Рішення

від 19.10.2015 по справі 902/1165/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2015 р. Справа № 902/1165/15

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат"

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс"

про стягнення 32 717,95 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

Cекретар судового засідання Сидоренко О.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 04.09.2015 року;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат" звернулось у господарський суд Вінницької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Будкомплекс" про стягнення 32717,95 грн., в т.ч. 18237,92 грн. основного боргу, 6377,88 грн. пені, 453,09 грн. - 3% річних, 7689,06 грн. втрат від інфляційного збільшення боргу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.08.2015 року за вказаним позовом порушено провадження та призначено судове засідання у справі №902/1165/15 на 22.09.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2015 року не з'явився, пояснень та доказів, витребуваних ухвалою суду від 27.08.2015 року не надав, причин невиконання вимог ухвали суду не повідомив, тому ухвалою суду від 22.09.2015 року розгляд справи відкладено на 19.10.2015 року.

В судове засідання 19.10.2015 року з'явився представник позивача, який подав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача 18237,92 грн. основного боргу, 7689,06 грн. інфляційних втрат, 443,69 грн. 3% річних, 6314,85 грн. пені.

Подавши уточнений розрахунок позовних вимог, позивач фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені з 6337,88 грн. до 6314,85 грн. та зменшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних з 453,09 грн. до 443,69 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача 18237,92 грн. основного боргу, 7689,06 грн. інфляційних втрат залишились без змін.

Таким чином, з врахуванням поданого 1910.2015 року уточненого розрахунку нова ціна позову складає 32685,52 грн.

Також позивачем змінено періоди нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Даний розрахунок прийнятий судом до розгляду і долучений до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів та пояснень, витребуваних ухвалами суду від 27.08.2015 року та 22.09.2015 року суду не надав.

Натомість 28.09.2015 року до господарського суду Вінницької області надійшло повідомлення про вручення відповідачу 24 вересня 2015 року (одержувач Остапенко) поштового відправлення з ухвалою суду від 27.08.2015 року.

Також 16.10.2015 року до суду надійшло повідомлення про вручення відповідачу 12 жовтня 2015 року (одержувач Остапенко) поштового відправлення з ухвалою суду від 22.09.2015 року.

Разом з тим, відповідачем не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Про поінформованість відповідача щодо наявності в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 922/1165/15 свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Тому суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судові засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданнях суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання від представника позивача, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 23.07.2014 року між позивачем - ТОВ "Будівельна компанія "Стромат" та ТОВ "Сервіс-Будкомплекс" було укладено договір поставки №148/ПБ-14, відповідно до п. 1.1. якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити та передати відповідачу товар (залізобетонні вироби), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його. За умови здійснення поставки товару без повної передоплати, або з частковою передоплатою, покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за поставлений товар не пізніше наступного робочого дня, який слідує за днем здійснення поставки (п. 5.3.2 договору).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 145983,00 грн., а саме:

- по накладній № 2979 від 23.07.2014 року на суму 4680,00 грн.;

- по накладній № 3028 від 24.07.2014 року на суму 25650,00 грн.;

- по накладній № 3117 від 29.07.2014 року на суму 4680,00 грн.;

- по накладній № 3233 від 02.08.2014 року на суму 10090,00 грн.;

- по накладній № 3299 від 05.08.2014 року на суму 21660,00 грн.;

- по накладній № 3464 від 13.08.2014 року на суму 10080,00 грн.;

- по накладній № 3556 від 18.08.2014 року на суму 19200,00 грн.;

- по накладній № 3601 від 19.08.2014 року на суму 2865,00 грн.;

- по накладній № 67 від 15.01.2015 року на суму 13840,00 грн.;

- по накладній № 143 від 19.01.2015 року на суму 13840,00 грн.;

- по накладній № 233 від 23.01.2015 року на суму 19398,00 грн.

Поставка товару підтверджується вказаними накладними, долученими до матеріалів справи (а.с. 17-22).

В усіх накладних підставою поставки вказано договір поставки №148/ПБ від 23.07.2014 року.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 127745,08 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 1254 від 23.07.2014 року на суму 4680,00 грн.;

- № 1262 від 24.07.2014 року на суму 38760,00 грн.;

- № 1268 від 30.07.2014 року на суму 4680,00 грн.;

- № 1292 від 05.08.2014 року на суму 10000,00 грн.;

- № 1315 від 12.08.2014 року на суму 8640,00 грн.;

- № 1324 від 19.08.2014 року на суму 10000,00 грн.;

- № 1338 від 28.08.2014 року на суму 2145,00 грн.;

- № 1340 від 29.08.2014 року на суму 5000,00 грн.;

- № 1508 від 14.01.2015 року на суму 3000,00 грн.;

- № 1509 від 14.01.2015 року на суму 12000,00 грн.;

- № 1510 від 15.01.2015 року на суму 13840,08 грн.;

- № 1517 від 19.01.2015 року на суму 10000,00 грн.;

- № 1530 від 29.08.2014 року на суму 5000,00 грн.

Як вказує позивач, що вбачається з наданого розрахунку та вказаних платіжних доручень, сума несплаченого основного боргу склала 18237,92 грн.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки № 148/ПБ-14 від 23.07.2014 року між ними виникли зобов'язання, які мають елементи правової природи договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.526 та ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.14 та ст.629 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.3.2. договору поставки №148/ПБ-14 від 23.07.2014 року передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за отриманий товар не пізніше наступного робочого дня, який слідує за днем здійснення поставки. Таким чином, сторонами встановлено період у часі, протягом якого мають бути виконані зобов'язання по оплаті товару.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення 18237,92 грн. основного боргу є обґрунтованим і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на 7.3.1. договору поставки № 148/ПБ-2014 від 23.07.2014 року, яким передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем п.5.3.2. цього договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми, за кожен день несплати, позивач нарахував та заявив до стягнення згідно поданого 19.10.2014 року уточненого розрахунку заборгованості та штрафних санкцій, пеню в розмірі 6314,85 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, її відповідність вимогам чинного законодавства, суд прийшов до таких висновків.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 та ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього ОСОБА_2, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Як роз'яснено в п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за приписом ст.3 ОСОБА_2 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст.343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіркою правильності та обґрунтованості розрахунку пені, який міститься в позовній заяві, за допомогою калькулятора системи "Ліга:Закон ОСОБА_2" судом встановлено, що:

- по накладній № 3556 від 18.08.2014 року на суму 19200,00 грн. прострочення виконання зобов'язання починається з 20.08.2014 року. В період з 20.08.2014 року по 27.08.2014 року сума боргу складала 19200,00 грн. Сума пені за 8 днів прострочення складає 105,21 грн. 28.08.2014 року сума боргу складала 17135,00 грн. Сума пені за 1 день прострочення складає 11,74 грн. В період з 29.08.2014 року по 13.01.2015 року сума боргу складала 12135,00 грн. Сума пені за 138 днів прострочення складає 1208,84 грн. Загальна сума пені за прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 3556 від 18.08.2014 року складає 1325,79 грн.

- по накладній № 143 від 19.01.2015 року на суму на суму 13840,00 грн. прострочення виконання зобов'язання починається з 21.01.2015 року. В період з 21.01.2015 року по 28.01.2015 року сума залишку несплаченого боргу складала 3839,92 грн. Сума пені за 8 днів прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 143 від 19.01.2015 року складає 23,57 грн.:

- по накладній № 233 від 23.01.2015 року на суму 19398,00 грн. прострочення виконання зобов'язання починається з 27.01.2015 року. В період з 27.01.2015 року по 28.01.2015 року сума несплаченого боргу складала 19398,00 грн. Сума пені за 2 дні прострочення складає 29,76 грн. В період з 29.01.2015 року по 25.07.2015 року сума залишку несплаченого боргу складала 18237,92 грн. Сума пені за 178 днів прострочення складає 4935,73 грн. Загальна сума пені за прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 233 від 23.01.2015 року складає 4965,49 грн.

Таким чином, загальна сума пені з врахуванням поданого 19.10.2015 року уточненого розрахунку складає 6314,85 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 443,69 грн. 3% річних та 7689,06 грн. втрат від інфляції на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора системи "Ліга: ОСОБА_2", а також на предмет його відповідності вимогам укладеного сторонами договору поставки та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 230-231 ГК України, встановив, що:

- по накладній № 3556 від 18.08.2014 року на суму 19200,00 грн. прострочення виконання зобов'язання починається з 20.08.2014 року. В період з 20.08.2014 року по 27.08.2014 року сума боргу складала 19200,00 грн. Сума 3% річних за 8 днів прострочення складає 12,62 грн. 28.08.2014 року сума боргу складала 17135,00 грн. Сума 3% річних за 1 день прострочення складає 1,41 грн. В період з 29.08.2014 року по 13.01.2015 року сума боргу складала 12135,00 грн. Сума 3% річних за 138 днів прострочення складає 137,64 грн. Загальна 3% річних за прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 3556 від 18.08.2014 року складає 151,67 грн. Також в період з 29.08.2014 року по 13.01.2015 року відбулось інфляційне збільшення боргу 12135,00 грн. на 1285,43 грн. Таким чином, сума інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 3556 від 18.08.2014 року складає 1285,43 грн.;

- по накладній № 143 від 19.01.2015 року на суму на суму 13840,00 грн. прострочення виконання зобов'язання починається з 21.01.2015 року. В період з 21.01.2015 року по 28.01.2015 року сума залишку несплаченого боргу складала 3839,92 грн. Сума 3% річних за 8 днів прострочення складає 2,52 грн. Виходячи з залишку боргу в сумі 3839,92 грн., сума 3% річних за прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 3556 від 18.08.2014 року складає 2,52 грн.; інфляційного збільшення боргу за вказаний період не було;

- по накладній № 233 від 23.01.2015 року на суму 19398,00 грн. прострочення виконання зобов'язання починається з 27.01.2015 року. В період з 27.01.2015 року по 28.01.2015 року сума несплаченого боргу складала 19398,00 грн. Сума 3% річних за 2 дні прострочення складає 3,19 грн. В період з 29.01.2015 року по 07.08.2015 року сума залишку несплаченого боргу складала 18237,92 грн. Сума 3% річних за 191 день прострочення складає 286,31 грн. Загальна сума 3% річних за прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 233 від 23.01.2015 року складає 289,50 грн. Також за період з 29.01.2015 року по 07.08.2015 року відбулось інфляційне збільшення боргу в сумі 18237,92 грн. на 6403,63 грн. Таким чином, сума інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов'язання по оплаті товару по накладній № 233 від 23.01.2015 року складає 6403,63 грн.

Отже, судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 443,69 грн. 3% річних та 7689,06 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та ОСОБА_2 України "Про судовий збір". Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 4-3, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Зменшені позовні вимоги задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Будкомплекс" (21050, м. Вінниця, вул. Київська, буд. 138-Б; код ЄДРПОУ 23060973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стромат" (02222, АДРЕСА_1; поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2; код ЄДРПОУ 32527965) 18237,92 грн. основного боргу, 6314,85 грн. пені, 443,69 грн. - 3% річних, 7689,06 грн. втрат від інфляції та 1827,00 грн. відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 20 жовтня 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2

3 - відповідачу 21050, м. Вінниця, вул. Київська, 138-Б