Рішення

від 06.10.2015 по справі 910/21368/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/21368/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел-Гарант»

Про стягнення 22 367,68 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перо» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел-Гарант» (далі – відповідач) про стягнення 22 367,68 грн., а саме: 14 135,68 грн. – основного боргу, 1 608,68 грн. – пені, 6 346,88 грн. – збитків від інфляції, 276,44 грн. – 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідно до підписаного між сторонами Договору поставки № 02/2013 від 01.02.13. позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.15. порушено провадження у справі № 910/21368/15 та призначено її до розгляду на 15.09.15.

За результатами судового засідання 15.09.15., в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 20.08.15., розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 06.10.15., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

25.09.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання 06.10.15. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21368/15.

В судовому засіданні 06.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01.02.13. між позивачем (далі – Постачальник) та відповідачем (далі – Покупець) було укладено Договір поставки № 02/2013 (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність Покупцю у встановлений строк товари на умовах, в обсязі та в порядку, передбаченому цим Договором, а Покупець зобов'язується прийняти ці товари і своєчасно здійснити їх оплату на умовах, визначених цим Договором. Під товарами у п. 1.1 Договору розуміється книжкова продукція, канцелярська продукція, іграшки тощо, право власності на які належить Постачальнику.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 Договору з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завіреними печатками сторін (01.02.13.) і діє до 31.12.13., а щодо зобов'язань за Договором – до повного їх виконання. Договір вважається пролонгованим строком на 1 рік і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила письмового про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку його дії (п. 10.4 Договору).

Доказів розірвання Договору матеріали справи не містять, а тому суд дійшов висновку, що Договір автоматично пролонгувався.

Згідно з п. 3.7 Договору одночасно з прийняттям товару Покупець підписує та ставить печатку на двох екземплярах видаткової накладної, в якій обов'язково зазначається номер накладної, найменування, кількість, ціна товару, що передається, дата передачі товару. Один екземпляр видаткової накладної залишається у Постачальника, а другий передається Покупцю. Підписання видаткової накладної Сторонами є фактом, що належним чином підтверджує передачу товару Покупцеві Постачальником.

Відповідно до п. 1.4 Договору, видаткова накладна є документом, підписання Сторонами якого засвідчує передачу партії товару Покупцеві згідно умов цього Договору. Накладна є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.10 Договору сторони погодили, що товар вважається прийнятим Покупцем з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.8 Договору у випадку, якщо товар приймається представником Покупця або його уповноваженим співробітником, перед прийняттям товару Постачальнику надається екземпляр оригіналу довіреності на ім'я такої особи, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

Право власності на товар, а також ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходять до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 3.11 Договору).

Позивачем було поставлено відповідачу товар за наступними видатковими накладними: № ПР-0005777 від 06.06.13., № ПР-0005750 від 06.06.13., № ПР-0005751 від 06.06.13., № ПР-0009231 від 12.08.13., № ПР-0009232 від 12.08.13., № ПР-0009233 від 12.08.13., № ПР-0011004 від 25.09.13., № ПР-0011005 від 05.09.13., № ПР-0011006 від 25.09.13., № ПР-0011008 від 25.09.13., № ПР-0011007 від 25.09.13., № ПР-0013297 від 25.11.13., № ПР-0013298 від 25.11.13., № ПР-0013299 від 25.11.13., № ПР-0004095 від 30.04.14., № ПР-0004096 від 30.04.174., № ПР-0004097 від 30.04.14., на загальну суму 14 797,17 грн.

Податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за вказаними поставками, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.13 Договору, у випадку, якщо протягом 125 (ста двадцяти п'яти) календарних днів з дати поставки товару Покупець не здійснив продаж товару третім особам з незалежних від Покупця причин, частина такого нереалізованого товару може бути повернута Постачальнику. Для цілей цього пункту Договору, під товаром, який може бути повернутий Постачальнику, розуміється конкретно визначений товар, жодна одиниця якого не була реалізована третім особам протягом 125 (ста двадцяти п'яти) календарних днів з дати поставки Покупцю такого товару Постачальником. У такому випадку обов'язок забезпечити перевезення товару та ризики його випадкового знищення покладається на Покупця до моменту повернення товару Постачальнику.

У відповідності до наявних матеріалів справи відповідач своїм правом на повернення товару Постачальнику у випадку, передбаченому п. 3.13 Договору, не скористався.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою відповідачем поставленого за Договором товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна товару визначається Постачальником на момент подання Покупцем Заявки відповідно до домовленості Сторін. Постачальник інформує Покупця про ціни на товар шляхом направлення йому факсом, на електронну або поштову адресу прайс-листа, підписання специфікації або іншим зручним для Сторін способом.

Загальна ціна Договору складає суму вартості товарів згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, і поставлених протягом строку дії Договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.4 Договору, Покупець здійснює оплату вартості поставленого йому Постачальником товару частково, пропорційно кількості одиниць товару, який Покупець продав третім особам. При цьому, Покупець не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного календарного місяця, що слідує за місяцем в якому відбулась поставка відповідної партії товару Покупцю, зобов'язаний направляти Постачальнику електронною поштою звіт про кількість реалізованих одиниць товарів з кожної партії протягом місяця, що були поставлені згідно кожної видаткової накладної, та залишки нереалізованого товару на дату формування звіту, та не пізніше 10 (десятого) числа кожного календарного місяця сплачувати вартість реалізованих Покупцем третім особам одиниць товару згідно з відомостями, вказаними у звіті.

В погашення заборгованості за вказаними видатковими накладними відповідач сплатив позивачу 661,49 грн.

Пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що у разі, якщо протягом 125 календарних днів з моменту постачання Постачальником відповідної партії товару Покупцю Покупець не реалізовує всі одиниці такої партію товару третім особам або не повертає нереалізований товар у порядку, визначеному п. 3.14, 3.15 цього Договору, Покупець зобов'язаний на вимогу Постачальника повернути йому товар, відповідно до п. 3.14., 3.15 Договору, або оплатити у повній мірі вартість такого товару.

Оскільки з моменту останньої поставки 30.04.14. сплинуло більше 125 календарних днів, позивач скористався своїм правом вимагати оплати в повній мірі вартості поставленого товару.

Претензією № 1 за вих. № 253 від 21.11.14. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість за Договором в розмірі 14 135,68 грн. (направлена відповідачу 25.11.14. відповідно до наявних в матеріалах справи фіскального чеку № 4643 та опису вкладення № 0407119969673.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач отримав товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його повної вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу мають бути задоволені у сумі 14 135,68 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому судом враховано, що матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки за Договором станом на 31.08.14., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем погоджено в розмірі 14 135,68 грн.

Додатково суд відзначає, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 135,68 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1 608,68 грн. пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у випадку порушення строків оплати товару Покупець за кожен день прострочення сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 608,68 грн. пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6 346,88 грн. збитків від інфляції, 276,44 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 210,29 грн., розмір збитків від інфляції складає 6 269,31 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині 3% річних в розмірі 66,15 грн. та збитки від інфляції в розмірі 77,57 грн. нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідачем розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтел-Гарант» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, б. 14-В, літера А; ідентифікаційний код 30575708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перо» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 12-А; ідентифікаційний код 33886524) 14 135 (чотирнадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 68 коп. основного боргу, 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 68 коп. пені, 210 (двісті десять) грн. 29 коп. 3% річних, 6 269 (шість тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. збитків від інфляції та 1 815 (одну тисячу вісімсот п'ятнадцять) грн. 25 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.10.15.

Суддя                     Т.М. Ващенко