Рішення

від 15.10.2015 по справі 909/1020/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р. Справа № 909/1020/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: прокурора Рогатинського району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Академіка ОСОБА_1, 34,м. Івано-Франківськ,76014

до відповідача: Сарниківської сільської ради с. Сарники,Івано-Франківська область,77000

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Уїзд" с. Уїзд,Рогатинський район, Івано-Франківська область,77045

про визнання недійсним п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" в частині передачі земельних ділянок в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" загальною площею 75, 38 га, які знаходяться на території Сарниківської сільської ради за межами населених пунктів в урочищі "За Хрестом" та зобов"язання повернути земельні ділянки у державну власність в особі територіального органу, уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності - Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2, посвідченя №032235 від 19.02.15

від позивача та відповідачів представники не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

прокурор Рогатинського району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Сарниківської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Уїзд" про визнання недійсним п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" в частині передачі земельних ділянок в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" загальною площею 75,38 га, які знаходяться на території Сарниківської сільської ради за межами населених пунктів в урочищі "За Хрестом" та зобов"язання повернути земельні ділянки у державну власність в особі територіального органу, уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності - Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор Рогатинського району в позовній заяві №79-41-15 від 28.08.15 (вх.№9296/15 від 02.09.15) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позовній заяві, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 надано в оренду СГ ТзОВ "Уїзд" земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 75, 38га, проте до прийняття зазначеного рішення між відповідачами укладено договір оренди землі від 20.01.15. Прокурор стверджує, що зазначений договір оренди землі в порушення вимог ст.125 Земельного кодексу України у встановленому законом порядку не був зареєстрований та вважається таким, що не укладений. Крім того, прокурор зазначив, що п.2 спірного рішення прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування земель сільськогосподарського призначення, відтак передані в оренду землі підлягають поверненню в державну власність.

Представник позивача в судове засідання 15.10.15 не з"явився, однак в судовому засіданні 15.09.15 позовні вимоги підтримав.

Відповідачі повноважних представників в судові засідання жодного разу не направили, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені ухвалами суду від 04.09.15 та 15.09.15, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці зазначених ухвал та копією реєстру на відправлення кореспонденції за 17.09.15. Ухвали суду надсилались відповідачам на їх юридичні адреси згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяги з ЄДРПОУ наявні в матеріалах справи).

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд констатує, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням Конвенції про захист прав та свобод, вислухавши пояснення прокурора, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом враховано наступне.

Пунктом 2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" земельні ділянки загальною площею 75,38 га терміном на один рік.

20.01.15 між Сарниківською сільською радою (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Уїзд"(орендар) укладено договір оренди землі, який реєстраційною службою Рогатинського районного управління юстиції не реєструвався, державний реєстраційний номер не присвоювався.

Актом прийому-передачі об"єкта оренди, копія якого міститься в матеріалах справи, підтверджується факт передачі спірної земельної ділянки орендарю.

Згідно довідки Сарниківської сільської ради від 14.07.15 №198 вих.15 та викопіювання із проекту формування території і встановлення меж населених пунктів спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Сарниківської сільської ради в урочищі "За хрестом".

Виявивши зазначені обставини під час вивчення інформації про стан законності у сфері земельних відносин на території Рогатинського району, прокурор звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

В силу п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.12 у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, та які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.

Згідно довідки Сарниківської сільської ради від 14.07.15 №198 вих.15 спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту Сарниківської сільської ради, що дає підстави для висновку суду про те, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Наведена правова норма кореспондується з частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі": укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

В силу приписів ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Наведена правова норма кореспондується зі ст.210 Цивільного кодексу України: правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В пункті 2.6 постанови Пленуму ВГС України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), щодо яких, зокрема, не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. При цьому, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, у випадках відсутності останніх, договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Оскільки державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 20.01.2015 не здійснена, він вважається неукладеним. Таким чином, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Уїзд" згідно акту приймання-передачі одержало в користування земельні ділянки без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами а, в ст.12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Із наявних в матеріалах справи копій рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду", довідки Сарниківської сільської ради від 14.07.15 №198 вих.15 та викопіювання із проекту формування території і встановлення меж населених пунктів вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту а отже відноситься до земель державної власності. Водночас, судом встановлено, що чинним земельним законодавством не надано сільській раді повноважень щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Зокрема, повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначено ст.122 Земельного кодексу України: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (п.1 зазначеної статті); Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб(п.4 наведеної статті)

Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що належать до державної власності, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, зокрема Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

З огляду на наведене, суд констатує, що Сарниківська сільська рада при передачі земельної ділянки за межами населеного пункту в користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд", вийшла за межі власної компетенції та розпорядилася земельною ділянкою всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог ст. ст. 124, 125 Земельного кодексу України і ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" в частині передачі земельних ділянок в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" прийнято з перевищенням наданих органу виконавчої влади повноважень, відтак підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як передбачено ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на той факт, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і передана у користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" на умовах оренди з порушеннями вимог земельного та цивільного законодавства, зазначена земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність.

Таким чином, суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, суд констатує наступне.

Поняття сторін у господарському процесі визначено у ст. 21 ГПК України: сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. У випадках, передбачених законом, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до господарського суду з позовними заявами з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Якщо позов подано особою не у власних інтересах, а в інтересах іншої особи, позивачем є особа, в інтересах якої подано позов про захист її прав і законних інтересів.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7"Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" з наступними змінами).

З позовної заяви вбачається, що прокурором Рогатинського району подано відповідний позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Таким чином, позивачем у справі є Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в інтересах якої подано позов прокурором.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Вищенаведені правові норми та статті 54, 55 ГПК України свідчать про те, що судовий збір не є позовною вимогою, а відноситься до складу судових витрат, порядок розподілу яких визначено статтею 49 ГПК України. Зокрема, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог(п.2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами).

Згідно приписів п.4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Відповідачі у справі не підпадають під дію ст.5 Закону України "Про судовий збір", тобто від сплати судового збору не звільнені.

Як вбачається з позовних матеріалів, прокурором, яким подано позов в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, заявлено дві вимоги немайнового характеру: 1) визнання недійсним п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" в частині передачі земельних ділянок в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" загальною площею 75,38 га, які знаходяться на території Сарниківської сільської ради за межами населених пунктів в урочищі "За Хрестом"; 2) зобов"язання повернути земельні ділянки у державну власність в особі територіального органу, уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності - Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Розмір судового збору за одною немайновою вимогою становить 1218,00 грн., отже загальна сума судового збору становить 2436,00грн.(1218,00 Х 2) .

Таким чином, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 19, 140, 144 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.3 ст.24, ст.25, ч.1, ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 84, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 210, 215, 626, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 19, 24 Закону України "Про оренду землі", Законами України "Про прокуратуру", "Про судовий збір", Земельного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов прокурора Рогатинського району в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Сарниківської сільської ради та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Уїзд" про визнання недійсним п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" в частині передачі земельних ділянок в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" загальною площею 75,38 га, які знаходяться на території Сарниківської сільської ради за межами населених пунктів в урочищі "За Хрестом" та зобов"язання повернути земельні ділянки у державну власність в особі територіального органу, уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності - Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Визнати недійсним п.2 рішення Сарниківської сільської ради від 26.01.15 "Про передачу земель в оренду" в частині передачі земельних ділянок в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд" загальною площею 75,38 га, які знаходяться на території Сарниківської сільської ради за межами населених пунктів в урочищі "За Хрестом".

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Уїзд"(Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с.Уїзд, код ЄДРПОУ 03752445) повернути одержані за актом приймання - передачі земельні ділянки загальною площею 75,38 га, які знаходяться на території Сарниківської сільської ради за межами с. Сарники Рогатинського району у державну власність в особі територіального органу, уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності - Головному управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Стягнути з Сарниківської сільської ради( с.Сарники, Рогатинський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 04355013) 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) судового збору. Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Уїзд"(Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с.Уїзд, код ЄДРПОУ 03752445) в доход Державного бюджету 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) судового збору. Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.10.15

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"