Постанова

від 28.02.2007 по справі 5/12-25/5-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/12-25/5-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

28.02.07                                                                                           Справа№ 5/12-25/5-А

116 год. 40 хв.79014, вул. Личаківська, 128, м. Львів. Зал судових засідань № 310

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом :Державного підприємства “Львівприлад”, м. Львів

до відповідача :Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів

про :визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000311521/0/5119 від 27.03.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 50 коп.

{

Суддя :В.М. Пазичев

{

При секретарі :А.І. Цікало

Представники сторін:

Від позивача:Босак О.Є. –представник (довіреність б/н від 26.10.2006 р.)

Від відповідача :Борівець І.Б. –представник (довіреність № 19180/10-0 від 14.11.2006 р.)

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, а також видано пам'ятки про їхні права та обов'язки.

Суть спору :  До Господарського суду Львівської області Державним підприємством “Львівприлад”, м. Львів подано позов до Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000311521/0/5119 від 27.03.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 09.01.2007 р. порушено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.01.2007 р. В судовому засіданні 24.01.2007 р. було оголошено перерву до 05.02.2007 р. У зв‘язку з неявкою представника позивача, 05.02.2007 р. розгляд справи було відкладено на 14.02.2007 р. У зв‘язку з неявкою представника відповідача, 14.02.2007 р. розгляд справи було відкладено на 28.02.2007 р.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.01.2007 р., про відкладення розгляду справи від 05.02.2007 р., від 14.02.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.01.2007 р., про відкладення розгляду справи від 05.02.2007 р., від 14.02.2007 р. в повному обсязі не виконав, відзив на позов подав, явку повноважних представників в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 24.01.2007 р. представник відповідача представив суду заперечення на позовну заяву.

05.02.2007 р. до суду за вх. № 1987, від представника відповідача поступили додаткові пояснення.

14.02.2007 р. до суду за вх. № 2711, від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

В судовому засіданні 28.02.2007 р., відповідно до ч. 3 ст. 121 КАС України, за узгодженим клопотанням представників сторін, суд закінчив підготовче провадження і перейшов до судового розгляду.

В судовому засіданні 28.02.2007 р., відповідно до ст.ст. 160, 163 КАС України, за узгодженим клопотанням представників сторін, оголошено вступну та резолютивеу частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено, підписано 01.03.2007 р.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

28.02.2006р. за результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної старшим державним податковим інспектором ДПІ у м. Львові Онуфрик О.Ю. складено акт №7/15-2/05796593 про порушення ДП "Львівприлад" термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тобто, за затримку більше 90 календарних днів від граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань з 31.03.2003 р. по 02.09.2003 р..

На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у м. Львові було винесено податкове повідомлення-рішення №0000311521/0/5119 від 27.03.2006р., яким ДПІ у м. Львові за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, застосовано штраф в розмірі 50 % в сумі 13 750грн. 50 коп.

В результаті адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ДП "Львівприлад" без задоволення.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо позивача вводився судом двічі, а саме: ухвалою господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. у справі №6/165-4/122 та ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. по справі №6/246-4/191.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. було порушено провадження у справі № 6/246-4/191 про банкрутство Державного підприємства “Львівприпад”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 09 лютого 2004 року по справі № 6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП “Львівприлад” (копія ухвали в матеріалах справи).

До реєстру вимог кредиторів, згідно вищевказаної ухвали було включено кредиторські вимоги відповідача в сумі 2896816,26 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1635363,25 грн.

В п.2 резолютивної частині ухвали від 09 лютого 2004 року по справі № 6/246-4/191 господарський суд ухвалив, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними.

Ухвалою від 03 березня 2004р. по справі № 6/246-4/191 господарським судом Львівської області було введено судову процедуру санації Державного підприємства “Львівприлад” та призначено керуючого санацією боржника - ДП “Львівприлад”.

Ухвалою від 15 листопада 2004 року по справі № 6/246-4/191 господарський суд Львівської області затвердив План санації Державного підприємства “Львівприлад”.

Ухвалою від 23 грудня 2005р. по справі № 2/246-4/191 господарським судом Львівської області було затверджено звіт керуючого санацією ДП “Львівприлад” та провадження у справі про банкрутство ДП “Львівприлад” припинено.

При прийнятті постанови, суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 7 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, розрахунок штрафу здійснено відповідачем, згідно представленого суду відповідачем розрахунку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість ДП “Львівприлад” за лютий 2003 року ( податковий період), за період 156 днів, тобто за період з 31.03.2003р. по 03.09.2003р.

При цьому, відповідачем не враховано ухвали господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р., якою було порушено провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство ДП "Львівприлад" та було введено процедуру мораторію, який тривав до часу припинення провадження по даній справі, а саме до 02.09.2003р.

Згідно ч. 2 ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже відповідачем неправомірно, всупереч вказаної ухвали господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. про порушення провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство ДП "Львівприлад", нараховано, як зазначено відповідачем у запереченні (вих. № 1073/10-0 від 23.01.06 р.), додаткових поясненнях (вх. № 1987 від 05.02.2007 р.) та податковому повідомленні - рішенні, що оскаржується, штрафні санкції за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з 02.06.2003 р. до 02.09.2003р.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 3088-ІП від 07.03.2002р., (що не була змінена до часу розгляду даної справи) мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Згідно частини десятої статті 17 цього Закону, керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи чинну редакцію вищевказаної статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми вказаного Закону не передбачають можливості застосування після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди, штрафних санкцій щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які існували на дату введення мораторію.

Крім того, згідно акту №7/15-2/05796593 про порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов'язання, відповідач здійснив розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за період, що виник до дня порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Львівприлад", а саме до 03 вересня 2003р.

В мотивувальній частині ухвали від 23 грудня 2005р. по справі № 2/246-4/191 суд встановив, що у процедурі санації за рахунок коштів інвесторів повністю погашені кредиторські вимоги, включені до реєстру вимог кредиторів, додатково сплачена заробітна плата (поточна, індексація та компенсація), платежі до бюджету та цільових фондів.

Станом на 21 грудня 2005 року ДП “Львівприлад” не мав заборгованості ні перед конкурсними, ні перед поточними кредиторами, в тому числі, перед відповідачем.

Оскільки вищевказані вимоги відповідача не були включені до реєстру кредиторів, то такі вимоги на підставі ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними, про що господарський суд Львівської області зазначив в п. 2 ухвали від 09 лютого 2004 року по справі №6/246-4/191.

Згідно п.п. “а” п. 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, тобто, в даному випадку, до 21. 03.2003 р.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем 27.03.2006р., при цьому, як вказано вище, розрахунок штрафу здійснено відповідачем за несвоєчасну сплату із затримкою більше 90 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість ДП “Львівприлад” за лютий 2003 року ( податковий період), згідно поданої позивачем до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова декларації (вх.№ 1432456 від 20.03.2003 р.), за період з 31.03.2003р. до 03.09.2003р., згідно якого зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 50 % від узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченого з запізненням.

Згідно п.п. 17.1.7 п.п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Оскільки період з 31.03.2003 р. до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, згідно ухвали господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р. про порушення провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство ДП "Львівприлад", нараховує менше 90 календарних днів, застосування відповідачем ставки штрафу в розмірі 50 % немає законних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому законом порядку не довів правомірність своєї оспорюваної поведінки та своїх вимог.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства “Львівприлад” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000311521/0/5119 від 27.03.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 50 коп. є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.

Позивачем в якості доказу сплати держмита представлено квитанцію № 125101/1 від 29.12.2006 р. про сплату держмита в сумі 3 грн. 40 коп.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.19, 55 Конституції України, п.п. 4.2.2, п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4, п.п. 5.2.2, 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями), ст.ст. 17, 48, 69, 71, 87, 89, 94, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Податкове повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у м. Львові визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000311521/0/5119 від 27.03.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13 750 (тринадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 50 коп. –визнати нечинним.

3.          Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Державного підприємства “Львівприлад” (79026, м.Львів, вул. Стрийська, 48; код ЄДРПОУ 05796593; р/р 26008001000100 в ЛФ ВАТ Банк “БІГ Енергія”, МФО 325008) –3 (три) грн. 40 коп. сплаченого державного мита.

4.          Виконавчі листи видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Пазичев В.М.