Рішення

від 14.10.2015 по справі 904/8463/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.15р. Справа № 904/8463/15

За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Дніпродзержинськ

до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Заводського району м. Дніпродзержинська

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 00.01.0158 від 15.04.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 02.09.2015 року, представник; ОСОБА_3, дов. від 06.10.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Заводського району м. Дніпродзержинська про стягнення 30 962,48 грн. - основної заборгованості та 5 210,18 грн. - пені. Також, судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору №94Т від 26.02.2014 року про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (відпуск теплової енергії) за державні кошти в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги.

08.10.2015 року до канцелярії господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позов визнає частково, а саме у в частині стягнення основного боргу у розмірі 30 962,48 грн. в частині стягнення пені просить суд відмовити.

13.10.2015р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Також, подав письмові пояснення на відзив.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2014р. між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - Позивач/Учасник) та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Заводського району м. Дніпродзержинська (далі - Відповідач/Споживач) укладено договір №94т про закупівлю пари та гарячої води; постачання пари та гарячої води (відпуск теплової енергії) за державні кошти в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом договору є закупівля пари та гарячої води постачання пари та гарячої води (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

В п. 3.1. Договору зазначено про те, що ціна цього Договору становить 127 900,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, відповідач самостійно одержує платіжну вимогу у позивача, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідач, на протязі розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця. За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться позивачем, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у відповідача. Відповідач щомісячно зобов'язаний проводить звірку розрахунку за теплову енергію в бухгалтерії позивача, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Як зазначено у п. 4.2. Договору, всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує позивач відповідачу.

В грудні 2014 року, на виконання умов вищезазначеного Договору, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 64 716,00 грн. Підтвердженням виконання цієї поставки є Акт про постачання теплової енергії №12-0002066 від 16.12.2014р. та платіжна вимога №120002066 від 16.12.2014р. Факт отримання платіжної вимоги та акту підтверджується підписом директора відповідача (а.с. 16).

Проте, як зазначає позивач, відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за вказані поставки теплової енергії, а сплатив лише 33 753,52 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30 962,48 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 4.1. Договору була нарахована пеня у розмірі 5 210,18 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 30 962,48 грн. та пеню у розмірі 5 210,18 грн., а всього 36 172,66 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, у поданому до суду відзиві відповідач підтвердив існуючу заборгованість перед позивачем у розмірі 30 962,48 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 30 962,48 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.10 ст. 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" № 1875 від 24.06.2004 р. споживач зобов'язаний, зокрема, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово - комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться позивачем, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у відповідача.

На підставі п. 4.1. Договору позивачем була нарахована пеня за період з 21.01.15р. по 20.05.2015р. у розмірі 5 210,18 грн.

Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5 210,18 грн. зазначивши, що позивач не скористався досудовим порядком врегулювання даного спору. Чинним законодавством не обмежено право сторони на звернення до суду без попереднього застосування досудового порядку врегулювання спору і невжиття таких заходів жодним чином не позбавляє позивача права на нарахування передбачених договором і законом штрафних санкцій.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце є правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 21.01.15р. по 20.05.2015р. у розмірі 5 210,18 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що не суперечить чинному законодавству України.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов’язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Заводського району м. Дніпродзержинська (51931, місто Дніпродзержинськ, проспект Леніна, 36, код ЄДРПОУ 24224017) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, місто Дніпродзержинськ, вулиця Петровського, будинок 168, код ЄДРПОУ 03342573) заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 30 962,48 грн., пеню у розмірі 5 210,18 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.10.2015р.

Суддя ОСОБА_4