Постанова

від 12.03.2007 по справі 10/55пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/55пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.03.07                                                                                 Справа № 10/55пн-ад.

          Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М. по справі № 10/55пн-ад за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛФЦ -сервіс", м. Луганськ    

до Державної виконавчої служби у м. Антрацит, м. Антрацит

про визнання незаконними дій та  скорочення  строку  зупинення виконавчого провадження   

В присутності  представників  сторін:

від позивача – Буквіч  Н.Л.   (дов. № б/н від  24.01.2007.)  

від відповідача –Стебловська Ю.О.,  ст. держ. виконавець  (дов. №  3 від 15.01.2007.)

             Суть спору: позивачем заявлені вимоги:

         -  про визнання незаконними  дій  ДВС у м. Антрацит Луганської області  щодо зупинення  зведеного виконавчого провадження  по стягненню  з Державного підприємства  «Антрацит» на користь ТОВ  "ЛФЦ - сервіс";

         - скорочення  строку  зупинення  зведеного виконавчого провадження  по стягненню  з Державного підприємства  «Антрацит» на користь ТОВ  "ЛФЦ - сервіс"  до дня  винесення  рішення по  цій  справі.  

          Дана  заява  подана з  клопотанням  про  відновлення  строку  для  оскарження  дій  ДВС у м. Антрацит Луганської області  і допущення  до  негайного виконання  рішення.

         Дослідивши матеріали справи, суд                                                      

в с т а н о в и в :

         Обставини  справи:   До  Антрацитівсьго міського відділу  державної виконавчої служби  Антрацитівсьго  міського  управління  юстиції  (правонаступником  якого  є  відповідач)   надійшли:  

-       виконавчий  напис  нотаріуса  № 1317 від  12.08.2002. (на бланку  ВАА № 642881)   про стягнення  з ВАТ  «Шахта імені 50 річча Радянської України» ДП  Державної холдингової компанії «Антрацит» на користь  ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»  заборгованості  за  переказним векселем  №  643043316013, виданим 29.09.2000.,  опротестованим  нотаріусом  29.09.2001.,   в  сумі   153 017 грн. 00 коп.     

           Постановою  від  04.10.2002.  відкрито  виконавче  провадження  за  даним  виконавчим написом нотаріуса.  

            Ухвалою  Антрацитівсьго міського  суду  від  23.03.2004. в зв'язку  з  уступками  вимоги  по  виконавчому  напису  № 1317 від  12.08.2002. (на бланку  ВАА № 642881)  від   ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»до ПП  «ТАР»,  а  потім  від  ПП «ТАР» до  ТОВ «ЛФЦ - сервіс»  (позивача  у  справі)   проведено  заміну  стягувача  за    виконавчим  написом    від  12.08.2002.   ВАА № 642881    з    ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»на  ТОВ «ЛФЦ-сервіс»  (позивача  у  справі).  

-       виконавчий  напис  нотаріуса  № 1319 від  12.08.2002. (на бланку  ВАА № 642882)   про стягнення  з ВАТ  «Шахта Партизанська» ДП  Державної холдингової компанії «Антрацит» на користь  ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»  заборгованості  за  переказним векселем  №  6430498813495, виданим 07.11.2000.,  опротестованим  нотаріусом  08.10.2001.,   в  сумі   280 791 грн. 13  коп.     

           Постановою  від  04.10.2002.  відкрито  виконавче  провадження  за  даним  виконавчим написом нотаріуса.  

            Ухвалою  Антрацитівсьго міського  суду  від  23.03.2004. в зв'язку  з  уступками  вимоги  по  виконавчому  напису  від  12.08.2002.   ВАА № 642882  від   ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»до ПП  «ТАР»,  а  потім  від  ПП «ТАР» до  ТОВ «ЛФЦ-сервіс»  (позивача  у  справі)   проведено  заміну  стягувача  за    виконавчим  написом    від  12.08.2002.   ВАА № 642882    з    ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»на  ТОВ «ЛФЦ-сервіс».      

-   виконавчий  напис  нотаріуса  № 1318 від  12.08.2002. (на бланку  ВАА № 642883)   про стягнення  з Державної холдингової компанії «Антрацит» на користь  ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»  заборгованості  за  переказним векселем  №  643049880119, виданим 11.10.2000.,  опротестованим  нотаріусом  20.10.2000., в  сумі   631 146 грн. 37 коп.     

           Постановою  від  13.09.2002.  відкрито  виконавче  провадження  за  даним  виконавчим написом нотаріуса.  

           Ухвалою  Антрацитівсьго міського  суду  від  30.03.2004. в зв'язку  з  уступками  вимоги  по  виконавчому  напису   від  12.08.2002.   ВАА № 642883  від   ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»до ПП  «ТАР»,  а  потім  від  ПП «ТАР» до  ТОВ «ЛФЦ-сервіс»  (позивача  у  справі)   проведено  заміну  стягувача  за    виконавчим  написом   № 1318 від  12.08.2002. (на бланку  ВАА № 642883)  з    ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»на  ТОВ «ЛФЦ-сервіс».       

-   виконавчий  напис  нотаріуса  № 1-1612 від  17.10.2000.   про стягнення  з Державної холдингової компанії «Антрацит» на користь  ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»  заборгованості  за  переказним векселем  №  643049880105,   виданим   29.06.2000.,  опротестованим    нотаріусом  14.07.2000., в  сумі       2 928 168 грн. 63  коп.     

           Постановою  від  05.11.2003.  відкрито  виконавче  провадження  за  даним  виконавчим написом нотаріуса.  

           Ухвалою  Антрацитівсьго міського  суду  від  30.03.2004. в зв'язку  з  уступками  вимоги  по  виконавчому  напису   від  12.08.2002.   ВАА № 642883  від   ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»до ПП  «ТАР»,  а  потім  від  ПП «ТАР» до  ТОВ «ЛФЦ-сервіс»  (позивача  у  справі)   проведено  заміну  стягувача  за    виконавчим  написом   № 1-1612   від  17.10.2000. з  ТОВ виробничо –фінансова  компанія  «Луганська енергетична компанія»на  ТОВ «ЛФЦ-сервіс».   

          Всі вищевказані  провадження  були  приєднані  до зведеного  виконавчого провадження.  

          Вищевказані  боржники  реорганізовані  в  Державне підприємство   «Антрацит».    

         14.12.2005.  державним  виконавцем  винесено  постанову  про  зупинення  зведеного виконавчого провадження  щодо  ДП  «Антрацит» в  зв'язку  з  внесенням  станом  на  28.11.2005.  ДП  «Антрацит»  в  реєстр  підприємств  паливно –енергетичного комплексу,  які  беруть участь у  процедурі  погашення  заборгованості  згідно  із  Законом  України  «Про заходи,  спрямовані  на забезпечення сталого функціонування  підприємств  паливно –енергетичного комплексу» (надалі  - Реєстр).  

         Доводи  позивача:

         Позивач  вважає   неправомірними  дії  відповідача  по  зупиненню  виконавчого провадження.  

        По –перше,  на думку  позивача,  дія  Закону  України  «Про заходи,  спрямовані  на забезпечення сталого функціонування  підприємств  паливно –енергетичного комплексу» в  частині  зупинення  виконавчих  проваджень  поширюється  на  заборгованості,  що  виникли  внаслідок   розрахунків  за  енергоносії,   тобто  зупиняються виключно  виконавчі  провадження  про  стягнення  заборгованостей  за  енергоносії,  а всі інші  виконавчі  провадження  стосовно  підприємств,  що  знаходяться  в  Реєстрі,  не повинні  зупинятися.  Такий висновок  позивач  робить  із  змісту  ст. 2  Закону.  Виконавчі  провадження про стягнення  з  ДП «Антрацит» заборгованостей  на  користь позивача  не  стосуються  стягнення   заборгованості  за  енергоносії,  відтак,  позивач  вважає,  що  вони не підлягали  зупиненню.  

       Також,  на  обґрунтування  своїх  вимог  позивач  посилався  на  порушення  ст. 124  Конституції  України,   а   також  на порушення   ч.  1  ст.  6  Конвенції  про захист прав  людини  і  основоположних свобод  (надалі  - Конвенція)   щодо  права  на  справедливий  і  відкритий  суд  упродовж  розумного  строку незалежним  і  безстороннім  судом.  Також позивач  посилався  на  судову  практику  Європейського  суду  з прав  людини,  зокрема:  на рішення  від  20.07.2004.  по справі  Шмалько проти України,   в якому  зазначено:  що «частина   1 статті 6  забезпечує   кожному  право  на  розгляд  його  справи,  що стосується   цивільних  прав  та обов'язків, судом чи трибуналом,  при  цьому  доступ, тобто розпочати провадження в суді   у  цивільній  справі,  є лише одним  з  аспектів.    Однак  це  право  було  б  ілюзорним,  якби національна  правова система договірної держави дозволяла  остаточному  і  обов'язковому   судовому   рішенню залишатися без дії  на шкоду одній із сторін.  Було б неприпустимо,   якби  частина  1  статті  6  детально  визначала    процесуальні  гарантії,   які  надаються  сторонам  у  провадженні  -  провадженні,  що є   справедливим,  публічним  та  оперативним,  без  забезпечення  виконання   судових рішень.  Тлумачити   статтю  6  як таку,  що стосується  тільки   доступу до суду  та здійснення  судового   провадження,  призвело  б, імовірно,  до  ситуації,  яка б  суперечила  принципу верховенства права, який  договірні  держави   зобов'язалися   поважати,   ратифікуючи Конвенцію».

        Також позивач вказує,  що тривалим  зупиненням  виконавчого провадження  порушено його право на мирне володіння майном,  передбачене  ст. 1 Першого Протоколу  до  Конвенції,  посилаючись  на   практику  Європейського  суду  з прав  людини,  зокрема:  на рішенні  від  31.08.1996.  по справі  Гайгусуз  проти Австрії  Європейський суд зазначив,  «відповідно до сталої практики  суду  «володіння» в  сенсі  ст. 1  можуть включати існуючі права  власності,  зокрема  права  вимоги, щодо  яких особа  має  «правомірні  очікування» стосовно їх задоволення».  У справі  Стратіс  Андреадіс  проти  Греції  від 21.14.2004.  Європейський  суд дійшов висновку,  що наявність  остаточного судового рішення   є  правом володіння особи, на користь якої винесено  таке  рішення.      

        Також позивач  вважає,  що тривалим  зупиненням виконавчого провадження  порушено  принцип  правової  визначеності,  який  є  складовою частиною  верховенства  права.  

         Позивач  вважає  ефективним засобом  захисту,  передбаченим ст. 13 Конвенції,  скорочення  строку  зупинення  виконавчого провадження.  

         Доводи  відповідача:  

         Відповідно  до  п. 15  ст.  34  Закону  України  «Про виконавче  провадження»,   яким  був  доповнений  вказаний  Закон   згідно  пункту  12.4.4.  Прикінцевих положень  Закону  України  «Про заходи,  спрямовані  на забезпечення сталого функціонування  підприємств  паливно –енергетичного комплексу» підлягає  обов'язковому  зупиненню  зведене виконавче провадження  до  знаходження підприємства  - боржника  у  Реєстрі.  

        До теперішнього  часу ДП «Антрацит» знаходиться  у реєстрі.  В  зв'язку  з  чим  відповідач  вважає  свої  дії  правомірними.  

       Відповідач  також  зазначає, що станом на  01.03.2007.  в  зведеному  виконавчому  провадженні знаходиться  55 виконавчих проваджень про стягнення  заборгованостей на користь фізичних осіб,  69 виконавчих проваджень  про стягнення на користь ПФУ,  727 виконавчих  проваджень  про стягнення на користь  держави,  297  виконавчих проваджень  про стягнення  на користь  юридичних осіб,  всього  на  суму 34 367 947 грн.

         Вимоги  позивача  відповідно до ст. 44 Закону  України  «Про виконавче  провадження» відносяться  до  вимог  п'ятої  черги.    

         На  даний  час  ДП  «Антрацит»  знаходиться  в  Реєстрі.     

          При  вирішенні  даного  спору  суд  виходить  із  наступного:  

          Відповідно  до  ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України  позовну  заяву  з приводу  рішень,  дій або бездіяльності  державної виконавчої служби  може  бути подано  у  десятиденний  строк  з дня,  коли  особа  дізналася  або  повинна  була дізнатися  про порушення  її прав,  свобод  чи інтересів.  Позов  здано до канцелярії  суду  23.02.2007.  Оскаржуються  дії з приводу  зупинення  виконавчого провадження  постановою  від  14.12.2005.   Відповідач  не  навіть  доказів  отримання  даної постанови  позивачем  на будь –яку конкретну дату.  Позивач  зазначає,  що  йому  стало відомо  про цю постанову  лише при ознайомленні  із  матеріалами зведеного виконавчого провадження 07.02.2007., в  зв'язку  з  чим десятиденний  строк  на  звернення до суду  пропущений.    Суд  вважає  необхідним розглянути  спір  по суті,  виходячи  з вимог  ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України,  оскільки  відповідач  не наполягає  на застосуванні  строку звернення  до суду.   

          Щодо  суті  позовних вимог.  В  преамбулі  Закону  України  «Про заходи,  спрямовані  на забезпечення сталого функціонування  підприємств  паливно –енергетичного комплексу»від  23.06.2005. № 2711-4 (надалі –Закон  2711)   зазначено,  ще  цей Закон  визначає  комплекс  організаційних  та економічних  заходів,  спрямованих  на  забезпечення   сталого   функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

          Метою цього   Закону   є   сприяння   поліпшенню  фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх  банкрутству  та  підвищенню  рівня  інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження  механізмів погашення   заборгованості,   надання   суб'єктам   господарської діяльності права їх  застосування,  визначення  порядку  взаємодії органів  державної  влади  та  органів  місцевого  самоврядування, розпорядників  бюджетних  коштів   із   суб'єктами   господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

         Згідно ст. 2  Закону  2711  дія цього    Закону     поширюється     на     підприємства паливно- енергетичного   комплексу,   а   також   інших   учасників розрахунків,  які  мають  або  перед  якими  є заборгованість,  що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.   Суд  звертає увагу,  що  дія Закону  поширюється на  підприємства,   а  не  на  їх  заборгованість  за  енергоносії.   Що є  принципово  неправильним  розумінням  цієї норми  позивачем.  

           П.  3.7.  Закону  2711  як один  із  заходів   поліпшенню  фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх  банкрутству  визначено, що    на строк участі підприємства паливно-енергетичного  комплексу у   процедурі   погашення   заборгованості   підлягають  зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень  щодо цього   підприємства,   що   підлягають   виконанню   в   порядку, встановленому Законом   України   "Про   виконавче    провадження".                  

           Стаття  34  Закону  України  «Про виконавче провадження», якою передбачено  перелік  обставин,  що зумовлюють  обов'язкове  зупинення  виконавчого провадження доповнено  п. 15,  яким  як  одну  з  обставин  такого  зупинення  передбачено  «внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного  комплексу,  які  беруть участь  у  процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України  "Про   заходи,   спрямовані   на   забезпечення   сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

            А   частину другу  статті  36  Закону  України  «Про виконавче провадження»,  якою  передбачено  строки  зупинення  виконавчого  провадження,  доповнено  абзацом  п'ятим  такого змісту: "у випадках,   передбачених   пунктом  15  статті  34,  -  до закінчення  терміну   дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного   комплексу,   визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

             ДП  «Антрацит»28.11.2005.  внесено  до  Реєстру підприємств паливно-енергетичного  комплексу,  які  беруть участь  у  процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України  "Про   заходи,   спрямовані   на   забезпечення   сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу",  що  підтверджується  виписками  з  даного  Реєстру.

             Таким  чином,  дії   відповідача   по  зупиненню  зведеного  виконавчого провадження  щодо  боржника  ДП  «Антрацит», в  тому  числі  по  стягненню заборгованості   на користь  позивача,  є  правомірними.   

              Суд  вважає  некоректним  посилання  позивача на  порушення  відповідачем   ст. 124  Конституції  України,   а   також  на порушення   ч.  1  ст.  6  Конвенції,  оскільки  в  даному  випадку  йдеться  не  про  виконання  рішення  суду,  а  про  виконання  виконавчого напису  нотаріуса.  Хоч  виконавчий  напис  нотаріуса   і  є  одним  із  документів,  що  підлягає  виконанню  в  порядку  Закону  України  «Про виконавче  провадження»,  але  у  суду  немає  підстав  прирівнювати  судовий  розгляд  до  здійснення  виконавчого  напису,  оскільки  останній  не  передбачає  змагальності  сторін  та  інших  гарантій,  які  передбачає  судовий  розгляд.   

               Крім  того,  право  вимоги  позивача  до  ДП «Антрацит» виникло  не  безпосередньо  із  виконавчого  напису,  а   було  відступлено  йому  вже  в  ході   виконавчого  провадження  згідно  договору  цессії,   що також  не дає  підстав  для  застосування    ч.  1  ст.  6  Конвенції.     

              Також  суд не вбачає порушення права відповідача  на мирне володіння майном,  передбачене  ст. 1 Першого Протоколу,   оскільки   зупинення  виконавчого провадження  носить  тимчасовий  характер.   Позивач  свідомо  прийняв  право  вимоги  стосовно  заборгованості,   щодо  якої  відкрито  виконавче  провадження   і   приєднано  до  зведеного виконавчого провадження  на  значну  суму.   

              Також  суд  вважає  неможливим  застосувати  щодо  позивача  скорочення  строку  зупинення  виконавчого  провадження,  яке   передбачено  ст.  36 Закону  України  «Про виконавче  провадження»,  оскільки  це  ставило б  в  нерівне  положення  учасників  зведеного  виконавчого  провадження  і  надавало  перевагу  позивачу  над  іншими  учасниками  зведеного  виконавчого провадження   в  порушення  черговості  задоволення  вимог  стягувачів.    

       Відповідно  до  86  Кодексу адміністративного судочинства  України   суд оцінює  докази, які є у справі,  за  своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується  на їх безпосередньому,  всебічному,  повному,  об'єктивному  дослідженні.      

          Оцінивши  всі  вищевикладені  обставини,   суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні  12.03.2007.  і  дійшов  висновку  про  необґрунтованість  позовних  вимог,  постановив   відмовити   в задоволені позову.       

Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України  в судовому засіданні  12.03.2007. проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Судові витрати  відповідно до ст.  94  Кодексу адміністративного судочинства  України     покладаються  на   позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 17, 18, 94,  158 –163,  181  Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд

п о с т а н о в и в:

1.          В задоволенні  позову  відмовити.

2.          Судові  витрати  покласти  на  позивача.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання  апеляційної скарги постанова набирає законної сили,  якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.  

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  

      Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга  подаються  до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржувану  постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.        

      Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти  днів  з дня складення  постанови в повному обсязі.   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України постанова в повному обсязі складена 19.03.2007.

Суддя                                                                                     Т.М.Мінська