Ухвала

від 05.08.2010 по справі 2-а-347/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-347/09 05.08.2010 05.08.2010 05.08.2010

Провадження №22ц-1689/10

Справа № 22ц- 1689/10 Суддя 1 інстанції - Кологрива Т.М.

Категорія: 57 Суддя - доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

5 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання - Красилюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області

на постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року у справі за

позовом

ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області (далі - УПФ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправними дії (бездіяльність) щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки та виплатити суму визначеного нею перерахунку.

Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії (бездіяльність) УПФ неправомірними та зобов'язано здійснити позивачці перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2006 рік.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, безпосередньо у 2006 році запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 рік «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року й здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в межах позовних вимог право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Арбузинському районі Миколаївської області відхилити, а постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: