Справа №326/671/15-цр
№ 2/326/371/2015
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2015 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючої -судді Стріжаковій Т.В.
при секретареві Філанової В.І.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника ОСОБА_3,ОСОБА_4 ОСОБА_2
представника виконавчого комітету Приморської міської ради ОСОБА_5
представника Служби у справах дітей Приморської районної державної адміністрації ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Приморську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі законних представників ОСОБА_3 та ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, про примусове виселення з житлового приміщення з наданням їм іншого житлового приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про примусове виселення з житлового приміщення з наданням їм іншого житлового приміщення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.06.2008 року між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк», та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір №6234421, згідно із умовами якого позичальнику ОСОБА_4 надано кредит в розмірі 100 000 доларів США.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 6234512 від 06.06.2008 року, за яким предметом іпотеки є житловий будинок № 160, розташований по вул. Каштанова у м.Приморську Запорізької області, загальною площею 171,1кв.м, житловою - 137,7кв.м, зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Пунктом 4.1. ст. 4 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця у випадку невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання, вимоги про дострокове його виконання, зробленої на підставі закону, кредитного договору чи договору іпотеки. У зв'язку із невиконанням та порушенням позичальником ОСОБА_4 умов кредитного договору, ОСОБА_9 звернувся до приватного нотаріусу із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. 28 07.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_10 вчинено виконавчий напис №6128, яким запропоновано звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «ПУМБ» у сумі 1 078 659,17 грн.
Факт порушення зобов'язань з боку позичальника ОСОБА_4 підтверджується й рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 03.09.2010 року по справі № 2-365/2010 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.
Згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку від 17.08.2012 року № 1539 за адресою: м. Приморськ, вул. Каштанова, буд. 160 мешкають: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5. 12.12.2014 року іпотекодержателем ПАТ «ПУМБ» надіслано на адресу ОСОБА_4О письмову вимогу від 09.12.2014 року про необхідність звільнення вказаного житлового будинку, яку було отримано 18.12.2014 року, що підтверджується підписом на поштовому повідомленні. Відповідні вимоги від 09.12.2014 року також надіслано й на адресу інших мешканців: ОСОБА_3, ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_2 (кожному). У добровільному порядку відповідачі не звільнили іпотечне майно.
Просить примусово виселити ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, з житлового приміщення, розташованого за адресою: м. Приморськ Запорізької області, вул. Каштанова, буд.160, без надання їм іншого жилого приміщення та стягнути судові витрати у сумі 243 грн. 60 коп. (а.с.2-5).
09.07.2015 року представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог , в якій посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 18.03.2015 року у справі №6-39цс15, на ст.109 ЖК України, просив примусово виселити ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, з житлового приміщення, розташованого за адресою: м. Приморськ Запорізької області, вул. Каштанова, буд.160 з наданням їм іншого жилого приміщення та стягнути судові витрати у сумі 243 грн. 60 коп. (а.с.75,76,83).
Ухвалами суду від 22.04.2015 року та від 30.06.2015 року залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Службу у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Запорізької області (а.с.39) та виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області (а.с.71).
У судове засідання відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі законних представників ОСОБА_3 та ОСОБА_7, повідомлені в установленому порядку про місце та час розгляду справи, не з'явилися, відомостей про наявність поважних причин їх неявки до суду не надійшло. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали довіреність представляти їх інтереси ОСОБА_2 (а.с.66-67,50).
До суду відповідачі направили письмові заперечення проти позову, в яких вказали, що, відповідно до п.1 ч.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст.4 ЗУ "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 ЗУ "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання її позичальника за умови, що у них у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; що загальна площа такого житлового майна не перевищує 140кв.м для квартири та 250кв.м для житлового будинку. Домоволодіння №160 по вул.Каштановій м.Приморська, з якого їх просить виселити позивач для подальшого звернення стягнення на вказане майно, має загальну площу 171,1кв.м, воно є їх єдиним житлом, іншої нерухомості не мають. Оскільки вимоги про виселення є похідними від вимог про звернення стягнення на майно, то можна зробити висновок, що дія вказаного Закону розповсюджується і на вимоги про виселення.
Крім того, відповідно до ст.40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці його не звільняють у встановлений або погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у цих приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.
Згідно з п. 43 Постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд має враховувати, що згідно з ч.4 ст.9, ст. 109 ЖК України, ст.ст.39-40 ЗУ "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку. Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду за умов: мешканці добровільно не звільнили житловий будинок, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги або в інший погоджений сторонами строк.
В порушення вказаних норм, позивач не звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, відсутні письмові попередження про добровільне залишення житла саме після рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, позовні вимоги про виселення на стадії стягнення боргу з боржника чи звернення нa предмет іпотеки не можуть бути задоволені судом, оскільки на цей момент відсутні: рішення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні ст.3 ЦПК щодо права звернення до суду за захистом.
Банком надані копії вимог про звільнення житлового приміщення на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3.В., ОСОБА_7 та повідомлення про їх отримання, але на них стоять ідентичні підписи про отримання, які не належать відповідачам, а підтвердження про отримання повідомлення ОСОБА_8 взагалі відсутнє. Тому немає підстав для виселення відповідачів.
Також, позивач просить виселити неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6. Але в порушення п.4 Декларації прав дитини, ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.17 ЗУ «Про охорону дитинства» позивачем ні при укладенні договору іпотек, ні при подачі позову до суду про виселення не отримано дозволу органу опіки та піклування, наслідком чого є нікчемність даного правочину. Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_4 не виконує свої зобов'язання, на підтвердження надав графік повернення кредиту та рішення суду від 03.09.2010 року, але в обґрунтування не надано жодного доказу: виписок з рахунків або меморіальних ордерів, які б підтверджували наявність заборгованості, порушення по сплаті кредиту, чим позивач не виконав положення п.5,6 ч.2 ст.119 ЦПК України. Просили у задоволені позову відмовити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, він же представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3, дав пояснення, аналогічні, викладеним у письмових запереченнях. Просив у задоволені позову відмовити.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_6, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, проти задоволення позову заперечувала. Вона пояснила, що виселення відповідачів з житлового будинку, який є їх єдиним житлом погіршить їх матеріальне становище, залишить їх без житла, що відразу негативно відобразиться на положенні та правах неповнолітнього ОСОБА_8, який теж залишиться без житла. Тому в інтересах дотримання прав неповнолітнього, з метою недопущення погіршення положення неповнолітнього, порушення його прав на житло просила у позові повністю відмовити.
Представник третьої особи виконавчого комітету Приморської міської ради ОСОБА_5 просила у задоволені позовних вимог відмовити, пояснила, що, враховуючи положення ст.109 ЖК УРСР щодо надання постійних жилих приміщень громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, Приморська міська рада на даний час немає можливості надати житло відповідачам у зв'язку з відсутністю такого житла на території міста Приморська. У подальшому від виконавчого комітету Приморської міської ради надійшли клопотання про розгляд справи у відсутність його представника (а.с.105,117,110а,124).
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що ЗАТ «Перший Український ОСОБА_9 банк» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір №6234421 від 06.06.2008 року (а.с.6-12), згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит на умовах цього договору у розмірі 100 000 доларів США, а позичальник зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку та у строки, обумовлені цим договором; нести усі валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором (п.1.1). Процентна ставка за користування кредитом становить 13,99% річних (п.1.3.). Кредит надається позичальникові строком до 06.06.2018 року, протягом строку якого позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в визначених цим договором (п.1.4.). Забезпеченням виконання зобов'язання позичальника за цим договором є іпотека об'єкту нерухомості, який належить позичальнику на праві власності, та/або інше забезпечення за домовленістю сторін та/або в силу закону в тому числі забезпечення у формі поруки чи майнової поруки, яка надається банку відповідно до договорів, укладення яких забезпечено цим договором (п.1.5). У випадку порушення зобов'язань з повернення кредиту, нарахування процентів на заборгованість за основною сумою кредиту, яку не було своєчасно повернуто позичальником відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріплених в Додатку №1 договору, здійснюється щоденно на суму такої заборгованості за ставкою 13,99 % річних, виходячи з 360 днів у році (п.3.1.4.). Банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту із процентами, а позичальник зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договором, порушення позичальником договорів, укладених в забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором (п.3.5.7). Порушення позичальником своїх зобов'язань тягне обов'язок позичальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення (п.5.2.); сплатити за весь час прострочення проценти на суму простроченого основного боргу (п.5.3); штрафу в розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку має бути укладений договір страхування, за кожний випадок порушення позичальником обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування (п.5.4); штраф в розмірі 1% від суми одержаного кредиту , за кожний випадок порушення позичальником обов'язків, встановлених договором (п.5.5). Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його виконання (п.6.1.1).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №6234421 від 06.06.2008 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_9 банк» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки №6234512 від 06.06.2008 року (а.с.13-18), за яким іпотекою забезпечується виконання всіх зобов'язань ОСОБА_4 перед іпотекодержателем, що випливають з кредитного договору №6234421 від 06.06.2008 року (п.1.1.). Предметом іпотеки виступає житловий будинок, розташований за адресою: Приморський район, м.Приморськ, вул. Каштанова, буд. 160, зареєстрований у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, на земельній ділянці площею 1000кв.м, загальною площею 171,1кв м, житловою площею 137,7кв.м з господарськими будівлями та спорудами, та земельна ділянка площею 0,1000 га. У житловому будинку не прописані та не проживають малолітні та неповнолітні діти, що підтверджується довідкою виконкому Приморської міської ради від 04.06.2008 року (п.1.2.1).
До прав іпотекодавця належать: добровільне звільнення предмета іпотеки, максимальне сприяння його звільненню всіма іншими особами після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.3.2.7.). У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, або порушення обов'язків за кредитним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання обов'язків, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (п.3.3.5). У разі порушення умов кредитного договору, умов цього договору іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом встановленого строку дана вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору та/або законодавства України (п.4.4.). Після прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити предмет іпотеки та максимально сприяти його звільненню іншими особами протягом 14 календарних днів для отримання такої вимоги незалежно від факту наявності (надання чи ненадання) іншого житла для проживання, можливості придбати або найняти інше житло. Якщо іпотекодавець та інші особи не звільнять предмет іпотеки у зазначений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється за рішенням суду (п.4.5). Цей договір набуває чинності із моменту його нотаріального посвідчення (п.5.12). Договір посвідчується 06.06.2008 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори, та нотаріусом накладена заборона відчуження на зазначений житловий будинок та земельну ділянку площею 0, 1000 га, власником яких є ОСОБА_4 до повного виконання зобов'язань (а.с.13-18).
Тобто, на забезпечення виконання кредитного договору від 06.06.2008 року сторонами укладений договір іпотеки від 06.06.2008 року, предметом іпотеки став житловий будинок, розташований за адресою: Приморський район, м.Приморськ, вул. Каштанова, буд. 160, який був власністю відповідача ОСОБА_4 ще до укладення кредитного договору та договору іпотеки.
28.07.2010 року приватним нотаріусом зроблено виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними побудовами №160, який розташований по вулиці Каштанова у м. Приморську Запорізької області, та на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0, 100 га, кадастровий номер 2324810100:08:001:0017, розташовану там же. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 06.06.2008 року нотаріальною конторою, передане в іпотеку ЗАТ «Перший Український ОСОБА_9 банк» в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №6234421 від 06.06.2008 року, прострочення чергового платежу за яким настало 28.05.2009 року. Строк, за який провадиться стягнення: з 28.05.2009 року по 03.03.2010 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації житлового будинку, запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ «Перший Український ОСОБА_9 банк» (а.с.19).
03.09.2010 року Приморським районним судом винесено заочне рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Перший Український ОСОБА_9» заборгованість за кредитним договором 1 067 459,17 грн., судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційне-технічне забезпечення 120 грн. (а.с.30).
У довідці виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.08.2012 року про склад родини вказано, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: м.Приморськ, вул.Каштанова, 160, має склад родини: 1) син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, 2) невістка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешкає, але зареєстрована в іншому місці), 3) онук ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, 4) чоловік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (мешкає, але зареєстрований в іншому місці) (а.с.20).
09.12.2014 року позивачем направлені вимоги про необхідність звільнення житлового приміщення на ім'я кожного з: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8, отримання яких підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 18.12.2014 року (а.с.21-25,25 зворотній бік). Позивачем надані копії паспорту та ідентифікаційних номерів ОСОБА_4 (а.с.26,27), ОСОБА_2 (а.с.28,29).
ПАТ "Перший Український ОСОБА_9" зареєстрований в ЄДРПОУ, є юридичною особою, має статут, ліцензію на право надання банківських послуг (а.с.33-35). У статуті вказано, що ПАТ "Перший Український ОСОБА_9" є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ "Перший Український ОСОБА_9".
У листі Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 09.09.2015 року №01-34/1294 вказано, що на даний час можливості надати житло відповідачам по справі не має у зв'язку з відсутністю такого житла на території м. Приморська Запорізької області (а.с.105).
Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі. Частиною 3 ст.10, ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
Від сторін не надійшло клопотань про витребування або долучення до справи інших доказів, виклик свідків, вони просили розглянути справу на підставі доказів, які маються у справі.
Відповідно до ч.4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч.1.ч.2 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, установлених законом. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1ст. 589 ЦК України разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Порядок виселення із займаного житлового приміщення передбачений статтею 109 ЖК Української PCP.
Відповідно до ч.1, 2 ст.109 ЖК Української PCP виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
За змістом частини другої статті 40 ЗУ "Про іпотеку" та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 ЗУ "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення ст.40 цього Закону, так і норма ст.109 ЖК Української РСР. За змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту , забезпеченого іпотекою цього житла.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-39цс15 від 18 березня 2015 року.
Враховуючи викладене, що предмет іпотеки придбано не за кредитні кошти, що позивачем на час розгляду справи в суді не зазначено про наявність житла, яке може бути надано відповідачам у разі їх виселення, суд вважає, що позовні вимоги про виселення відповідачів із предмета іпотеки (жилого будинку) є необґрунтованими.
Суд вважає, що при виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, при відсутності постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Крім того, вирішуючи питання про виселення неповнолітньої дитини необхідно врахувати аргументи третьої особи Служби у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Запорізької області стосовно дотримання вимог законодавства щодо захисту прав неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року та ратифікованої Україною 27.02.1991 року (набрання чинності 27.09.1991р.), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересі в дитини.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального захисту дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням на рівні з власником або наймачем.
Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено наявність дозволу органу опіки та піклування при укладанні договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню, чи спеціальній реєстрації, зокрема договорів, згідно яких передбачено відчуження нерухомого майна.
Отже, виселення малолітньої дитини зі спірного житлового приміщення, яке є її єдиним та постійним місцем проживання, може призвести до порушення наведених норм міжнародного права та Закону України «Про охорону дитинства», може призвести до критичних та незворотних наслідків.
Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом про виселення осіб з іпотечного будинку, який придбано не за кредитні кошти, мав зазначити, яке інше постійне житло надати особам, які підлягають виселенню. Позивач цього не зробив, а згідно з листом Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 09.09.2015 року, приймаючи до уваги положення ст. 109 Житлового кодексу УРСР щодо надання постійних жилих приміщень громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, Приморська міська рада повідомила, що на даний час немає можливості надати житло відповідачам у зв'язку з відсутністю такого житла на території міста Приморська.
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні фактичні обставини по справі, правовідносини, що виникли між сторонами, законодавство, що їх регулює, надані сторонами докази; враховуючи, що предмет іпотеки придбано не за кредитні кошти; що позивачем на час розгляду справи в суді не зазначено про наявність житла, яке може бути надано відповідачам у разі їх виселення; що виселення малолітньої дитини зі спірного житлового приміщення, яке є її єдиним та постійним місцем проживання, може призвести до порушення її прав, передбачених наведеними нормами міжнародного права, Законом України «Про охорону дитинства», може призвести до критичних та незворотних наслідків у її житті; суд вважає, що позовні вимоги про виселення відповідачів із предмета іпотеки (жилого будинку) є необґрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити.
Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то не підлягають задоволенню його вимоги про стягнення судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 27 Конвенції про права дитини, ст.ст. 311, 572, 575, 577, 589 ЦК України, ст. ст. 1, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу Української РСР, ст. ст. 1, 8, 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3,7,8,10,11,15,60,79,88,197,209,210,212,214,215, 223,292,294 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі законних представників ОСОБА_3 та ОСОБА_7, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Приморської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчий комітет Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, про примусове виселення з житлового приміщення з наданням їм іншого житлового приміщення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т.В. Стріжакова
19.10.2015
Суд | Приморський районний суд Запорізької області |
Дата ухвалення рішення | 19.10.2015 |
Оприлюднено | 23.10.2015 |
Номер документу | 52495328 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Приморський районний суд Запорізької області
Стріжакова Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні