Ухвала

від 13.10.2015 по справі 646/12066/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Крим. провадження № 646/12066/14-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/790/1728/15 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія:: ч.1 ст.175 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному проваджені на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.07.2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, не одружений, з вищою освітою, працюючий директором ПП «Марковський і К», який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий,-

засуджений за ч.1 ст.175 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на будь яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, із покладенням на нього обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Стягнено з ОСОБА_7 :

-на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 18373,00 грн.

- на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 23628,20 грн.

-на користь держави витрати на проведення судово-економічної експертизи від 20.05.2014 року №54 у сумі 2459,60 грн.

Питання щодо речових доказів вирішено.

Як встановив суд, ОСОБА_7 , будучи директором приватного підприємства «Марковський і К», що розташоване за адресою: м. Харків, пров. Плетньовський, 9-А, будучи керівником підприємства, службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, умисно безпідставно не заплатив заробітну плату бухгалтерам підприємства ОСОБА_10 та ОСОБА_9 більш ніж за один місяць за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 , працюючи директором ПП «Марковський і К», порушив вимоги ч.4 та ч.7 ст.43 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на оплату праці та право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом; ч.5 ст.97 КЗпП України та ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

В порушення вимог ст.115 КЗпП України, а також ст. 24 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, в порушення ст.22 Закону України «Про оплату праці», відповідно до якого суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективним договором, станом на 30.08.2013 року безпідставно, умисно не виплатив заробітну плату бухгалтеру підприємства ОСОБА_10 більше ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 року по 30.08.2013 року на загальну суму 18373,00 грн. Крім того, ОСОБА_7 , станом на 18.03.2014 року безпідставно, умисно не виплатив заробітну плату бухгалтеру підприємства ОСОБА_9 більше ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 року по 18.03.2014 року на загальну суму 23 628, 20 грн. Станом на 10.07.2015 року вказана заборгованість із виплати заробітної плати не сплачена.

Бухгалтери ПП «Марковський і К» ОСОБА_10 і ОСОБА_9 протягом вищевказаного періоду виконували трудові обов`язки, а тому мали право отримати плату за виконану роботу. Незважаючи на це ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року на рахунки підприємства надійшло 1 313 826,00 грн.. тобто у підприємства були кошти, яких достатньо для того, щоб своєчасно виплатити заробітну плату працівникам у повному обсязі, не направив їх в першу чергу на виплату заробітної плати всім працівникам підприємства.

Так, на сплату податків та інших обов`язкових платежів використано 9 342, 66 грн., на оплату за послуг зв`язку - 210, 00 грн., оплата за рекламні послуги 450, 00 грн.. оплата за будматеріали - 40 000, 00 грн., оплати за товари - 3 100, 42 грн., оплата за програмне забезпечення - 786, 00 грн., оплата за оренду приміщення - 2 400, 00 грн.. оплата за послуги банку - 51 259, 25 грн., еквайрінгова комісія - 12 843, 60 грн.. отримано готівки по карткам - 1 284 650, 00 грн.

Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_7 на підприємстві виникла заборгованість перед бухгалтером підприємства ОСОБА_10 більш ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 року по 30.08.2013 року та бухгалтером підприємства ОСОБА_9 більше ніж за один місяць, а саме за період з 01.06.2012 року по 18.03.2014 року, на загальну суму 42 001,20 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 переглянути та визнати його незаконним, не стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 42001,2грн., витрати на проведення судово-економічної експертизи у розмірі 2456,6грн. покласти на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та призначити судово-почеркознавчу експертизу та встановити автентичність підписів ОСОБА_7 у трудових книжках ОСОБА_10 та ОСОБА_9 посилаючись на те, що ОСОБА_7 договорів не оформлював та у трудові книжки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 власного підпису під записом про звільнення не ставив про що повідомив суд та наполягав на проведенні експертизи.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України, ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.175 КК України покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень на будь яких підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 2 роки 6 місяців.

Так, прокурор посилається на те, що під час постановлення вироку, судом першої інстанції не враховано, що обставини, які пом`якшують покарання у даному випадку відсутні, злочинна поведінка засудженого свідчить про те, що жодних дій, спрямованих на поновлення прав потерпілих ОСОБА_7 не вчинив, безпідставно невиплачену заробітну плату не виплатив, дані, які характеризують його особу також свідчать про неодноразове порушення ним норм діючого законодавства. Крім цього, як вказав прокурор, ОСОБА_7 мав можливість упродовж тривалого часу проведення досудового та судового слідства у даному кримінальному провадженню виправити виникле становище шляхом погашення заборгованості із виплати заробітної плати, однак цією можливістю він не скористався.

Таким чином, на думку прокурора, враховуючи дані про особу засудженого, тяжкість скоєного ним злочину, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, а також його злочинну поведінку, призначене судом покарання ОСОБА_7 із застосуванням ст.75 КК України не відповідає вимогам ст.65 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, думку прокурора який просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора та залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, відповідає фактичним обставинам справи.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 , за ч.1 ст.175 КК України так само є правильною.

Разом з цим, доводи обвинуваченого щодо неправильності висновків суду першої інстанції в частині задоволення цивільних позовів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.

Суд першої інстанції, в порядку передбаченому ч.2 ст.127 КПК України розглянув цивільний позов у кримінальному провадженні та обґрунтовано дійшов до висновку, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягають задоволенню.

Так, судом вірно встановлено, що відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Оскільки, як встановив суд першої інстанції, на час розгляду справи остаточний розрахунок з потерпілими не проведений, суд вірно дійшов до висновку про обґрунтованість цивільних позовів та необхідності їх задоволення.

Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження розмір заборгованості заробітної плати, відповідно до висновків експерта №54 від 20.05.2014 року, становить перед ОСОБА_8 за період з 01.06.2012 року по 30.08.2013 року 18373,00 грн., та перед ОСОБА_9 за період з 01.06.2012 року по 18.03.2014 року 23628,00 грн.

Окрім цього, відповідно до ч.3 ст.404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як вбачається зі звукозаписів судових засідань, обвинувачений ОСОБА_7 клопотань щодо проведення судово-почеркознавчої експертизи та встановлення автентичності підписів ОСОБА_7 у трудових книжках ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не заявляв, а тому доводи обвинуваченого в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи прокурора, що при призначені покарання судом першої інстанції не враховано, що обставини, які пом`якшують покарання відсутні, злочинна поведінка засудженого свідчить про те, що жодних дій, спрямованих на поновлення прав потерпілих ОСОБА_7 не вчинив, безпідставно невиплачену заробітну плату не виплатив, дані, які характеризують його особу також свідчать про неодноразове порушення ним норм діючого законодавства, то ці обставини були враховані судом при призначені обвинуваченому покарання.

Так, відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

При призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочину невеликої тяжкості, дані про його особу, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, працює директором ПП «Марковський і К».

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність обставин, які б обтяжували чи пом`якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .

Враховуючи всі наведені обставини в сукупності, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 можливе без його ізоляції від суспільства і призначив йому покарання в межах санкції ч.1 ст.175 КК України.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.65, КК України, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для скасування вироку та призначення більш суворого покарання, як того просить прокурор, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування чи зміни вироку, за доводами як ОСОБА_7 так і прокурора оскільки по справі не встановлено істотних порушень кримінального та кримінального процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.07.2015 року відносно ОСОБА_7 , залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: