віта» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсаційної виплати за час затримки належних платежів при звільненні сум та моральної шкоди. Після відкриття провадження у справі було встановлено, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Адвокатське бюро «Віта» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсаційної виплати за час затримки належних платежів при звільненні сум та моральної шкоди передано за підсудністю для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.

У позовній заяві Позивач мотивував свої вимоги тим, що він працював у Дочірньому підприємстві «Адвокатське бюро «Віта» на посаді заступника директора з правового забезпечення, згідно трудового договору з 09 грудня 2013 року по 18 квітня 2014 року. За відпрацьований період заробітна плата йому не виплачувалась. В порушення вимог чинного законодавства в день звільнення (18 квітня 2014 р.) підприємство не провело з ним повного розрахунку, зокрема, не виплатило заробітну плату, а тому він звернувся до суду за захистом свого порушеного права, в зв'язку з цим просить постановити рішення, яким стягнути із відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 4803,32 грн., компенсаційні виплати за час затримки належних при звільненні сум в сумі 3280,20 грн. та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

В судовому засіданні 30.06.2015 року представником Позивача було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог. У вказаній заяві значиться, що у зв'язку з технічною помилкою допущеною у розрахунку суми заборгованості із заробітної плати, що міститься в позовній заяві гр. ОСОБА_1 до ДП «Адвокатське бюро «Віта» неправильно обрахована сума податку з доходів фізичних осіб, що призвело до неправильного обрахунку сум заробітної плати, що підлягає виплаті позивачу. При цьому, позивач, з врахуванням уточнень та збільшень позовних вимог просить суд стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 4437,92 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, згідно ст.117 КзПП України, за період з 22 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року в сумі 14 524,24 грн., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 6 днів, в сумі 294,98 грн., компенсацію згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в розмірі 2565,50 грн. та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн..

Представником позивача 25.09.2015 року подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої збільшено позовні вимоги на суму 3 782,00 грн. (середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з 01 липня 2015 року по 25 вересня 2015 року).

З врахуванням поданих заяв позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості із заробітної плати в сумі 4437,92 грн., суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (за період з 22 квітня 2014 року по 25 вересня 2015) - 17 566, 48 грн., суму компенсації за невикористані дні щорічної відпустки (в кількості 6 днів) - 294,98 грн., суму компенсації згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», - 2565,50 грн., моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., всього 26 864,88 гривень.

В судовому засіданні представником позивача, підтримано позовні вимоги, з врахуванням зазначеного збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив. Про час та місце судового розгляду був повідомлений, про що свідчить направлення судової повістки за адресою його місцезнаходження.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб які беруть участь у справі, при направленні їм судової повістки за такою адресою, вважається що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Клопотання про відкладення розгляду справи до суду Відповідач не надсилав, про причину неявки суд не повідомив.

Представником Позивача, в зв'язку з повторною неявкою Відповідача у справі, в судовому засіданні заявлено клопотання про заочний розгляд справи на підставі наданих суду доказів, у зв'язку з чим суд на підставі ст.224 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу у відсутності Відповідача за наявними у справі доказами, ухваливши заочне рішення.

Ухвалою суду від 01.10.2015 року постановлено про заочний розгляд справи.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, дійшов висновків, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач працював у відповідача заступником директора з правового забезпечення в період з 09 грудня 2013 року по 18 квітня 2014 року.

Наказом від 18.04.2015 року його звільнено за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

Відповідно до штатного розкладу заробітна плата позивача становила 1220,00 грн. на місяць. Протягом всього періоду існування трудових відносин між сторонами заробітна плата позивачу не виплачувалась. В день звільнення розрахунок з позивачем не проведений.

Зазначені обставини відповідачем не оспорені, письмових заперечень не подано.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ст.115 КЗпП України заробітна плата повинна сплачуватися робітникам регулярно у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше ніж два рази у місяць.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Право на справедливий судовий розгляд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний термін з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідач порушив право позивача на своєчасне отримання заробітної плати і тому позовні вимоги про стягнення заробітної плати, за період роботи Позивача (09 грудня 2013 року по 18 квітня 2014 року) в сумі 4437,92 грн. (в тому числі: грудень 2013р. - 772,47 грн., січень 2014р. - 999,67 грн., лютий 2014р. -999,67 грн., березень 2014 р.- 999,67 грн., квітень 2014 р. -666,44 грн.) підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пунктом 1 розділу 1 Порядку обчислення середньої заробітної, затвердженого Постановою КМУ №100 від 8 лютого 1999 р. передбачено, що Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, в тому числі: при виплаті працівникам компенсації за невикористані відпустки, а також та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пункти «а» та «л»).

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказується: «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином розрахунок розміру середньої заробітної плати повинен проводитись на підставі 2-х календарних місяців, що передували звільненню Позивача (лютий 2014- березень 2014 р.) : 1220,00 (заробітна плата) х 2 (кількість місяців) /40 (кількість робочих днів) = 61 грн. (середньомісячна заробітна плата за 1 день).

Задовольняючи позовні вимоги Позивача, в частині стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки (за період з 22 квітня 2014 року по 25 вересня 2015 року), суд покладає в основу рішення наданий позивачем розрахунок і вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 22 квітня 2014 року по 25 вересня 2015 року включно, що становить17 566 гривень 48 копійок = 21838 грн. (61 грн. х 358 робочих днів) - 4271, 52 грн. ( податки та збори: військовий збір - 327, 57, єдиний соціальний внесок - 786,17 грн., податок з доходів фіз. осіб - 3157,78 грн.).

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» та статтею 83 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки

У ст. 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 8 лютого 1995 р. обчислення середньої заробітної визначено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи , тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Оскільки позивачем відпрацьовано три повних календарних місяці (січень 2014 року, лютий 2014 року та квітень 2014 року), відповідно вимога позивачу про стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 6 днів є обґрунтована.

Компенсація за 1 день невикористаної відпустки становить 60 грн. = 3660 (заробітна плата за 3 місяця січень 2014 - березень 2014 р.) /61(кількість робочих днів за січень 2014 - березень 2014 р.).

Компенсація за 6 днів невикористаної відпустки становить 294,98 грн. = 360,00 грн. (6 днів невикористаної відпустки х 60 грн.-компенсація за 1 день) - 65,02 грн. (податки та збори:єдиний соціальний внесок -12,96 грн., податок з доходів фіз. осіб - 52,06 грн.).

Стаття 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під поняттям «доходи» згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України № 159 від 21 лютого 2001 р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

У пункті 2 пункту 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначається: «компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 р. № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. № 1427, діяло до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМ України № 159 від 21 лютого 2001 р.

Таким чином, вимога позивача щодо виплати йому відповідачем суми компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в розмірі 2565,50 грн. (в тому числі за грудень 2013 (за період з січня 2014 по травень 2015 р.)- 466,03 грн.; за січень 2014 р. (за період з лютого 2014 по травень 2015 р.) - 600,28 грн.; за лютий 2014 р. (за період з березня 2014 по травень 2015 р.)- 591,83 грн.; за березень 2014 р. (за період з квітня 2014 по травень 2015 р.)- 561,85 грн.; за квітень 2014 р. (за період з травня 2014 по травень 2015 р.):- 345,51 грн.) є обґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що така шкода позивачеві спричинена. Позивачем доведено, що в умовах щоденного зростання цін та інфляції затримка виплати заробітної плати постійно знецінює фактичний борг відповідача і ці порушення призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням вимог ст.23 ЦК України щодо вимог розумності та справедливості її розміру, суд вважає що позовна вимога в частині відшкодування Позивачу моральної шкоди підлягає задоволенню у розмірі 2000 гривень.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати в сумі 268,64 грн.

З огляду на викладене та підставі ст. ст. 21, 47, 115, 116, 233, 238 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Адвокатське бюро «Віта» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсаційної виплати за час затримки належних платежів при звільненні сум та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Адвокатське бюро «Віта», місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, фактична адреса: м. Київ, 01021, вул. Липська, 19/7, оф. №3, Код ЄДРПОУ-34299470, п/р 26009013003029, АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627 на користь гр. ОСОБА_1, адреса проживання: АДРЕСА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 4437 (чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень) 92 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати (з 22 квітня 2014 року по 25 вересня 2015 року) в сумі 17 566 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість гривень) 48 коп., компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в кількості 6 днів, в розмірі 294 (двісті дев'яносто чотири гривні) 98 коп., компенсацію, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в розмірі 2565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять гривень) 50 коп., моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) грн., всього 26 864 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні) 88 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Адвокатське бюро «Віта» на користь держави Україна 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 64 коп. судового збору.

Заява про перегляд заочного рішення, судом, що його ухвалив може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.