Рішення

від 19.10.2015 по справі 905/2195/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2015 Справа № 905/2195/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю., розглянув матеріали

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта-тур", м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецька область

про стягнення боргу в сумі 6831,96грн., штрафу в розмірі 10% в сумі 853,95грн., пені в сумі 3593,34грн., 3% річних в сумі 265,85грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Манусов О.Г. (за довіреністю від 24.09.2015р.);

від відповідача: не з`явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 19.10.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив повний текст рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіта-тур", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецька область про стягнення боргу в сумі 6831,96грн., штрафу в розмірі 10% в сумі 853,95грн., пені в сумі 3593,34грн., 3% річних в сумі 265,85грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за агентським договором на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та штрафних санкцій.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст.525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: агентський договір на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р. з додатком; акт звіряння взаємних розрахунків, складений станом на 31.12.2014р.; рахунки-фактури: №СФТ-00207 від 15.04.2014р. на суму 3715,00грн., №СФТ-00216 від 15.05.2014р. на суму 4428,20грн., №СФТ-00272 від 15.10.2014р. на суму 396,34грн.; свідоцтво про державну реєстрацію позивача, довідки з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача та відповідача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: довідка №36/2409 від 24.09.2015р.про відсутність в провадженні судів України та інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спори, справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з ти же підстав; банківська виписка по рахунку НОМЕР_1; ліцензія серії АГ №581049 Державного агентства України з туризму та курортів; агентський договір на реалізацію туристичних послуг №СІ-028 від 01.10.2011р. з додатками.

Представник позивача у судове засідання 19.10.2015р. з'явився, підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи. Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на запит 21186490 від 17.09.2015р., відповідач знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул.Чайковського, 7, гуртожиток; кв.12.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011р. між Приватним підприємством «КОНТЕНТ Україна», м. Київ (туроператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавіта-тур", м. Київ (агент) було укладено агентський договір на реалізацію туристичних послуг №СІ-028, відповідно п. 2.1. якого агент зобов'язався надавати посередницькі послуги туропратору, спрямовані на реалізацію туристичних послуг, від імені та в інтересах туроператора та під його контролем, шляхом укладення договорів про надання туристичних послуг, замовлення (бронювання) цих послуг відповдіно до узгоджених сторонами регламентів (умов), а також вчиняти інші фактичні та юридичні дії, визначені цим договором, із забезпечення реалізації туристичних послуг.

Відповідно п. 10.1., цей договір набуває чинностіз моменту його підписання кожної зі сторін і діє протягом 1 року (початковий строк дії). Якщо більш ніж за 30 днів до моменту спливу дії цього договору жодні зі сторін не направить іншій стороні письмову заяву про свій намір припинити співпрацю, цей договір вважається автоматично продовжени мна наступний рік (продовжений строк дії), при чому кількість продовжень не обмежується. Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.

28.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавіта-тур", м. Київ (агент) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (субагент), м. Артемівськ, Донецька область було укладено агентський договір на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р. (далі - договір), відповідно до п.2.1. якого субагент зобов'язався надавати посередницькі послуги, спрямовані на реалізацію туристичних послуг, від імені, в інтересах туроператора та під контролем агента, шляхом укладення договорів про надання туристичних послуг, замовлення (бронювання) цих послуг відповідно до узгоджених сторонами регламентів (умов), а також вчиняти інші фактичні та юридичні дії, визначені цим договором, із забезпечення реалізації туристичних послуг.

Відповідно п. 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 1 року (початковий строк дії). Якщо більш ніж за 30 днів до моменті спливу строку дії договору жодна зі сторін не направить іншій стороні письмову заяву про свій намір припинити співпрацю, цей договір вважається автоматично продовженим на наступний рік (продовжений строк дії), при чому кількість продовжень не обмежується.

Як вказує позивач, на виконання умов агентського договору на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р. ним були виставлені рахунки-фактури: №СФТ-00207 від 15.04.2014р. на суму 3715,00грн., №СФТ-00216 від 15.05.2014р. на суму 4428,20грн., №СФТ-00272 від 15.10.2014р. на суму 396,34грн.

Згідно п. 3.2.10. договору, субагент зобов'язаний забезпечити перерахування агенту вартості туристичних послуг в порядку та строки, визначені розділом 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата вартості туристичних послуг, що заброньовані в розрахунковому періоді, мають бути перераховані на поточний рахунок агента не пізніше 5 банківських днів з дати закінчення відповідного розрахункового періоду.

За умовами п. 4.3. договору, розрахунковими періодами за цим договром є наступні: перший розрахунковий період: з 1-го по 15-ий день місяця (включно); другий розрахунковий період: з 16-го по останній день місяця (включно).

Субагент, після закінчення розрахункового періоду створює (генерує) та роздруковує рахунок на сайті www.contentinn.com (п. 4.4.договору).

Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором, зокрема:

п. 6.1. - у випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов'язань за цим договором однією із сторін, сторона, що порушила зобов'язання, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов договору;

п. 6.2. - при не перерахуванні коштів в оплату вартості туристичних послуг, в повному обсязі та в строки, зазначені в розділі 4 цього договору, субагент зобов'язаний сплатити агенту штраф у розмірі 10% від вартості туристичних послуг;

п. 6.3. - у випадку прострочення зобов'язання по оплаті туристичних послуг, субагент зобов'язаний перерахувати агенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення. Пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Сплата субагентом штрафу відповідно до п. 6.2. цього договору не звільняє його від обов'язку сплатити пеню за дні просторочення платежу. Нарахування пені не припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахування субагентом вартості туристичних послуг.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості реалізованих туристичних послуг всупереч вимогам договору та закону належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за агентським договором на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р. в розмірі 6831,96грн., штрафу -853,95грн., пені - 3593,34грн., 3%річних - 265,85грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за агентські послуги, надані позивачем на підставі агентського договору на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р.

Відповідно до ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Статтею 296 ГК України агентські відносини виникають у разі:

- надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;

- схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Згідно ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідно до ст. 303 Господарського кодексу України, комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується його оплатити.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та виставив відповідачу рахунки-фактури: №СФТ-00207 від 15.04.2014р. на суму 3715,00грн., №СФТ-00216 від 15.05.2014р. на суму 4428,20грн., №СФТ-00272 від 15.10.2014р. на суму 396,34грн.

Пунктом 3.3 договору, субагент зобов'язався оплатити вартість туристичних послуг протягом 5-ти банківських днів з дати закінчення відповідного розрахункового періоду. Розрахунковими періодами за цим договором є наступні: перший розрахунковий період: з 1-го по 15-ий день місяця (включно); другий розрахунковий період: з 16-го по останній день місяця (включно) ( п.4.3. договору).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання за агентським договором на реалізацію туристичних послуг б/н від 28.11.2013р. виконав частково, за надані туристичні послуги відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в загальній сумі 1707,58грн., що підтверджується банківською випискою за 30.05.2014р. Решта боргу в сумі 6831,96грн. залишилась несплаченою.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано. Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки заборгованості, підписаний та скріплений печатками сторін договору .

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6831,96грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення штрафу в розмірі 853,95грн, пені в сумі 3593,34грн., 3%річних в сумі 265,85грн., суд зазначає наступне:

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Субагент у разі не перерахування коштів в оплату вартості туристичних послуг, в повному обсязі та в строки, зазначені в розділі 4 договору, зобов'язаний сплатити агенту штраф у розмірі 10% від вартості туристичних послуг. У випадку прострочення зобов'язання по оплаті туристичних послуг, субагент зобов'язаний перерахувати агенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення. Пеня обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання. Сплата субагентом штрафу відповідно до п. 6.2. цього договору не звільняє його від обов'язку сплатити пеню за дні просторочення платежу. Нарахування пені не припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а продовжується до повного перерахування субагентом вартості туристичних послуг.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати - не пізніше 5 банківських днів з дати закінчення відповідного розрахункового періоду (п.4.2. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за рахунком-фактурою №СФТ-00207 від 15.04.2014р. - 23.04.2014р., за рахунком-фактурою №СФТ-00216 від 15.05.2014р. - 23.05.2014р., за рахунком СФТ-00272 від 15.10.2014р. - 23.10.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, пені та 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 853,95грн., пені у розмірі- 3443,16грн., 3% річних в сумі 265,85грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 615, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 295-297, 303 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта-тур", м. Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Артемівськ, Донецька область про стягнення боргу в сумі 6831,96грн., штрафу в розмірі 10% в сумі 853,95грн., пені в сумі 3593,34грн., 3% річних в сумі 265,85грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіта-тур"(04070, м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 3А, кв. 42, ідентифікаційний код 34538743) борг в сумі 6831,96грн., штраф в розмірі 10% в сумі 853,95грн., пеню в сумі 3443,16грн., 3% річних в сумі 265,85грн. , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1202,16грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 150,18грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.10.2015р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 11238/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - відповідачу