Постанова

від 30.09.2015 по справі 804/8896/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р. Справа № 804/8896/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Летучій Г.І. за участю: представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Виробниче об'єднання «Індустріал-Сервіс» (рноспп 30619540) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «МК «Союз» (рноспп 38563239), ТОВ «Сінтра Юг» (рноспп 39184582), ТОВ «Полінтерком» (рноспп 39238480), ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» (рноспп 33776671) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року та з покупцями по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2014 р. та № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р.

Позивач зазначив, що наказ про перевірку ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» отримало поштою 11.11.2014 р., а перевірка проводилась з 29.10.2014 р. по 04.11.2014 р. В наказі про перевірку взагалі відсутні підстави визначені, п.78.1. ст.78 ПК України, відповідно наказ №1442 Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.2014 р. «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» є незаконним, а дії щодо проведення перевірки є протиправними. Позивач також вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення такими, що порушують норми чинного законодавства. За таких обставин, позивач просив суд:

- визнати наказ № 1442 Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.2014 р. «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» перевірки протиправним та скасувати;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МК «Союз» (ЄДРПОУ 38563239), ТОВ «Сінтра Юг» (ЄДРПОУ 39184582), ТОВ «Полінтерком» (ЄДРПОУ 39238480), ТОВ «КВГ Фудс Трейдінг» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. та з покупцями по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення;

- визнати протиправними і скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області № НОМЕР_1 від 04.12.2014 р. та податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що підприємствам контрагентам позивача встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів-постачальників зазначених підприємств при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Проведеними заходами також встановлено неможливість ведення бухгалтерського і податкового обліку та фіксацію у первинних документах постачальника господарських операцій з купівлі/продажу товарів (робіт, послуг), які фактично не здійснювалися. Враховуючи вищевикладене, задекларовані показники ТОВ «ВО «Індустріал-сервіс» від постачальників не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Індустріал-сервіс» (код ЄДРПОУ 30619540) зареєстровано 08.12.1999 року у виконавчому комітеті Нікопольської міської ради в Дніпропетровській області та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» (рноспп 30619540) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ «МК «Союз» (рноспп 38563239), ТОВ «Сінтра Юг» (рноспп 39184582), ТОВ «Полінтерком» (рноспп 39238480), ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» (рноспп 33776671) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року та з покупцями по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення.

Перевірка проводилась з 29.10.2014 року по 04.11.2014 року. Порушення встановлені під час проведення перевірки знайшли своє відображення в акті від 04.11.2014 року №3218/221/30619540, а саме: п.198.3., п.198.6. ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 156 203 грн. у тому числі за липень 2014 року - 156 203 грн.

На підставі акту перевірки 04.11.2014 року № 3218/221/30619540 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2014 р. та № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р.

Позивач пов'язує порушення своїх прав з винесеним відповідачем наказом № 1442 від 29.10.2014 р. «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», а також діями відповідача під час проведення даної перевірки. Крім того, правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 04.12.2014 р. та № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р. є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз.5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.1 ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст.9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, у перевіряємий період позивач дійсно мав господарські відносини з ТОВ «МК «Союз» (ЄДРПОУ 38563239), ТОВ «Сінтра Юг» (ЄДРПОУ 39184582), ТОВ «Полінтерком» (ЄДРПОУ 39238480), ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» (ЄДРПОУ 33776671).

В акті перевірки відповідачем зазначено про недійсність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, суд не погоджується з вказаними твердженнями з огляду на наступне.

У разі відсутності прямо визначених законом підстав нікчемності правочинів, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, встановлених виключно законом та лише на підставі рішення суду.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами податкової перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені, враховуючи частину 2 статті 215 ЦК України, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до положень ст.204 ЦК України в Україні діє презумпція правомірності і правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та ТОВ «МК «Союз» (ЄДРПОУ 38563239), ТОВ «Сінтра Юг» (ЄДРПОУ 39184582), ТОВ «Полінтерком» (ЄДРПОУ 39238480), ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» (ЄДРПОУ 33776671), є правомірними доти, поки в судовому порядку не встановлено іншого.

Підпунктом 14.1.185. пункту 14.1. статті 14 ПК України термін «постачання послуг» визначається, як - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «МК «Союз».

Так, ТОВ «МК «Союз» (код ЄДРПОУ 38563239) на підставі договору поставки №178/2014 від 08.04.2014 року на предмет постачання товару (літейна продукція) на загальну суму 105 147,71 грн. (у тому числі ПДВ 17 524,61 грн.). Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, які відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2014 року на загальну суму 17 524,61 грн., включено до податкового кредиту за липень 2014 року.

В акті перевірки зазначено, що придбані ТМЦ підприємством використано для ремонту електродвигунів. Транспортування товару відбувалося згідно ТТН від № б/н від 01.07.2014 р., від 14.07.2014 р., від 18.07.2014 р., 25.07.2014 р. автомобілем НОМЕР_2, водій - ОСОБА_3, автомобільний перевізник, замовник, вантажоодержувач - ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», вантажовідправник - ТОВ «МК «Союз».

За Договором поставки літейної продукції №178/2014 від 08.04.2014 року між ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ТОВ «МК «Союз» (ЄДРПОУ 38563239), встановлено порушення, у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості.

ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Сінтра Юг».

ТОВ «Сінтра Юг» (код ЄДРПОУ 39184582) на підставі договору поставки №29М від 25.06.2014 року на предмет постачання товару (розчинники, ґрунтовка, стеклотекстолити, дроти, гайки, заглушки та інше) на загальну суму 451 899,36 грн. (у тому числі ПДВ 75316,56 грн.). Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, які відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2014 року на загальну суму 75 316,56 грн., включено до податкового кредиту за липень 2014 року. Придбані ТМЦ підприємством використано для ремонту електродвигунів.

Так, за договором поставки №29М від 25.06.2014 р. встановлено порушення: у зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості; оскільки прийнято рішення про припинення ТОВ «Сінтра Юг» (розпочато ліквідаційну процедуру); а також у зв'язку з тим, що ТОВ «Сінтра Юг» співпрацювало з ТОВ «Аркадабуд» (ЄДРПОУ 32238923), яке також знаходиться в стані припинення та існує довідка № 1503/26-55-22-08/38238923 від 22.07.2014 р. про неможливість вручення запиту, оскільки посадові особи не знаходяться за фактичною адресою ТОВ «Аркадабуд».

ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Полінтерком».

ТОВ «Полінтерком» (код ЄДРПОУ 39238480) на підставі договору поставки №41-КП від 01.07.2014 року на предмет постачання товару (підшибники, стрічки слюдинітові, втулки, шини) на загальну суму 279 111,30 грн. (у тому числі ПДВ 46 518,55 грн.). Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, які відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2014 року на загальну суму 46 518,55 грн., включено до податкового кредиту за липень 2014 року. Придбані ТМЦ підприємством використано для ремонту електродвигунів.

Відповідно, на думку контролюючого органу, ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» не підтверджено та не доведено факт реальності проведених операцій з придбання товарів по постачальнику ТОВ «Полінтерком», а надані копії не можуть братися до уваги, як первинні документи.

ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг».

Так, ТОВ «КБГ Фудс Трейдінг» (код ЄДРПОУ 33776671) на підставі договору поставки №26 МЦ від 03.06.2014 року на предмет постачання товару (стрічки слюдинітові, проволока, стрічки гумові та інше) на загальну суму 101 059,98 грн. (у тому числі ПДВ 16843,33 грн.). Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними, які відображено у реєстрах отриманих податкових накладних за липень 2014 року на загальну суму 16 843,33 грн., включено до податкового кредиту за липень 2014 року. Придбані ТМЦ підприємством використано для ремонту електродвигунів. Станом на дату перевірки між підприємствами заборгованість відсутня.

За договором поставки № 26 МЦ від 03.06.2014 р. між ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та ТОВ «КБГ Фудс Трейдинг» (ЄДРПОУ 33776671), встановлено порушення: у зв'язку з отриманням від Західної ОДПІ м.Харкова акту №593/20-33-22-01-07/33776671 від 29.08.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КБГ Фудс Трейдинг», щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2014 р.»; у зв'язку з тим, що з аналізу контролюючого органу підприємство декларувало податковий кредит з ПДВ по господарським операціям з використанням суб'єктів господарювання які мають, на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності; у зв'язку з тим, що на підприємстві кількість працюючих - 2 особи.

Пунктом 187.1. ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, зазначені підприємства, як постачальники послуг та товару особи, що зареєстровані, на момент господарських операцій, як платники податку на додану вартість, у зв'язку з виникненням податкового зобов'язання з дати підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (послуг), складали та надавали позивачу податкові накладні відповідно до сум господарських операцій.

Згідно із п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Так, суд критично ставиться до висновків відповідача щодо відсутності реальних операцій, оскільки позивачем були надані первинні документи, а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, податкові накладні, декларації, попередньої калькуляції вартості виробництва, накладні на передачу матеріалів у виробництво тощо.

Згідно умов договорів, зазначеними підприємствами був поставлений товар, а ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» прийняв товар відповідно до видаткових накладних. Первинні документи, зазначені вище, оформлені згідно податкового законодавства України та відображені в регістрах бухгалтерського обліку.

Дані, наведені в декларації, відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», отже, аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» мало право на нарахування податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними, оформленими відповідно до вимог статті 201 ПК України.

Отже, відсутність контрагента за місцем реєстрації чи наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними, чи підставами визнання відсутності реальності господарської операції.

Дані, наведені в декларації, відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», отже, аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто, законодавчо визначено, що платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

За таких обставин, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Що стосується товарно-транспортних накладних та їх використання передбачене Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, тобто регулюють відносини між учасниками договору перевезення вантажів. Відповідно до ст.909 ЦК України ці Правила регулюють відносини з перевезення вантажів та не регулюють відносини купівлі-продажу.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України, п.11.1 зазначених Правил транспортна накладна - це транспортний документ, який має одночасно природу договору перевезення та первинного документа, що підтверджує перевезення вантажу. Тому товарно-транспортна накладна не оформлює постачання товару від продавця до покупця, а лише оформлює відносини щодо його перевезення.

Отже, вищезазначені факти та норми свідчать про безпідставні та протиправні висновки викладені в акті перевірки, що призвело до прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2014 р.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р. суд зазначає наступне.

16.03.2015 р. позивач отримав рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1617/10/04-36-10-0714 від 25.02.2015 р., в якому зазначено, що перевіряючим допущена помилка при розрахунку розміру штрафної санкції за заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Так, Нікопольською ОДПІ, при застосуванні штрафної санкції на підставі п.123.1. ст.123 Кодексу, не враховано повторність порушення - заниження ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 22.07.2014 р. №0000932202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 367 899,50 грн.). Так, в акті перевірки зазначено, що підприємством занижено податок на додану вартість у розмірі 156 203 грн. Тобто розмір штрафних санкцій повинен становити 78 101,50 грн. (156 203,00 х 50 %).

Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області № НОМЕР_1 від 24.03.2015 року про донарахування - штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39 050,75 грн.

Згідно із п.123.1. ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4., 54.3.5., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так, суд критично ставиться до посилання відповідача на п.123.1. ст.123 ПК України з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. № НОМЕР_3, оскільки дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до суду та 09.02.2015 р. Дніпропетровський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про відкриття провадження у справі № 804/2339/15.

Відповідно до п.56.18. ст.56 ПК України - при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 р. №0000932202 на день прийняття рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1617/10/04-36-10-0714 від 25.02.2015 р. про збільшення грошового зобов'язання було неузгодженим, а на момент прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.03.2015 р. було скасоване.

Порядок визначення сум податкових та\або грошових зобов'язань платника податків врегульований главою 4 розділу II Податкового кодексу України. Зміст статей 54, 56 цього Кодексу свідчить про те, що до часу узгодження в установленому порядку визначеного податковим органом грошового зобов'язання останнє не може засвідчувати факт вчинення таким платником правопорушення у сфері оподаткування.

Суд вважає за можливе у задоволенні позовних вимог щодо визнання наказу № 1442 Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.2014 р. «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» перевірки протиправним та скасування, а також визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МК «Союз» (ЄДРПОУ 38563239), ТОВ «Сінтра Юг» (ЄДРПОУ 39184582), ТОВ «Полінтерком» (ЄДРПОУ 39238480), ТОВ «КВГ Фудс Трейдінг» за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. та з покупцями по ланцюгу постачання у фактичних періодах їх здійснення відмовити. Оскільки за наслідками даної перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 04.12.2014 року №0004452201 та від 24.03.2015 року №0004452201 та позивач скористався своїм правом на звернення до суду щодо визнання їх протиправними та скасування, та суд в цій частині задовольнив заявлені позовні вимоги.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно із ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № НОМЕР_1 та від 24.03.2015 року №0004452201 є протиправними, а тому підлягають скасуванню. У задоволенні решти позову слід відмовити з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № НОМЕР_1 та від 24.03.2015 року № НОМЕР_1, прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_4