Рішення

від 13.10.2015 по справі 911/4278/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" жовтня 2015 р. Справа № 911/4278/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Технохолдинг» , м. Київ

до відповідача державного підприємства «Завод порошкової металургії» , м. Бровари

про стягнення 39335,99 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , уповноважений, довіреність від 17.09.2015р. №17.09/15;

від відповідача: ОСОБА_2 , уповноважений, довіреність від 07.10.2015р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Технохолдинг», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 11.09.2015р. до відповідача - Державного підприємства «Завод порошкової металургії», м. Бровари Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 39335,99 грн. заборгованості за поставлений за договором поставки № 0302/2014-01 від 03.02.2014р. товар, в тому числі: 27030,00 грн. основного боргу; 397,67 грн. 3% річних, 4021,48 грн. інфляційних втрат та 7886,84 грн. пені, та покласти на відповідача судові витрати, в тому числі на послуги адвоката та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4278/15 та призначено справу до розгляду на 06.10.2015р. Ухвалою від 06.10.2015р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2015р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що Договором поставки передбачено приймання продукції відповідно до Інструкцій про приймання продукції за кількістю та якістю №П-6 та № П-7. Інструкція №П-6 передбачає видачу представнику, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, разове посвідчення за підписом керівника підприємства. Оскільки на підприємстві відповідача не ведеться журнал обліку виданих та отриманих довіреностей, а оригінал чи копія довіреності 12ААЕ №166175, за якою здійснювалось приймання продукції у відповідача відсутні, відповідач не може ані підтвердити, ані спростувати факт видачі зазначеної довіреності відповідачем. Також відповідач твердить, що умовами договору встановлено, що вид продукції, кількість та ціна мають визначатися відповідними рахунками-фактурами. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу рахунку-фактури, відповідач не знав і не міг знати вартість партії продукції, поставленої за договором. Крім того, відповідач заперечує проти відшкодування за рахунок відповідача витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано необхідних підтверджуючих документів, а заявлена сума витрат є неспіврозмірно завищеною.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Технохолдинг», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Альянс-Технохолдинг») до відповідача - Державного підприємства «Завод порошкової металургії», м. Бровари Київської області (далі по тексту ДП «ЗПМ»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

03.02.2014р. між ДП «ЗПМ» (покупець) та ТОВ «Альянс-Технохолдинг» (постачальник) було укладено Договір поставки № 0302/2014-01 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язався постачати, а покупець приймати та оплачувати продукцію згідно умов даного договору:

- Ціна продукції вказується в рахунках-фактурах; оплата здійснюється на підставі рахунку протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання покупцем; оплата здійснюється на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункти 2.1, 2.2, 2.3 Договору);

- ОСОБА_2 поставки вважається дата, зазначена у накладній; право власності на продукцію та ризик випадкового пошкодження або знищення переходять до покупця при передачі товару згідно накладної (пункти 4.4, 4.5 Договору);

- Пеня за прострочення виконання зобов'язань встановлюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 5.1 Договору);

- Приймання продукції здійснюється відповідно до Інструкцій по прийманню продукції за кількістю і якістю №№ П-6, П-7 (пункт 6.2 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2015р., Договір може бути продовжений за письмовою згодою сторін (пункт 8.2 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (порошок мідний) вартістю 27030,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами видаткової накладної від 13.03.2015р. № РН-0000016, оригінал якої був наданий позивачем для огляду в судовому засіданні. Товар відповідачем отримано за довіреністю від 12.03.2015р. серія 12ААЕ № 166175, копія якої залучена до матеріалів справи, а оригінал поданий для огляду в судовому засіданні.

Посилання відповідача на те, що у нього відсутні копія або оригінал зазначеної довіреності, а журнал реєстрації довіреностей не ведеться, судом відхиляється. Так, відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996, № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. За таких обставин, єдиний оригінал використаної довіреності знаходиться у постачальника і наданий для огляду в судовому засіданні. Відсутність у відповідача ОСОБА_3 реєстрації довіреностей не звільняє відповідача від обов'язку належним чином виконувати господарські зобов'язання.

Посилання відповідача на невідповідність довіреності положенням Інструкції П-6 про разове посвідчення для участі у прийманні продукції за якістю, судом відхиляється, оскільки зазначене посвідчення жодним чином не тотожне із довіреністю на отримання матеріальних цінностей, правила оформлення якої визначаються вищевказаною Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

За таких обставин, залучені до матеріалів справи первинні документи фіксують факт здійснення господарської операції поставки та надають змогу достовірно ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший порядок оплати передбачений розділом 2 Договору. Так пунктами 2.2, 2.3 Договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі рахунку протягом 3-х днів з моменту його отримання покупцем; оплата продукції здійснюється на умовах 100% передоплати.

Твердження відповідача про те, що оплата здійснюється за виключної умови виставлення рахунку, судом відхиляється. Так, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати покупцю, а сам факт поставки має бути підтверджений видатковою накладною. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

За таких обставин, Договором передбачено 100% передоплату товару шляхом попереднього виставлення рахунку-фактури, який мав бути оплачений протягом 3-х днів, але в будь-якому випадку до моменту поставки.

Суд звертає увагу на те, що поставка за накладною від 13.03.2015р. № РН-0000016 позивачем здійснена без отримання передоплати. Так, відповідно до частини 1 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Згідно до частин 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За таких обставин, виконання позивачем зобов'язання із поставки товару незважаючи на нездійснення відповідачем попередньої оплати, породжує обов'язок відповідача сплатити продавцеві повну ціну переданого товару в порядку ст.ст. 538, 692, 693 ЦК України. За таких обставин, строк оплати отриманого за накладною від 13.03.2015р. № РН-0000016 товару вартістю 27030,00 грн. є таким, що настав 14.03.2015р.

Оплата товару відповідачем не здійснена, що представниками сторін не заперечується.

За таких обставин, сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, складає 27030,00 грн., за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

У зв'язку із простроченням основного грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача 7886,84 грн. пені, 4021,48 грн. інфляційних втрат та 397,67 грн. 3% річних, розраховані за прострочення оплати за період 17.03.2015р. по 11.09.2015р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу строку оплати (з 15.03.2015р.) та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання, або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили сплату пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Належна дата оплатиОсновний борг, грн.Період прострочення, заявлений позивачемІнфляційні втрати, грн. 3% річних, грн.Пеня, грн. 14.03.2015р. 27030,00 17.03.15 - 11.09.15 4027,47 397,67 7886,84 судом встановлено, що за заявлений позивачем період належна до стягнення з відповідача пеня становить 7886,84 грн., 3% річних становлять 397,67 грн. та інфляційні втрати становлять 4027,47 грн., за таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та процентів річних підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - державного підприємства «Завод порошкової металургії» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Технохолдинг» заборгованості в розмірі 39335,98 грн., яка складається з 27030,00 грн. основного боргу, 7886,84 грн. пені, 397,67 грн. процентів річних та 4027,47 грн. інфляційних втрат.

У зв'язку із задоволенням позову в порядку ст. 49 ГПК України відшкодування позивачу судового збору в сумі 1218,00 грн. суд покладає на відповідача.

Позивач просить суд до складу судових витрат по справі включити витрати позивача на послуги адвоката в сумі 3410,40 грн.

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на послуги адвоката суду подано витяг з договору від 17.03.2015р. №1703-1 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Альянс-Технохолдинг» та адвокатом ОСОБА_1, згідно якого клієнт доручає адвокату за плату надання правової допомоги як захиснику посадових осіб (працівників) та представнику Клієнта в цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних та справах про адміністративні правопорушення, зносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами, в тому числі органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, правоохоронними, митними, судовими, органами державної податкової та виконавчої служби тощо. За виконання передбаченого умовами договору доручення Клієнта адвокату виплачується винагорода, розмір якого фіксується сторонами в окремому додатку, який є його невід'ємною частиною.

За таких обставин, суду подано витяг з договору, який є договором на юридичне супроводження не лише у господарському спорі про стягнення заборгованості з відповідача, а який має значно ширше застосування та передбачає широкий круг обов'язків та повноважень адвоката як представника позивача та його працівників. При цьому, поданий суду витяг не містить положень про порядок та засади формування розміру оплати адвокату за надані послуги. Разом із тим, в порядку ст. 632 ЦК України, ст.ст. 180, 189 ГК України ціна в будь-якому випадку є істотною умовою договору і сторони у договорі у будь-якому випадку мають досягти згоди щодо ціни договору та способу її визначення.

Суду подана копія довідка-розрахунок №01 про розмір коштів, що підлягають виплаті адвокату за надання правової допомоги по справі №911/4278/15 від 13.10.2015р. та квитанція до прибуткового касового ордеру від 13.10.2015р. №1310, згідно якого до каси адвоката ОСОБА_1 надійшло 3410,40 грн. від ТОВ «Альянс-Технохолдинг».

Відповідно до частини третьої ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались , а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами (пункт 6.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7).

В порядку пункту 3.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004р. № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

За таких обставин, враховуючи те, що у договорі №31703-1 про надання правової допомоги від 17.03.2015р. (який має ширше застосування, ніж участь адвоката в господарській справі № 911/4278/15), відсутній порядок та засади формування розміру оплати адвокату за надані послуги, а також те, що витрати позивача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які суду не подані, у суду відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Технохолдинг» задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Завод порошкової металургії» (07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, ідентифікаційний код 00186192)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Технохолдинг» (04074, м. Київ, вул. Коноплянська, буд.16-Б, ідентифікаційний код 38954897)

27030,00 грн. (двадцять сім тисяч тридцять гривень нуль копійок) основного боргу,

7886,84 грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень вісімдесят чотири копійки) пені;

397,67 грн. (триста дев'яносто сім гривень шістдесят сім копійок) процентів річних;

4021,47 грн. (чотири тисячі двадцять одну гривню сорок сім копійок) інфляційних втрат;

1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 19.10.2015р.

Суддя О.В. Конюх