Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/21607/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/21607/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман"

про стягнення 11 509, 18 грн.

за участю представників:

від позивача:Музичук Ю.А.- представник за довіреністю № 114 від 22.09.2015 р. від відповідача:не з'явився ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "КБ "Фінансова ініціатива" (далі - ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман" (далі - ЗАТ "Страхова компанія "Талісман") про стягнення 11 509, 18 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 27/06 від 17.11.2006 р. про відкриття рахунку у цінних паперах, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" просить суд стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман" заборгованість в сумі 11 509, 18 грн., яка складається з 940,00 грн. - суми основного боргу, 8 915,90 грн. - пені, 470,00 грн. - штрафу, 1 036,72 грн. - інфляційних нарахувань, 146,56 грн. - 3 % річних.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.11.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КБ "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "КБ "Фінансова ініціатива" (зберігач), та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Талісман" (депонент) був укладений договір № 27/06 про відкриття рахунку в цінних паперах (далі - договір), відповідно якого депонент доручає, а зберігач зобов'язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на умовах цього договору відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, внутрішнього положення зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено обов'язок зберігача, зокрема, відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом 3 (трьох) робочих днів після подання депонентом документів, яких вимагає чинне законодавство; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій згідно з порядком, у термін, обумовлений внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 2.3 договору передбачено обов'язок депонента оплачувати послуги зберігача згідно з розцінками, умовами та строками, передбаченими цим договором та тарифами зберігача.

Згідно з п. 3.1 договору депонент оплачує послуги зберігача згідно з цим договором та відповідно до затверджених тарифів зберігача. Тарифи зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється Державною комісією з цінних паперів.

Відповідно до п. 3.2 договору плата вноситься депонентом щомісячно на рахунок, відкритий в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", на підставі наданого зберігачем акту-рахунку наданих послуг в термін до п'ятнадцятого числа наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги згідно акту-рахунку.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за сорок п'ять днів до закінчення строку дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання договору банком було відкрито відповідачу рахунок з цінних паперів № 005026 та у період з 30.09.2009 р. по 31.03.2011 р. відповідачу надавались послуги з ведення вказаного рахунку на загальну суму 940,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку.

Разом з тим, відповідач у порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у вказаній сумі, що підтверджується розрахунком заборгованості та поясненнями представника позивача.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 940,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача пеню за неналежне виконання зобов'язань у сумі 8 915,90 грн. та штраф у сумі 470,00 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 6.5.2 договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг депонент сплачує зберігачу пеню у сумі 0,5 % від загальної вартості суми (за кожен день прострочення), що підлягає сплаті.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 83,86 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки ним не враховано умови статті 232 ГК України.

Згідно з п. 6.5.2 договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг більше, ніж 20 днів депонент сплачує зберігачу штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Проведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 50 % від суми заборгованості на суму 470,00 грн. суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1 036,72 грн. та 146,56 грн. - 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши власний перерахунок суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими, але з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні нарахування у сумі 828,15 грн. та 3 % річних у сумі 141,47 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем, оскільки позивачем здійснено неправильний розрахунок.

На підставі викладеного позовні вимоги ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про суму судового збору, суд приймає до уваги, положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на день звернення з позовом до суду), відповідно до якого уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону (в редакції на день звернення з позовом до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 р. станом на 01.01.2015 р. мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Отже, сума судового збору за поданий позивачем позов складає 1 827,00 грн. (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати), який стягується в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман" про стягнення 11 509, 18 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 5, ідентифікаційний код 34645946) на користь Публічного акціонерного товариства "КБ "Фінансова ініціатива" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (03150, м. Київ, вул. Щорса, буд. 7/9, ідентифікаційний код 33299878) заборгованість у сумі 940 (дев'ятсот сорок) грн. 00 коп., пені у сумі 83 (вісімдесят три) грн. 86 коп., штрафу у сумі 470 (чотириста сімдесят) грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 828 (вісімсот двадцять вісім) грн. 15 коп., 3 % річних у сумі 141 (сто сорок одну) грн. 47 коп.

У решті позовних вимогах - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Талісман" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 5, ідентифікаційний код 34645946) до Держаного бюджету України 391 (триста дев'яносто одна) грн. 06 коп. судового збору.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 жовтня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 19 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна