Рішення

від 13.10.2015 по справі 902/184/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 жовтня 2015 р. Справа № 902/184/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О. , суддів Говор Н.Д., Колбасова Ф.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Управління Пенсійного Фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, смт. Рожнятів Рожнятівського району Івано-Франківської області

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке", с.Яланець Бершадського району Вінницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 120 169 грн 51 коп. заподіяної шкоди

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників :

відповідача: Ніколюк Дмитро Володимирович, довіреність від 02.03.2015 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області 17.12.1999 р.

інші: ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 виданий Бершадським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Представники позивача та третьої особи не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" про стягнення 120 169 грн 51 коп. заподіяної шкоди.

Ухвалою суду від 17.02.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/184/15 та призначено до розгляду на 04.03.2015 р.

Одночасно з порушенням провадження у справі, вказаною ухвалою судом з власної ініціативи залучено до розгляду справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_1.

В зв'язку з неявкою в засідання суду учасників судового процесу, неподання ними витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів, а також з метою виклику в засідання суду для надання пояснень бухгалтера відповідача, розгляд справи неодноразово відкладався.

На підставі заяви судді від 05.05.2015 р. в зв'язку із віднесенням даної справи до категорії справ значної складності враховуючи суперечливість доказової бази, що потребує додаткового витребування нових доказів розпорядженням керівника апарату суду від 06.05.2015 р. було утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Говор Н.Д., Колбасова Ф.Ф.

Ухвалою суду від 06.05.2015 р. справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 10.06.2015 р.

Ухвалою суду від 10.06.2015 р. розгляд справи відкладено до 01.07.2015 р.

На підставі заяви судді від 01.07.2015 р. в зв'язку із перебуванням судді Говор Н.Д. в основній щорічній відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 01.07.2015 р. було утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Яремчука Ю.О.

Ухвалою суду від 01.07.2015 р. справу прийнято до провадження новим складом колегії.

Ухвалою від 01.07.2015 р. розгляд справи відкладено до 16.07.2015 р., а ухвалою від 16.07.2015 р. до 28.07.2015 р.

На підставі заяви головуючого судді від 28.07.2015 р. в зв'язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. в основній щорічній відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 28.07.2015 р. було утворено колегію суддів у складі головуючого судді Банаська О.О., суддів Колбасова Ф.Ф., Говор Н.Д., яка ухвалою від 28.07.2015 р. прийняла справу до свого провадження.

Ухвалою від 28.07.2015 р. розгляд справи відкладено до 23.09.2015 р.

23.09.2015 р. від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матералів справи до Рожнятінського РВ УМВС України в Івано-Франкіській області.

За результатами судового засідання 23.09.2015 р., розгляд справи та клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі відкладено до 13.10.2015 р. Цією ж ухвалою суду, за клопотанням відповідача, розгляд справи продовжено на 15 днів.

01.10.2015 р. від слідчого відділу Рожнятинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2015 р. надішли письмові пояснення з підтверджуючими документами щодо досудового розслідування кримінального провадження № 12013090220000287 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 358 КК України за фактом заволодіння ОСОБА_1 коштами УПФ України в Рожнятинському районі Івано-Франківської області шляхом подачі фіктивної довідки про середню заробітну плату з колгоспу ім. К.Маркаса с.Яланець Бершадського району Вінницької області.

12.10.2015 р. від позивача надійшли письмові пояснення щодо недостовірності та неточності документів на підтвердження трудового стажу третьої особи, щодо періодів та правомірності виплати пенсії ОСОБА_1 Також на виконання вимог суду позивачем надано дублікат пенсійної справи на ОСОБА_1, оригінал якої знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12013090220000287.

12.10.2015 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами справи без участі представника позивача та про підтримання позовних вимог в повній сумі.

13.10.2015 р. від третьої особи надійшла заява, якою останній надав суду копію трудової книжки на ОСОБА_4 і копію свідоцтва про смерть, а також надав пояснення щодо заявленого позивачем позову, який вважає безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню і просить розглянути справу у відсутність представника та самої третьої особи.

В зв'язку із поданим позивачем клопотання, з врахуванням приписів ч.7 ст.81 ГПК України, здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надіслання справи до слідчих органів, суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступних міркувань.

В п.3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Згідно п.2 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування .

Таким чином на відміну від приписів ч.1 ст.79 ГПК України, яка встановлює обов'язок для суду зупинити провадження у справі, норма п.2 ч.2 ст.79 ГПК України не встановлює для суду такого обов'язку.

Із клопотання поданого відповідачем вбачається, що останнє мотивоване необхідністю отримання результатів кримінального провадження.

Водночас відповідачем не обґрунтовано необхідність вжиття вказаної процесуальної дії та неможливість господарському суду самостійно встановити обставини, які встановлюються в кримінальному провадженні.

Наведені обставини в сукупності приводять суд до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

Досліджуючи зміст процесуальних позицій учасників даного судового процесу судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та додатково поданих пояснень позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 27.11.1992 р. відповідачем було видано третій особі ОСОБА_1 довідку № 248 в підтвердження трудового стажу в колгоспі ім. Карла Маркса в період з січня 1987 року по квітень 1992 рік як члена останнього та посаді бригадира лісозаготівельної бригади. На підставі поданих документів про стаж роботи ОСОБА_1 з 15.09.1992 р. в перше було призначено пенсію по інвалідності, яка виплачувалась до 01.06.2000 р. В зв'язку з повторним встановленням інвалідності, згідно заяви ОСОБА_1 від 28.03.2006 р. було призначено пенсію по інвалідності. При повторному звернення ОСОБА_1 було подано довідку відповідача № 189 від 28.05.2006 р. про заробітну плату.

В подальшому позивачем 13.06.2012 р. було надіслано запит до УПФУ у Бершадському районі Вінницької області про проведення зустрічної перевірки для встановлення достовірності видачі довідки про стаж роботи та заробітку ОСОБА_1 Зустрічною перевіркою було виявлено, що ОСОБА_1 в колгоспі ім. Карла Маркса не працював як член останнього, а виконував роботу в колгоспі на підставі договорів цивільно-правового характеру, а отже, за твердженням позивача це не дає підстав для зарахування зазначеного періоду до стажу роботи (з січня 1987 р. по квітень 1992 р.).

З огляду на вказане позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди завданої державі в сумі 120 169,51 грн, оскільки довідку про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 було видано правонаступником колгоспу ім.Карла Макса - ТОВ "Яланецьке".

ТОВ "Яланецьке" у відповіді на претензію заперечив щодо видачі довідки № 248 від 27.11.1992 р. та щодо стягнення шкоди в сумі 120 169,51 грн.

Так як відповідач відмовився сплачувати завдані збитки, позивач на підставі ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернувся з даним позовом до суду (а.с. 3-6, т.1).

В позовній заяві та в додаткових поясненнях позивач також в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ним було подано до Рожнятинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області заяву про вчинення злочину щодо видачі підробних документів, у зв'язку з чим 04.06.2013 р. СДСБЕЗ Рояжнятинського РВ УМВС України в Івано-Франківській області було порушено кримінальне провадження № 120139022000287 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України (а.с 105-106, т.2).

В додаткових поясненнях № 2380/06 від 21.05.2015 р., які надійшли до суду 25.05.2015 р., позивач, крім іншого, посилається на загальні підстави відповідальності передбачені ст. 1166 ЦК України, наполягаючи на тому, що в діях відповідача та наслідках отриманих від них, наявні всі необхідні обов'язкові ознаки відповідальності за вчинення майнової шкоди (а.с 11-13, т.3).

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечує, мотивуючи обставинами викладеними у відзиві на позовну заяву.

Зокрема, відповідач посилається на те, що ним довідка від 27.11.1992 р. в підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 не видавалась, оскільки 20.08.1992 р. відповідно до архівної довідки № 19 від 26.02.2015 р., колгосп ім. К.Марка, голова правління який підписав довідку від 27.11.1992 р., було реорганізоване у КСП ім. Лесі Українки.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що бланк, на якому видано довідку датовану 27.11.1992 р., виготовлено в друкарні м. Рожнятина в 1999 р., що підтверджується відповідним записом друкарні, яка виготовила бланк довідки. Тому, на думку відповідача, він не може відповідача за документи, які а ні ним, а ні попередніми колгоспами, правонаступником яких він є, не видавались (а.с. 38-84, т.1).

В додаткових поясненнях відповідач при обґрунтуванні заперечень щодо поданої позовної заяви посилається, з-поміж іншого, на те, що довідка № 248 від 27.11.1992 р. уповноваженими особами ТОВ "Яланецьке" не підписувалась та не видавалась, оскільки відповідно до пояснень головного бухгалтера ОСОБА_3, підпис якого міститься також на спірній довідці, він її не підписував і останній не належить йому, про що ним також повідомлялось слідчому при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013090220000287 (а.с. 140-156, т.2).

Третя особа ОСОБА_1, на виконання вимог суду надав письмові пояснення, з яких вбачається, що на його думку позов Пенсійного фонду є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Зокрема, він пояснив, що в період з 1987 року по 1992 рік він працював бригадиром лісозаготівельної бригади в колгоспі ім. Карла Марксі в с. Яланець Бершадського району Вінницької області та був членом вказаного колгоспу. Під час роботи у колгоспі захворів хронічним обструктивним бронхітом і на даний час є інвалідом 2-ої групи. В першій декаді 1992 році він повернувся додому, стан його здоров'я погіршився і в вересні 1992 року він отримав ІІ групу інвалідності.

Також з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що документи для оформлення пенсії по інвалідності збирала його дружина, оскільки він за станом здоров'я не мав можливості сам цим займатись. Так, дружина в вересні-жовтні 1992 року їздила до відповідача де зустрілась з головою колгоспу ОСОБА_5, який їй видав всі необхідні документи для нарахування пенсії. Довідки були видані на його ім'я і підтверджували стаж його роботи та середню заробітну плату в період з 1987 року по 1992 рік, були скріплені кутовим штампом та круглою печаткою колгоспу. На підставі довідки виданої в 1992 році ОСОБА_1 було розпочато виплату пенсії по інвалідності, що тривало до 2000 року. З поліпшенням здоров'я виплату пенсії було припинено. В 2006 році стан здоров'я знову погіршився і після отримання довідки від відповідача, яку також отримано дружиною від керівника відповідача, було відновлено виплату пенсії по інвалідності.

На підставі викладеного, третя особа вважає, що претензії позивача щодо безпідставності нарахування пенсії по інвалідності є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. В підтвердження викладеного, ОСОБА_1 надано копію трудової книжки, в якій міститься запис про прийняття його до членів колгоспу ім. Карла Маркса на підставі рішення правління № 1 від 11.01.1987 р. та про звільнення з членів колгоспу на підставі протоколу № 4 від 10.03.1992 р. (а.с.85-89, т.1, а.с.233-235, т.2).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15.09.1992 р. ОСОБА_1 вперше було призначено пенсію по інвалідності (друга група інвалідності) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка виплачувалась по 01.06.2000 р.

Як вбачається з матеріалів дублікату пенсійної справи № 140592 ОСОБА_1 30.11.1992 р. звернувся до Управління Пенсійного фонду в Рожнятинському районі Івано-Франківської області з заявою про призначення пенсії.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 в підтвердження трудового стажу та загального заробітку подано довідку № 248 від 27.11.1992 р. та довідку № 249 від 27.11.1992 р.

Відповідно до довідки № 248 від 27.11.1992 р. ОСОБА_1 з 11 січня 1987 р. по 05 квітня 1992 р. був членом колгоспу ім. Карла Маркса, а довідкою № 249 від 27.11.1992 р. було підтверджено загальну суму заробітку останнього за період з 01.04.1990 р. по 31.03.1992 р.

Згідно з матеріалами пенсійної справи виплата пенсії по інвалідності ОСОБА_1 здійснювалась до 2000 р., в подальшому в зв'язку з поліпшенням здоров'я виплату пенсії було припинено.

Після погіршення здоров'я та на підставі висновку МСЕК від 30.03.2006 р. ОСОБА_1 повторно призначено пенсію по інвалідності.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в підтвердження отриманого заробітку, з- поміж інших, документів подано довідку № 189 від 28.05.2006 р. про суму заробітку за період з січня 1987 р. по березень 1992 р., видану ТОВ "Яланецьке", с.Яланець Бершадського району Вінницької області (а.с. 9, т.1).

Також ОСОБА_1 подано довідки № 190 та 191 від 28.05.2006 р. відповідно до яких колгосп ім. Карла Маркса відповідно до рішення загальних зборів № 2 від 20.08.1992 р. було реорганізовано в КСП ім. Лесі України (довідка № 190), а протоколом № 1 від 27.01.2000 р. - в ТОВ "Яланецьке" (довідка № 191) (а.с. 10, т.1).

13.06.2012 р. Управління Пенсійного фонду України в Рожнятинському районі Івано-Франківської області звернулось до Управління Пенсійного фонду в Бершадському районі Вінницької області з листом № 2472/03 про проведення зустрічної перевірки щодо підтвердження достовірності видачі довідки про заробіток ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з січня 1987 року по березень 1992 року, який працював в колгоспі імені Карла Маркса (а.с. 11, т.1).

Відповідно до акту зустрічної перевірки достовірності видачі довідки про заробіток, в ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі ім. Карла Маркса з 1987 року по 1992 рік включно, про що свідчить запис в стажовій книзі працівників колгоспу (а.с. 47 пенсійної справи).

Крім того, з довідки ТОВ "Яланецьке" № 144 від 27.08.2012 р., яка міститься в матеріалах пенсійної справи (а.с 33 останньої) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював в господарстві з 1987 року по 1992 року заготовлювачем лісоматеріалу згідно договорів поставки; договори, акти прийомки та відомості на оплату праці, які підтверджують заробіток за цей період не збереглися як такі що підлягали знищенню.

Після отримання результатів зустрічної перевірки, позивач звернувся до відповідача з листом № 4809/03 від 14.11.2012 р. про повторну перевірку первинних документів на наявність відомостей про роботу ОСОБА_1 в колгоспі ім. Карла Маркса, як члена останнього, оскільки пенсіонер наполягає на тому що працював в колгоспі не на підставі договору поставки, а як член останнього (а.с 14, т.1).

Відповідач у відповіді № 192 від 30.11.2012 р. на вказаний вище лист повідомив, що довідка про стаж № 248 від 27.11.1992 р. є фіктивною, а із підтверджуючих первинних документів роботи ОСОБА_1 в товаристві, а на той час в колгоспі ім. К. Маркса, зберігся лише договір від 12.02.1992 р. щодо заготівлі лісу в якому значиться також прізвище ОСОБА_1 (а.с 15, т.1).

19.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1923/06 про відшкодування 120 169,51 грн шкоди завданої державі внаслідок подання недостовірних документів про стаж роботи ОСОБА_1 (а.с. 19-20, т.1).

07.05.2013 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 80, якою не визнавав вимоги останнього мотивуючи тим, що підприємством не видавалось довідок ОСОБА_1 про стаж роботи № 248 від 27.11.1992 р., а у довідці № 189 від 28.05.2006 р. містяться лише дані які підтверджують суму заробітку виплачену ОСОБА_1 без посилання про його членство в колгоспі ім. Карла Макса (а.с 24-25, т.1).

14.01.2015 р. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою про сплату збитків в сумі 120 169,51 грн, яка також залишена відповідачем без оплати. При цьому, останнім відповіддю на неї № 121 від 27.01.2015 р. висловлено заперечення щодо наявності вини відповідача щодо завданих збитках (а.с. 26-27, т.1).

Розглядаючи вказаний спір суд враховує наступні приписи законодавства.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно зі ст. ст. 1-3 названого Закону пенсійні виплати - це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Умови призначення пенсії по інвалідності наведені в ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

В ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Як вказувалось вище предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 120 169,51 грн. заподіяної шкоди, внаслідок видачі ТОВ "Яленецьке" недостовірних документів ОСОБА_1 про стаж роботи останнього в колгоспі ім. Карла Маркса за період з січня 1987 року по квітень 1992 р., а саме: довідки № 248 від 27.11.1992 р.

Разом з тим, відповідач у справі заперечує факт видачі ОСОБА_1 даної довідки, посилаючись на те, що довідку видано керівником колгоспу ім. Карла Маркса ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_3 в період часу коли колгосп було реорганізовано в ТОВ "Яланецьке". Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що довідку яка датована 27.11.1992 р. видано на типографському бланку, який виготовлений в друкарні в 1999 році.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, з-поміж іншого, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 120 169,51 грн. виплаченої ОСОБА_1 пенсії є саме шкодою, заподіяною відповідачем державі внаслідок видачі недостовірних документів, яка підлягає стягненню в силу ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, слід зазначити, що судом для розгляду справи по суті та прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі було здійснено запити до різних архівних установ та підприємств з метою з'ясування наявності чи відсутності підтверджуючих документів, що в період з січня 1987 року по квітень 1992 року ОСОБА_1 був членом колгоспу ім. Карла Маркса (який в подальшому був реорганізований в КСП Лесі Українки, а потім в ТОВ "Яланецьке") та вимагав у сторін надати ряд документів в підтвердження переходу в часовому проміжку правонаступництва між колгоспами та товариством (відповідачем у справі).

Так, в матеріалах справи міститься архівна довідка № 19 від 26.02.2015 р., якою підтверджено реорганізацією колгоспу ім. К.Маркса у КСП ім. Лесі Українки на підставі протоколу № 2 від 20.08.1992 р., (а.с. 69, т.1).

Відповідно до архівної довідки № 31 від 30.03.2015 р. та доданих до неї документів, яка надана на виконання ухвали суду, в протоколі № 1 від 11.01.1987 р. (який вказано в трудовій книжці ОСОБА_1, як підстава включення останнього до членів колгоспу) відсутній запис про прийняття до членів колгоспу ім. К.Маркса ОСОБА_1 та призначення його на посаду бригадира лісорубів по заготівлі лісоматеріалу.

Щодо надання протоколу № 4 від 10.03.1992 р. (яким згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 виключено з членів колгоспу ім. К.Маркса), то даний документ взагалі не передавався на зберігання до архівної установи (а.с 124-129, т.2).

Під час розгляду справи судом неодноразово вимагалось від сторін надати докази правонаступництва прав та обов'язків від колгоспу ім. Карла Маркса до КСП ім.Лесі Українки, а в подальшому до ТОВ "Яланецьке".

Зокрема, відповідачем додано копію статуту КСП ім. Лесі Українки, де вказано що воно є правонаступником колишнього колгоспу ім. Карла Маркса, копію реєстраційної картки про переєстрацію КСП ім. Лесі Українки на ТОВ "Яланецьке", витяги з протоколів зборів учасників товариства № 2 від 31.01.2000 р., свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, в підтвердження державної реєстрації КСП ім. Лесі Українки з 25.11.1991 р. в Єдиному реєстрі підприємств та організацій та витяг з протоколу зборів уповноважених КСП ім. Лесі Українки № 1 від 28.01.2000 р. (в підтвердження створення ТВО "Яланецьке"), а також свідоцтво про державну реєстрацію останнього в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій з 28.02.2000 р. (п.1.4 Статуту) (в.с.184, т.2; а.с. 23-32, т.3).

Дані відомості також підтверджуються копією реєстраційної справи наданої відповідачем на вимогу суду (а.с 47-253, т.3).

Щодо підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 трудового стажу як члена колгоспу ім. Карла Маркса в період з січня 1987 року по квітень 1992 року, то судом встановлено наступне.

В матеріалах справи наявний акт перевірки наявності трудового стажу № 41 від 28.04.2015 р. складений провідним спеціалістом відділу надходжень прогнозування платежів, обліку застрахованих осіб та контрольно-ревізійної роботи, яким встановлено, що колгосп ім. К.Маркса реорганізовано в КСП ім. Л. Українка з 20.08.1992 р. відповідно до загальних зборів колективу, протокол № 2 від 20.08.1992 р., а з 27.01.2000 р. на підставі рішення загальних зборів, протокол № 1 від 27.01.2000 р. - в КСП ім. Лесі Українки. При перевірці були оглянуті книги обліку праці і розрахунку з членами колгоспу (табуляграми) за період з 1987 р. по 1992 р., але при вивченні не було виявлено прізвища ОСОБА_1.

Крім того, з довідки № 42 від 28.04.2015 р. архівного відділу Бершадської РДА вбачається про відсутність в архівах рішення про прийняття в члени колгоспу та на роботу на посаді бригадира ОСОБА_1 (а.с. 200-226, т.2).

З метою встановлення істини у справі судом також здійснено запит до архівного відділу Бершадської РДА щодо наявності документів на підтвердження прийняття до членів колгоспу не лише ОСОБА_1, а й ОСОБА_8 та ОСОБА_4, які як вбачається з пояснень третьої особи та наданих ним письмових доказів, також згідно записів в трудових книжках були членами колгоспу ім. К.Маркса та працювали разом з ОСОБА_1

З довідки архівного відділу № 48 від 19.05.2015 р. вбачається, що в архіві відсутні будь-які документи, які б підтверджували чи спростовували прийняття до членів колгоспу ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 1, т.3).

При цьому, суд звертає увагу сторін, що в матеріалах справи міститься оригінал трудового договору на заготівлю круглого лісу від 12.02.1992 р., який укладений між колгоспом ім. Карла Маркса та громадянами, в тому рахунку і з ОСОБА_1. Слід відмітити, що в даному договорі також містяться прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с 19-22, т.3).

При цьому аналогічних договорів укладених за період з 1987 року по 1992 роки матеріали справи не містять .

Водночас, як вказувалось вище безпосередньо записи в трудових книжках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідчать про те, що останні являлись членами колгоспу .

Слід зауважити, що у відповідях на ухвали суду архівна установа вказувала на відсутність передання на зберігання документів що стосуються вказаного вище питання, а саме списку членів колгоспу, книгу наказів по основній діяльності, книгу обліку членів колгоспу, книгу обліку трудового стажу та заробітку колгоспника, протоколів вказаних у трудовій книжці ОСОБА_1 тощо (а.с.124, 147, 201 т.2).

Щодо кримінального провадження порушеного за заявою позивача по факту підробки документів (довідки № 248 від 27.11.1992 р.) на яке позивач посилається як на підставу завдання державі шкоди, судом встановлено наступне.

На вимогу суду, СВ Рожнятівського РВ УМВС надано письмові пояснення та підтверджуючи документи щодо кримінального провадження № 12013090220000287 відкритого за заявою позивача.

З поданих документів вбачається, що 04.06.2013 р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено запис про порушення кримінального провадження № 12013090220000287 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (а.с. 75-99, т.2).

В ході досудового розслідування допитано ряд осіб в якості свідків, витребувано документи, що стосуються вчиненого кримінального правопорушення, проведено слідчі, розшукові та процесуальні дії з метою встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, з показів головного бухгалтера ОСОБА_3 вбачається, що в довідці № 248 від 27.11.1992 р. в графі головний бухгалтер стоїть його підпис, а в графі голова правління подібний підпис до підпису голови правління ОСОБА_5 (а.с 92, т.2.)

Разом з тим, в засіданні суду головний бухгалтер ОСОБА_3 надав пояснення якими заперечив факт свого підпису на довідці № 248 від 27.11.1992 р.

З пояснень слідчого відділу вбачається, що почеркознавча експертиза в кримінальній справі не призначалась.

Отже, як вже зазначалось судом раніше, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, давши їм оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд прийшов до переконливого висновку, що позивачем у справі не надано суду переконливих, допустимих та обґрунтованих доказів вчинення відповідачем дій які б були підставою для стягнення з нього завданих збитків в сумі 120 169,51 грн внаслідок видачі недостовірних документів ОСОБА_1 про стаж його роботи в період з січня 1987 року по квітень 1992 року.

Зокрема, матеріали справи містять суперечливі докази які як не підтверджують стаж роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Карла Маркса саме як члена колгоспу так і не спростовують даного факту , який є основним для призначення пенсії по інвалідності.

При цьому, суд зазначає, що з письмових та усних пояснень відповідача вбачається, що довідка № 189 від 28.05.2006 р. про заробіток ОСОБА_1, яка була видана відповідачем третій особі для повторного звернення останнього до Пенсійного фонду для призначення пенсії була складена на підставі документів, які були наявні в товаристві на день її видачі, але на момент розгляду справи не збереглися (а.с.46, т.3).

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що в довідці № 189 від 28.05.2006 р. не має інформації щодо членства ОСОБА_1 в колгоспі ім. Карла Маркса чи то про засвідчення факту неперебування вчленах останнього.

Надати дані документи станом на день розгляду справи в суді не представляється можливим в зв'язку з їх знищенням (а.с 46, т.3).

Також суд звертає увагу на те, що поданими до справи документами не доведено той факт, що відомості в довідках № 248 від 27.11.1992 р. та № 249 від 27.11.1992 р. є недостовірними чи самі довідки є недостовірними.

Таким чином, на думку суду у нього відсутні законні, правові та обґрунтовані підстави для задоволення позову, з огляду на що суд відмовляє в задоволенню позовних вимог повністю.

Щодо наявності незавершеного кримінального провадження порушеного за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, то суд зазначає, що сторони у справі, по його завершенні, не позбавленні у відповідності до вимог чинного законодавства звернутись до господарського суду з заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами .

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду позивач не подав до суду належних та допустимих доказів в підтвердження позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 120 169,51 грн.

При прийнятті судового рішення судом враховано правову позицію викладену в постановах Вищого господарського суду України від 04.06.2015 р. у справі № 910/17416/14, від 28.05.2015 р. у справі № 913/892/14 .

13.10.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яланецьке" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 120 169 грн 51 коп. заподіяної шкоди відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати позивачу, третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідачу рекомендованим листом.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Говор Н.Д.

Колбасов Ф.Ф.

Повне рішення складено 19 жовтня 2015 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - пл. Єдності, 13, смт. Рожнятів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77600.

3 - відповідачу - вул. Жовтнева, 56, с. Яланець, Бершадський район, Вінницька область, 24460.

4 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1.