Рішення

від 12.10.2015 по справі 905/1352/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.10.2015 Справа № 905/1352/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Данієль», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт», м. Донецьк

про стягнення 34137423грн.66коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №1-04-756 від 09.04.2015;

від відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Данієль» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт» (далі - відповідач) про стягнення 34137423грн.66коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 20884000грн., проценти за кредитним договором - 10161639грн.47коп., заборгованість по комісії - 106грн.26коп. та пеня - 3091677грн.94коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами 16.03.2011 був укладений кредитний договір №07/2011. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача, яку позивач просить стягнути.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача та дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

16.03.2011 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №07/2011 (далі - кредитний договір) (а.с.9-16).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №11 від 12.06.2013 до кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в межах встановленого ліміту кредитування в розмірі 22500000грн., а відповідач зобов'язується повернути фактично отриманий кредит у термін до 11 червня 2014 року включно, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії, а також штрафи та пені у порядку, розмірах, строках та у випадках, передбачених цим договором (а.с.28).

Згідно п.2.2 кредитного договору, за користування кредитними коштами встановлюється плата у розмірі 16% річних. При порушенні відповідачем терміну повернення кредиту, передбаченого п.2.1 цього договору встановлюється плата у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом до дати її погашення.

Відповідно до п.2.3. кредитного договору, за кредитне обслуговування відповідача позивач встановлює, зокрема, щомісячну комісію за резервування кредитної лінії в розмірі 0,1% річних від суми невикористаного ліміту кредитування.

Згідно п.4.1 кредитного договору, зокрема, нарахування відсотків за користування кредитним коштами за поточний календарний місяць (період нарахування відсотків), у розмірах визначених у п.2.2 цього договору, здійснюється позивачем у строк з 23 по 25 число поточного місяця або у термін визначений п.2.1 цього договору або у день повного погашення заборгованості за кредитом. Нарахування позивачем щомісячної комісії за резервування кредитної лінії за поточний календарний місяць (період нарахування щомісячної комісії), у розмірах визначених у п.2.3 цього договору, здійснюється позивачем у строк з 23 по 25 число поточного місяця, а в останній календарний місяць користування кредитними коштами - у термін визначений у п.2.1 цього договору.

В забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем були укладені договори застави: №53/К07/2011/2012 від 29.12.2012 та №08/К07/2011/2013 від 27.03.2013, відповідно до умов яких, в метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі відповідач передає у заставу позивачу цінні папери (а.с.34-48).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.52-53).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №1-09-3236 від 05.06.2014 з проханням сплатити заборгованість за кредитом, проценти за кредитним договором, заборгованість по комісії та пеню (а.с.50).

На час прийняття рішення у справі доказів про сплату відповідачем суми кредиту в розмірі 20884000грн., процентів за кредитним договором у сумі 10161639грн.47коп. та заборгованості по комісії у розмірі 106грн.26коп. до суду не надано.

Частиною 1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч.2 ст.105 ЦК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, плату за користування кредитними коштами своєчасно та в повному обсязі не сплатив.

Враховуючи вищезазначене та той факт, що відповідач не надав суду, до прийняття рішення у справі, доказів погашення суми заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 20884000грн., а також процентів за кредитним договором, нарахованих за період з 16.03.2011 по 29.07.2015 у розмірі 10161639грн.47коп. (а.с.7) та заборгованість по комісії нарахованої за період з 16.03.2011 по 29.07.2015 у розмірі 106грн.26коп. (а.с.8), доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доказами, що містяться у справі, та, відповідно, такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п.8.1 кредитного договору, при порушенні відповідачем якого-небудь із зобов'язань по терміну повернення кредиту, передбаченого п.2.1 цього договору, по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та комісій, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який виплачується пеня. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання по цьому договору здійснюється, починаючи від дня виникнення прострочених зобов'язань до дня їх фактичного повернення позивачу. Для розрахунку пені приймається фактична кількість днів у році.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нарахована пеня за період з 06.05.2014 по 30.06.2015 у розмірі 3091677грн.94коп. (а.с.8).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначено розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м.Донецьк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053», дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 №1053 зупинено.

Однак, враховуючи, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а Законом України «Про Кабінет Міністрів України» не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень та, крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р фактично призводить до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання на території проведення антитерористичної операції, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження від 5 листопада 2014 №1079-р.

Також, судом прийнято до уваги, що Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», Донецька область визначена як район проведення антитерористичної операції.

Виходячи з наведеного вище, а також враховуючи припис ч.7 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення пені з відповідача починаючи з 14.04.2014, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт» (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд.157, код ЄДРПОУ 32582455) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Данієль» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 3, літ. А, код ЄДРПОУ 26475516) 20884000грн. кредиту, 10161639грн.47коп. процентів за кредитним договором та 106грн.26коп. заборгованості по комісії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європродукт» (83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд.157, код ЄДРПОУ 32582455) на користь Державного бюджету України 73080грн. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 16 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Говорун