Рішення

від 07.10.2015 по справі 910/23321/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/23321/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» стягнення заборгованості в розмірі 157 550 грн. 50 коп. Представники:

від Прокуратури: Чумаченко А.А. (представник за посвідченням);

від Позивача: Гармашов Б.С. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 157 550 грн. 50 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 29.08.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 620,70 кв.м., а саме: 525,70 кв.м. - на 6 поверсі; 95,00 кв.м. - на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко - економічних досліджень» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2014 р. і становить 5 907 041 грн. 00 коп. Як зазначає Прокурор, на виконання умов Договору Відповідачу було передано майно, 30.07.2015 року між Сторонами був укладений договір №6893/01 про припинення договору оренди, а майно було повернуто Орендодавцю. Проте, Відповідачем всупереч умовам Договору неналежним чином виконувались зобов»язання щодо своєчасного та повного здійснення перерахування орендної плати за період серпень 2014 р. - червень 2015 р. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» становить 146 866 грн. 74 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача інфляційні у розмірі 430 грн. 72 коп. та пеню в розмірі 10 253 грн. 04 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/23321/15, судове засідання призначено на 23.09.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року виправлено технічну описку в найменуванні Відповідача в Ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлевіс" та викладено її у редакції: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітерлевіс".

23.09.2015 року в судове засідання з'явився представник прокуратури та позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 146 866,74 грн. за Договором оренди нерухомого майна №6831 від 30.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 р. відкладено розгляд справи на 07.10.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 07 жовтня 2015 року Прокурор та представник Позивача надали усні пояснення по суті спору, якими підтримали позовні вимоги та доводи позовної заяви, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/23321/15, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» є 02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 15, офіс 1014.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/23321/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 07 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

29.08.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 620,70 кв.м., а саме: 525,70 кв.м. - на 6 поверсі; 95,00 кв.м. - на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко - економічних досліджень» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 28.02.2014 р. і становить 5 907 041 грн. 00 коп.

Відповідно до п.1.2 Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання - передавання майна.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2014 р. 98 461 грн. 15 коп. Орендна плата за перший місяць оренди серпень 2014 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2014 р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.3 Договору)

У п.3.4 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношення і відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У п.10.1 Договору встановлено, що цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 29.08.2014 р. по 29.08.2015 р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 620,70 кв.м., а саме: 525,70 кв.м. - на 6 поверсі; 95,00 кв.м. - на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко - економічних досліджень», що підтверджується Актом приймання - передавання орендованого майна від 29.08.2014 року.

30 липня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (Орендар) було укладено Договір №6893/01 про припинення договору оренди №6893 від 29.08.2014 року, відповідно до умов якого Сторони дійшли згоди, що Договір оренди №6893 від 29.08.2014 року вважається припиненим 30.06.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №6893/01 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року Орендар повернув, а Орендодавець прийняв із користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 620,70 кв.м., а саме: 525,70 кв.м. - на 6 поверсі; 95,00 кв.м. - на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко - економічних досліджень», що підтверджується Актом приймання - передачі (повернення) нерухомого майна від 30.06.2015 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Прокурор зазначає, що Відповідачем всупереч умовам Договору неналежним чином виконувались зобов»язання щодо своєчасного та повного здійснення перерахування орендної плати за період серпень 2014 р. - червень 2015 р. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» становить 146 866 грн. 74 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача інфляційні у розмірі 430 грн. 72 коп. та пеню в розмірі 10 253 грн. 04 коп.

30.07.2015 року Позивачем був направлений лист №30-05/7853 на адресу Відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх листів та фіскальним чеком від 03.08.2015 р., проте залишений Відповідачем без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 620,70 кв.м., а саме: 525,70 кв.м. - на 6 поверсі; 95,00 кв.м. - на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко - економічних досліджень», що підтверджується Актом приймання - передавання орендованого майна від 29.08.2014 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

30 липня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (Орендар) було укладено Договір №6893/01 про припинення договору оренди №6893 від 29.08.2014 року, відповідно до умов якого Сторони дійшли згоди, що Договір оренди №6893 від 29.08.2014 року вважається припиненим 30.06.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №6893/01 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року Орендар повернув, а Орендодавець прийняв із користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 620,70 кв.м., а саме: 525,70 кв.м. - на 6 поверсі; 95,00 кв.м. - на 7 поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний інститут комплексних техніко - економічних досліджень», що підтверджується Актом приймання - передачі (повернення) нерухомого майна від 30.06.2015 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Відповідача по орендній платі на суму 146 866 грн. 74 коп. за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком заборгованості за період серпень 2014 р. - червень 2015 р.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості по орендній платі перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6893 від 29.08.2014 року в розмірі 146 866 грн. 74 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 146 866 грн. 74 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Прокурор також просив стягнути з Відповідача інфляційні за загальний період з 15.06.2015 р. по 15.07.2015 р. у розмірі 430 грн. 72 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Листом Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період з 15.06.2015 р. по 15.07.2015 р. у розмірі 430 грн. 72 коп. не підлягають задоволенню, оскільки інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

Також Прокурор просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.06.2015 р. по 04.08.2015 р. у розмірі 10 253 грн. 04 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношення і відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.06.2015 року по 04.08.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 10 252 грн. 01 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.06.2015 року по 04.08.2015 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву підлягає стягненню заборгованість у розмірі 146 866 грн. 74 коп. та пеня в розмірі 10 252 грн. 01 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача пропорційно заявленим позовним вимогам та підлягають стягненню в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 15, офіс 1014, Ідентифікаційний код юридичної особи 35936566) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 50-Г, Ідентифікаційний код юридичної особи 19030825) заборгованість у розмірі 146 866 (сто сорок шість тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 74 (сімдесят чотири) коп., пеню у розмірі 10 252 (десять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 01 (одна) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітерлевіс» (02002, м.Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 15, офіс 1014, Ідентифікаційний код юридичної особи 35936566) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн. 38 (тридцять вісім) коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин