Рішення

від 19.10.2015 по справі 905/2193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2015 Справа № 905/2193/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Рильцовій Є.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Каскад УкраїниВ» , м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення основного боргу в сумі 27837,24грн., пені -4457,01грн., інфляційних нарахувань - 7881,04грн., 3% річних - 494,21грн., штрафу - 5567,45грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з`явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 19.10.2015р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область звернулась до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Каскад УкраїниВ» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 27837,24грн., пені - 4457,01грн., інфляційних нарахувань - 7881,04грн., 3% річних - 494,21грн., штрафу - 5567,45грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №130314 від 13.03.2014р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних нарувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 1, 2, 49, 54-57, 66, 67, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України ст. ст. 610,611 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: виписку з ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; Свідоцтво про державну реєстрацію відповідача; договір поставки №130314 від 13.03.2014р.; довіреність №90 від 09.12.2014р.; видаткову накладну №ОО-0002703 від 09.12.2014р.; товарно-транспортну накладну № 23 від 09.12.2014р. з додатком; претензію №10-Ю від 16.07.2015р. та докази її направлення відповідачу; довіреність від 29.07.2013р. на представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка про відсутність в провадженні господарських судів, міських судів та третейських судів спору між сторонами у справі; акт звірки за період 01.01.2014р. - 28.09.2015р. та докази його направлення відповідачу; банківські виписки за 02.02.2015р., 22.12.2014р., 18.12.2014р.; витяг ЄДРПОУ стосовно статусу та місцезнаходження позивача; копію паспорту ОСОБА_1; письмові пояснення щодо замовлення та зарахування часткової оплати товару, повідомивши про таке: у зв'язку з відсутністю поштового зв'язку на території бойових дій, де знаходилось підприємство позивача на момент поставки, між сторонами відбувалась усна домовленість щодо поставок товару, замість Специфікації; сума оплати, відображена в акті звірки, у розмірі 15000,00грн. була частково зарахована в рахунок погашення заборгованості у розмірі 6837,24грн., яка виникла раніше 09.12.2014р., а саме за видатковими накладними №ОО-0002576 від 09.12.2014р. на суму 4137,24грн. та №ОО-0002796 від 11.12.2014р. на суму 2700,00грн., таким чином залишок боргу за видатковою накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р. склав 27837,24грн.

Представник позивача у судове засідання 19.10.2015р. не з'явився, у своїй заяві б/н б/д просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача у судові засідання без пояснення причин не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії за електронним запитом №21328758 від 19.10.2015р., відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Фонтанна, 77.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір №130314 (далі договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався у встановлені строки поставити товар, а покупець - прийняти його та оплатити за нього певну грошову вартість.

Підставою для виникнення зобов'язань з поставки товару є замовлення покупця. Покупець передає постачальнику на узгодження замовлення, із вказанням в ньому кількості, виду строків та місця поставки (п. 1.3. договору).

За умовами п. 5.1. договору, оплата товару здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів від дня отримання товару, шляхом перерахування грошових засобів на рахунок постачальника, або в іншій формі та в іншому порядку, узгодженому сторонами та такому, що не протирічить чинному законодавству України.

Згідно з п.п. 9.3., 9.4., за порушення строків оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню від суми невиконаних зобов'язань в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, що не звільняє його від виконання зобов'язань за договором. При простроченні оплати більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від суми боргу. В інших випадках сторони несуть відповідальність на умовах, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно п. 11.8., договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його розірвання.

На виконання умов договору поставки №130314 від 13.03.2014р. позивач 09.12.2014р. поставив товар відповідачу за накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р. на суму 46000,00грн., яка додана до матеріалів справи.

Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №90 від 09.12.2014р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції за накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р. виконав частково, сплативши 18162,76грн.

17.07.2015р. позивач направив відповдіачу претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 27837,24грн., яка виникла за накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р., проте претензія не була задоволена останнім.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки №130314 від 13.03.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №130314 від 13.03.2014р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №130314 від 13.03.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строк, який визначений в договорі поставки №130314 від 13.03.2014р., а саме протягом 14 календарних днів від дня отримання товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 46000,00грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки №130314 від 13.03.2014р. за вищевказаною видатковою накладною.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що 09.12.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 46000,00грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару за накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р. в сумі 18162,76грн., що підтверджується банківськими виписками доданими до матеріалів справи.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від належного виконання обов'язків з оплати поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів погашення заборгованості в сумі 27837,24грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 27837,24грн.

Стосовно нарахованих пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 9.3 у випадку порушення строків оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню від суми невиконаних зобов'язань в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, що не звільняє його від виконання зобов'язань за договором. При простроченні оплати більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від суми боргу.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 4457,01грн., інфляційні нарахування - 7881,04грн., 3% річних - 494,21грн., штраф - 5567,45грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк оплати товару - протягом 14 календарних днів від дня отримання товару.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу видатковою накладною №ОО-0002703 від 09.12.2014р. - 24.12.2014р.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем помилково нарахована пеня за період з 03.02.2015р. до 07.09.2015р., оскільки за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо заявленого до стягнення штрафу у розмірі 5567,45грн., суд відзначає, що застосування неустойки у вигляді штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В даному випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань, штрафу та пені за допомогою інформаційно-правової системи «Ліга:Закон», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог: пені в розмірі 3942,21грн., штрафу в розмірі 5567,45грн., 3% річних в розмірі 494,21грн. та інфляційні нарахування в розмірі 7595,30грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Краматорськ, Донецька область (реєстраційний номер НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Каскад УкраїниВ» , м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 37215833) про стягнення основного боргу в сумі 27837,24грн., пені -4457,01грн., інфляційних нарахувань - 7881,04грн., 3% річних - 494,21грн., штрафу - 5567,45грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Каскад УкраїниВ» , (87515, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Фонтанна, 77, ЄДРПОУ 37215833) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84307, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 27837,24грн., пеню в розмірі 3942,21грн., штраф в розмірі 5567,45грн., 3% річних в розмірі 494,21грн., інфляційні нарахування в розмірі 7595,30грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1196,91грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 514,80грн., інфляційних нарахувань в розмірі 285,74грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.10.2015р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 11230/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу,

1 - відповідачу.