Рішення

від 13.10.2015 по справі 904/6731/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.15р. Справа № 904/6731/15

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Дніпротеплобуд", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 339 047, 42 грн. за договором підряду

та

за зустрічним позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційного підприємства "Дніпротеплобуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення неустойки у розмірі 149 552, 04 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 07/15-ЮО від 20.03.2015р.

ОСОБА_2 директор

Від відповідача: ОСОБА_3 представник - дов. № 381 від 03.03.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Дніпротеплобуд" звернулося до господарського суду з позовом до Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» про стягнення суми основного боргу - 201 803,99 грн., 3% річних - 3 784,65 грн., інфляційних втрат - 87 412,31 грн., штрафних санкцій - 46 046,47 грн. за договором підряду № 040-14-Р від 10.04.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 040-14-Р від 10.04.2014р. в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Ухвалою суду від 29.07.15р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.08.2015р.

Позивач за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що роботи за договором підряду були виконані неналежним чином - з простроченням строку, встановленого договором, у зв'язку з чим розрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних втрат слід відстрочити на час прострочення кредитора.

18.08.2015 року Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційного підприємства "Дніпротеплобуд" неустойки у розмірі 149 552, 04 грн.

Ухвалою суду від 18.08.2015р. вказану зустрічну позовну заяву прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом проти його задоволення заперечив, зазначив, що в ході виконання робіт по договору строки їх виконання були змінені, факт виконання робіт станом на 28.08.2014 року підтверджено актом гідравлічних випробувань, фактично роботи по договору були виконані раніше, про що свідчать підписи на Актах виконаних робіт. Крім того, відповідно до п. 14.2 договору, підрядник має право на припинення робіт у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за договором, які привели до укладення або неможливості проведення підрядником робіт; - якщо замовник не сплатив виконані роботи або не сплатив інші суми, належні підряднику, відповідно до цього договору підрядник, заздалегідь повідомивши замовника, має право притримати передачу замовнику виконаних робіт. Порушення термінів передачі виконаних робіт вважається таким, що відбулося з вини замовника.

У судовому засіданні 18.08.2015р. оголошувалась перерва до 22.09.2015р., 22.09.2015р. оголошувалась перерва до 12.10.2015р., 12.10.2015р. оголошувалась перерва до 13.10.2015р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

У судовому засіданні 13.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За первісним позовом

10.042014 року між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «Дніпротеплобуд» (далі - позивач, підрядник) було укладено договір підряду № 040-14-Р (далі - Договір), в подальшому сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 03.07.2014р.

Згідно п. 1.1. предметом договору є виконання підрядником робіт: «Кіровський тепловий район, Капітальний ремонт трубопроводів опалення в сторону Ж.Б. по пр.. Пушкіна, 3/5».

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що підрядник виконує власними і залученими силами і засобами всі роботи відповідно до вимог кошторисної документації.

Відповідно до п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 договірна ціна зі змінами (додаток №1) визначається на підставі кошторисної документації, є динамічною і складає 265 634,21 грн. у т.ч. ПДВ - 44 272,37 грн.

У відповідності до п. 11.1. Договору розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: розрахунки здійснюються на підставі актів фактично виконаних робіт в 10-ти денний за формою КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки до усунення недоробок і дефектів, виявлених під час приймання виконаних робіт.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформлюється актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін. Підрядник повинен здавати акти виконаних робіт не пізніше 28 числа звітного місяця до виробничо-технічного відділу замовника та не пізніш як 6 числа місяця наступного за звітним до бухгалтерії замовника. За наявності претензій замовника за якістю і об'єму виконаних робіт, він має право відмовитись від підписання акту і направити підряднику письмові зауваження з вказівкою термінів усунення недоліків, якщо недоліки не будуть усунені підрядником у встановлені терміни, замовник має право доручити їх усунення третім особам з подальшим відшкодуванням підрядником вартості таких робіт, виконаних третіми особами, або відповідно зменшити розмір винагороди підрядника (п. 12.3. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р. з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань (п. 16.1. Договору).

В подальшому сторонами підписано договірну ціну, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, підсумкову відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, (а.с. 31-55).

Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що сторонами було підписано 04.07.2014р. акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014р. на суму 63 768,31 грн. (а.с. 56-60), 10.09.2014р. підписаний акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014р. на суму 101 412,40 грн. (а.с. 64-69), 28.01.2015р. підписаний акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015р. на суму 64 089,55 грн. (а.с. 75-78), 29.01.2015р. підписаний акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015р. на суму 36 302,04 грн. (а.с. 84-88), на загальну суму 265 572,30 грн. Вказані акти підписані сторонами буз заперечень.

Проте, порушуючи умови договору відповідач за первісним позовом своєчасно та в повному обсязі не сплатив прийняті роботи, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за первісним позовом в сумі 201 803,99 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову на підставі наступного.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським судом визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, має всі ознаки договору підряду.

Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Позивач за первісним позовом зі свого боку виконав господарські зобов'язання за договором підряду у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку відповідача та підписаними актами приймання виконаних робіт.

Проте відповідач за первісним позовом частково розрахувався за отримані роботи за вказаним договором, позовні вимоги не спростував.

За наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом основного боргу у сумі 201 803,99 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у сумі 46 046,47 грн., 3% річних - 3 784,65 грн., інфляційні втрати - 87 412,31 грн. за період з 20.09.2014р. по 14.07.2015р.

Згідно п. 14.9. Договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим договором, замовник оплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати пені.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані позивачем за первісним позовом, судом встановлено, що пеня нарахована не вірно - за весь період прострочення оплати - з 20.09.2014р. по 14.07.2015р.

Однак, суд зазначає, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова п.14.9. договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого , ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку , за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного розмір пені слід розраховувати наступним чином:

- по акту № 2 від 10.09.2014 року на суму 101 412,40 грн. з 21.09.2014р. по 21.03.2015р. (182 дн.) - 16 112,07 грн.;

- по акту № 3 від 28.01.2015 року на суму 64 089,55 грн. з 08.02.2015р. по 14.07.2015р. (157 дн.) - 15 653,41 грн.;

- по акту № 4 від 29.01.2015 року на суму 36 2012,04 грн. з 09.02.2015р. по 14.07.2015р. (156 дн.) - 8 828,86 грн.

Загальна сума пені становить 40 696,34 грн. та підлягає до стягнення.

В частині стягнення 5 350,13 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки надані позивачем за первісним позовом, судом встановлено, що 3 % річних становлять:

- по акту № 2 на суму 101 412,40 грн. з 21.09.2014р. по 21.03.2015р. (182 дн.) - 2 475,57 грн.;

- по акту № 3 на суму 64 089,55 грн. з 08.02.2015р. по 14.07.2015р. (157 дн.) - 827,02 грн.;

- по акту № 4 на суму 36 2012,04 грн. з 09.02.2015р. по 14.07.2015р. (156 дн.) - 465,46 грн.

Загальна сума 3% становить 3 768,05 грн. та підлягає до стягнення.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 16.60 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення становлять 81 673,08грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 5 739,23 грн. слід відмовити.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

На підставі викладеного первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача за первісним позовом суми основного боргу у розмірі 201 803,99 грн., пені - 40 696,34 грн., 3 % річних - 3 768,05 грн., інфляційних втрат - 81 673,08грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на послуги адвоката в сумі 1 461,60 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, понесення позивачем за первісним позовом витрат на оплату послуг адвоката доводиться Договором про надання адвокатських послуг № 07/15-ЮО від 20.03.2015р. укладеним між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 1927 від 17.11.2008р., платіжним дорученням № 348 від 21.07.2015р. та актом наданих послуг № 22 від 14.07.2015р. (а.с. 97-100).

Згідно зазначених документів позивачем за первісним позовом за послуги адвоката сплачено 1 461,60 грн., які він просить стягнути з відповідача за первісним позовом.

Статтею 30 Закону В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» та встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість адвокатських послуг по підготовці позовної заяви та участі у судових засіданнях склала 1 461,60 грн.

Відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на оплату адвоката підлягають задоволенню пропорційно задоволеним вимогам.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам за первісним позовом слід покласти на сторони і витрати на сплату судового збору.

Заперечення відповідача щодо відстрочення сплат пені, 3% річних та інфляційних втрат оплати на час прострочення кредитора судом не приймаються з огляду на наступне.

Слід зазначити, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 613 ЦК боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК). Тому, якщо боржник доведе, що не виконання ним грошового зобов'язання мало місце через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, яка передбачена ст. 625 ЦК, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в тому разі вважається, виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч. 2 ст.613 ЦК), враховуючи викладену позицію та той факт, що зобов'язання у відповідача виникли лише після виконання робіт й своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань не пов'язане із виконанням робіт за договором.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

Всупереч цьому, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами своїх заперечень.

За зустрічним позовом суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» (позивач за зустрічним позовом) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Дніпротеплобуд» (відповідач за зустрічним позовом) неустойку у сумі 149 552,04 грн. за договором підряду № 040-14-р від 10.04.2014р. (далі - Договір підряду), яка складається з пені - 93 768,87 грн. та штрафу - 55 783,17 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1. Договору підряду встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи згідно Календарного графіку виконання етапів робіт, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно Календарного графіку виконання етапів робіт роботи повинні бути виконані в строк до 13.06.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за зустрічним позовом підрядні роботи виконано з порушенням строку передбаченого Календарним графіком виконання етапів робіт (13.06.2014р.), що підтверджується Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014р. від 10.09.2014р. (а.с. 64-69), Актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015р. від 28.01.2015р. (а.с. 75-78), Актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015р. від 29.01.2015р. (а.с. 84-88)

Тобто, фактично виконання робіт за Договором завершилось 29.01.2015 року.

На підставі викладеного позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню в розмірі 93 768,87 грн. за період з 18.08.2014р. по 29.01.2015р. та 7% штрафу в розмірі 55 783,17 грн.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільним кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно пункту 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами п. 14.7. Договору підряду сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання підрядником договірних зобов'язань протягом термінів, визначених цим договором, підрядник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів підрядник додатково оплачує штраф у розмірі 7% від вищезгаданої ціни.

Перевіривши розрахунки позивача за зустрічним позовом, суд встановив, що вони виконані невірно.

Так, позивач за зустрічним позовом нараховує і пеню і 7% штрафу на загальну суму виконаних робіт - 265 634,21 грн., однак по кожному Акту виконаних робіт, коли такий розрахунок повинен бути виконаний одноразово.

Крім того і строки нарахування пені також позивачем за зустрічним позовом встановлені невірно.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання

Так, зважаючи, що строки виконання робіт за Договором підряду згідно графіку встановлено - 13.06.2014 року, прострочення оплати слід рахувати з 14.06.2014 року.

Відповідно до приписів ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що відповідач за зустрічним позовом не заявив про застосування строків позовної давності при нарахуванні пені, суд не застосовує позовну давність.

Таким чином за період прострочення виконання робіт з 14.06.2014 року по 14.01.2015 року пеня повинна становити 150 991,60 грн., однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем за зустрічним позовом в розмірі 93 768,87 грн.

7% штрафу за прострочення виконання робіт від загальної суми виконаних робіт - 265 634,21 грн. становлять 18 594,39 грн. та підлягають до стягнення.

В іншій частині зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати у справі за зустрічним позовом слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача за зустрічним позовом судом не приймаються судом на підставі наступного.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміни договору здійснюються в такій же формі, як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не витікає із звичаїв ділового обігу.

Крім того, пунктом 2.3 Договору сторони визначили, що терміни виконання робіт можуть змінитися з внесенням відповідних змін в договір у разі виникнення обставин, передбачених п. 19 "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" затверджених Постановою КМ України від 01.09.2005р. за № 668.

Отже, враховуючи, що доказів зміни умови договору в частині строків виконання робіт відповідач за зустрічним позовом суду не надав, його заперечення щодо зміни строків виконання робіт судом не приймаються.

Щодо пояснень відповідача за зустрічним позовом відносно фактичного виконання робіт станом на 28.08.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Наведена норма зобов'язує замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи.

Також слід зазначити, що акти приймання і здачі виконаних робіт, укладені сторонами у справі, є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує фактичне виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті будівництва та ремонтних робіт. Складається й підписується представниками сторін підрядного договору (замовника й підрядника) або приймальною комісією.

Пунктом 12.1. Договору сторони погодили, що прийом-передача виконаних робіт здійснюється на умовах Договору.

Здача результатів робіт підрядником і прийом їх замовником оформлюється актом виконаних робіт за формою КБ-2В, виконаним в програмі АВК-5, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.12.1 Договору)

Отже, договором встановлено, що моментом виконання роботи є дата підписання Акта виконаних робіт.

Статтями 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справ.

Всупереч цьому, відповідачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами своїх заперечень.

Керуючись, ст.ст. 14, 15, 16, 61, 509, 526, 526, 530, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України ст.ст. 4, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково .

Стягнути з Міського комунального підприємства «Дніпропетровські теплові мережі» (49044, м. Дніпропетровськ, пр.. ОСОБА_4, 37, код ЄДРПОУ 32082770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Дніпротеплобуд" (48068, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36727009) основний борг у розмірі 201 803,99 грн. (двісті одна тисяча вісімсот три грн.. 99 коп.), пені - 40 696,34 грн. (сорок тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 34 коп.), 3% річних - 3 768,05 грн. (три тисячі сімсот шістдесят вісім грн. 05 коп.), інфляційні втрати - 81 673,08 грн. (вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят три грн. 08 коп.); витрати по сплаті судового збору - 6 558,53 грн. (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 53 коп.), витрати на оплату послуг адвоката - 1 413,66 грн. (одна тисяча чотириста тринадцять грн. 66 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині первісних позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Дніпротеплобуд" (48068, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36727009) на користь Міського комунального підприємства «Дніпропетровські теплові мережі» (49044, м. Дніпропетровськ, пр.. ОСОБА_4, 37, код ЄДРПОУ 32082770) пеню у сумі 93 768,87 грн. (дев'яносто три тисячі сімсот шістдесят вісім грн. 87 коп.), 7% штрафу - 18 594,39 грн. (вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири грн. 39 коп.); витрати по сплаті судового збору - 2 247,17 грн. (дві тисячі двісті сорок сім грн. 17 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 16.10.2015р.

Суддя ОСОБА_5