Рішення

від 15.10.2015 по справі 904/8610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.15р. Справа № 904/8610/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ермітаж Сістемс", м.Дніпропетровськ

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Держаної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

про стягнення боргу з орендної плати

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №б/н від 24.09.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРМІТАЖ СІСТЕМС", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 219280,40грн. орендної плати за 2015 рік.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 28.09.2015р. ухвалою суду від 29.09.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 15.10.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 07.10.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 05.10.2015р.

15.10.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, подав заяву про зміну позовних вимог, зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, згідно заяви про зменшення.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Господарський суд оглянувши заяву позивача про зміну позовних вимог (зменшення) констатує, що останній просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати на підставі додаткового акту №ОУ-0000032 надання послуг на суму 70752,89грн., який і долучено до матеріалів справи разом з заявою про зміну позовних вимог. Крім того, позивач зазначає, що відповідач частково, а саме у розмірі 80054,92грн. розрахувався з позивачем за орендну плату. Таким чином, існуюча заборгованість відповідача перед позивачем складає 2009978,37грн.

Отже, господарський суд розцінює заяву позивача про зміну позовних вимог (зменшення), як заяву про зміну підстав позову, а саме стягнення заборгованості обґрунтовується на підставі додаткового акту надання послуг, а саме акту №ОУ-0000032 надання послуг на суму 70752,89грн.

Господарський суд констатує, що заява позивача про зміну позовних вимог (зменшення), яка за своєю суттю є заявою про зміну підстав позову в порушення вимог статті 56 Господарського процесуального кодексу України не була направлена відповідачу листом з описом вкладення.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд з метою недопущення порушення прав відповідача позовні вимоги, які ґрунтуються на підставі акту №ОУ-0000032 надання послуг на суму 70752,89грн. не приймає до розгляду.

Господарський суд наголошує, що позивач не позбавлений права звернутися в загальному порядку з вимогами про стягнення заборгованості зокрема за актом №ОУ-0000032 надання послуг на суму 70752,89грн.

Отже, заява позивача про зміну позовних вимог (зменшення), яка за своєю суттю є заявою про зміну підстав позову не є прийнятою до розгляду і залишена без розгляду.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 15.10.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерітаж Сістемс" (далі по тексту - позивач, орендодавець) та Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень №2015/05А (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі літ.А-5, розташованій за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Шаумяна, буд.5, а саме нежитлові приміщення загальною площею 2321,2 кв.м., з них: приміщення в підвалі, крім приміщень за №IV в Технічному паспорті (Витяг з Технічного паспорту додається), приміщення на першому поверсі, крім приміщень №№1-6-1-10.1-37.1-14.1-29.1-30 в Технічному паспорті (Витяг з Технічного паспорту додається), всі приміщення на другому, третьому, четвертому та п'ятому поверхах, (далі по тексту - об'єкт оренди).

Сторони визначають таку передачу як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії цього договору, згідно абз.12 п.24.1.97 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями).

Відновна вартість об'єкта оренди становить 22813700,00грн.

Пунктом 1.3 договору визначено, що орендоване майно буде використовуватися орендарем для розміщення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Використання орендованих приміщень не за цільовим призначенням без письмової згоди орендодавця не допускається.

Пунктом 2.1 договору визначено, що передання об'єкта оренди в оренду та повернення з неї оформляється відповідними актами прийому-передачі, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами договору.

Передача об'єкту оренди в оренду оформляється Актом прийому-передачі та підписується повноважними представниками сторін. Орендна плата за договором починає нараховуватися з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі і до фактичного повернення об'єкту оренди орендодавцю, що підтверджується сторонами Актом повернення приміщення (підпункт 2.2.1 пункту 2.1 договору).

Повернення об'єкта оренди орендодавцеві оформляється актом прийому-передачі, який підписується сторонами договору негайно після закінчення строку дії договору або дострокового припинення його дії, з урахуванням положення пункту 6.2.15 цього договору (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що строк оренди за цим договором з 01.01.2015р. до 30.09.2015р. включно та становить 9 (дев'ять) місяців. А в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 3.2 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, з 01.01.2015р.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що за користування об'єктом оренди площею 2321,2кв.м. орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 636776,01грн. без ПДВ, за десять місяців, що становить 70752,89грн., без ПДВ у місяць.

Пунктом 4.2 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у національній валюті України (гривні) в безготівковій формі на банківський поточний рахунок орендодавця (вказаний у цьому договорі), щомісячно, шляхом перерахування 100% попередньої оплати на підставі наданих орендодавцем рахунків, до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 4.3 договору визначено, що до складу орендної плати, визначеної пунктом 4.1 цього договору, не входить плата за комунальні та інші послуги.

Пунктом 4.4 договору визначено, що орендодавець щомісячно, разом з рахунком на оплату, надає орендарю два примірники Акту прийому-передачі наданих послуг, а орендар повертає один примірник орендодавцю впродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання. Якщо орендар впродовж зазначеного терміну не підпише Акт прийому-передачі наданих послуг або не поверне його орендодавцю у встановлений договором строк, такі послуги вважаються прийнятими орендарем.

Розділом 5, 6 укладеного між сторонами договору визначено права та обов'язки орендодавця та орендаря.

Цей договір підписується сторонами, скріплюється їх печатками. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. (пункт 12.2 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу рахунки за період з травня 2015 року по серпень 2015 року (рахунок-фактура №СФ-0000020 від 05.05.2015р. на суму 70750,89грн.; рахунок-фактура №СФ-0000024 від 02.06.2015р. на суму 70750,89грн.; рахунок-фактура №СФ-0000028 від 01.07.2015р. на суму 70752,89грн.; рахунок-фактура №СФ-0000032 від 01.08.2015р. на суму 70752,89грн.;) з відмітками відповідача про їх отримання.

Доказом надання позивачем відповідачу послуг є акти надання послуг, які підписано повноважними представниками сторін і підписи яких скріплено печатками підприємств, а саме:

- акт №ОУ-0000018 надання послуг за травень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.25);

- акт №ОУ-0000022 надання послуг за червень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.26);

- акт №ОУ-0000027 надання послуг за липень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.27);

- акт №ОУ-0000028 надання послуг за серпень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.28).

За послуги надані позивачем відповідачу в період з травня 2015 року по серпень 2015 року відповідач розрахувався лише частково у розмірі 63731,16грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на дату подання позовної заяви, становить 219280,40грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково, а саме у розмірі 80054,92грн. погасив перед позивачем існуючу заборгованість, що підтверджується випискою по рахунку, а саме

- за актом №ОУ-0000018 надання послуг за травень 2015 року на суму 70752,89грн. заборгованість погашено у розмірі 7021,73грн.;

- за актом №ОУ-0000022 надання послуг за червень 2015 року на суму 70752,89грн. заборгованість погашено у розмірі 70752,89грн.;

- за актом №ОУ-0000027 надання послуг за липень 2015 року на суму 70752,89грн. заборгованість погашено у розмірі 2228,76грн. та у розмірі 51,54грн.

Отже, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем складає 139225,48грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 139225,48грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача 80054,92грн. підлягає припиненню.

Факт отримання відповідачем нежитлового приміщення в оренду підтверджується матеріалами справи, а саме актами наданих послуг, які підписано повноважними представниками сторін і підписи яких скріплено печатками підприємств (акт №ОУ-0000018 надання послуг за травень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.25); акт №ОУ-0000022 надання послуг за червень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.26); акт №ОУ-0000027 надання послуг за липень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.27); акт №ОУ-0000028 надання послуг за серпень 2015 року на суму 70752,89грн. (а.с.28), що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за оренду приміщення передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення договору, строк оплати за оренду приміщення в період з травня 2015 року по серпень 2015 року є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 219331,94грн.

Доказів оплати орендної плати в сумі 139225,48грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного приміщення позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2088,38грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, враховуючи часткове погашення відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості господарський суд вирішив повернути позивачу судовий збір у розмірі 1200,82грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 763, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49027, м.Дніпропетровськ, вул.Шаумяна, буд.5; ідентифікаційний код 39497010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ермітаж Сістемс" (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 37151162) 139225,48грн. (сто тридцять дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять грн. 48 коп.) заборгованості з орендної плати; 2088,38грн. (дві тисячі вісімдесят вісім грн. 38 коп.) судового збору, видати наказ.

В частині стягнення з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49027, м.Дніпропетровськ, вул.Шаумяна, буд.5; ідентифікаційний код 39497010) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ермітаж Сістемс" (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 37151162) 80054,92грн. (вісімдесят тисяч п'ятдесят чотири грн. 92 коп.) заборгованості з орендної плати, провадження припинити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ермітаж Сістемс" (49000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 37151162) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1200,82грн. (одна тисяча двісті грн. 82 коп.) сплачений платіжним дорученням №254 від 25.09.2015р., видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

19.10.2015 року

Суддя ОСОБА_2