Рішення

від 12.10.2015 по справі 904/4918/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №904/4918/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса"

до Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії "Гарант-Авто" в особі Криворізької філії

про стягнення 9 780, 99 грн.

за участю представників:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився встановив :

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса" до Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії "Гарант-Авто" в особі Криворізької філії про стягнення 9 780,99 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови договору добровільного страхування транспортних засобів № 12-00/80122 від 29.08.2013 р. в частині виплати страхового відшкодування.

Так, у зв'язку з настанням страхової події, внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль "Фольксваген", державний реєстраційний номер АЕ 2091 СА, відповідач має сплатити страхове відшкодування у сумі 6 251,81 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса" просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 6 251,81 грн., пеню у сумі 686,33 грн., інфляційну складову боргу у сумі 2 746,25 грн. та 3 % річних у сумі 96,60 грн., а всього - 9 780,99 грн.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області № 904/4918/15 від 10.06.2015 р.

04.08.2015 р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області матеріали вказаної справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання. Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання, у якому позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду не відома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 29.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса" (страхувальник) та Публічним акціонерним товариством Української страхової компанії "Гарант-Авто" в особі Криворізької філії (страховик) був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів № 12-00/80122.

Відповідно до п. 17 договору та додатку № 1 до договору предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем "Фольксваген", державний реєстраційний номер АЕ 2091 СА.

Згідно з п. 20.1.1 договору дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху застрахованого ТЗ або іншого транспортного засобу, внаслідок якої завдані матеріальні збитки страхувальникові (ризик "ДТП").

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком і страхувальником на дату укладення договору. Розмір безумовної франшизи становить 550,00 грн. (розділ 27 договору, додаток 1.1 до договору).

Відповідно до п.п. 27.3, 27.4 договору при пошкодженні застрахованого ТЗ за ризиком ДТП відшкодування збитків здійснюється з вирахуванням коефіціента фізичного зносу складових застрахованого ТЗ. Розмір збитку визначається, виходячи з вартості його відновлювального ремонту.

Страхове відшкодування обчислюється як різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ і розміром безумовної франшизи та сумою інших нарахувань (п. 27.13.1 договору).

Відповідно до п. 28.2 договору рішення про виплату або відмову у виплаті страховик приймає протягом 7 робочих днів після отримання всіх необхідних документів, передбачених п. 26 договору.

Відповідно до п. 28.4 договору страховик виплачує страхове відшкодування протягом 15 робочих днів з дня складання страхового акту.

Судом встановлено, що 22.12.2013 р. стався страховий випадок, а саме - дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля "Фольксваген", державний реєстраційний номер АЕ 2091 СА, який був застрахований у Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії "Гарант-Авто" за договором добровільного страхування № 12-00/80122 від 29.08.2013 р.

23.12.2013 р. на виконання умов договору ТОВ "Диліжанс-Преса" повідомило Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про настання вказаного страхового випадку.

Також 01.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування згідно з п. 26.1.9 договору.

03.09.2014 р. ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" прийняло рішення виплатити ТОВ "Диліжанс-Преса" страхове відшкодування внаслідок страхової події, яка сталась 22.12.2013 р. у сумі 6 251,81 грн., що підтверджується страховим актом № 000015989 від 03.09.2014 р. та листом відповідача № 0 685 від 18.11.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування, проте вказані вимоги були залишені відповідачем без задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки доказів належної оплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 6 251,81 грн., підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 686,33 грн. за період з 13.11.2014 р. по 19.05.2015 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з умов договору, відповідно до п. 24.4.2 договору страхувальник має право при порушенні строків виплати страхового відшкодування вимагати від страховика сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, виходячи з умов договору та наведених вимог закону, починаючи з 03.09.2014 р. (дата складення страхового акту № 000015989) та протягом 15 днів з дня його складання зобов'язання мало бути виконано, але оскільки відповідач не сплатив суму відшкодування, то з 19.09.2014 р. розпочався 6-місячний строк нарахування пені, який закінчився 19.03.2015 р.

При цьому позивач просить стягнути пеню не у розмірі, передбаченому договором, а у розмірі облікової ставки Національного банку України, посилаючись на ч. 6 ст. 231 ГК України за період з 13.11.2014 р. по 19.05.2015 р., у зв'язку з чим суд розглядає вимоги про стягнення штрафних санкцій в межах, заявлених позивачем.

Провівши перерахунок суми пені відповідно до однієї облікової ставки Національного банку України та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за несвоєчасне погашення заборгованості пеню у сумі 372,88 грн. за період з 13.11.2014 р. по 19.03.2015 р., тобто в меншому розмірі від заявленої суми, оскільки позивачем взято до розрахунку період, що перевищує 6-ти місячний строк, передбачений законом.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 2 746,25 грн. за листопад 2014 р. - квітень 2015 р. та 3 % річних у сумі 96,60 грн. за період з 13.11.2014 р. по 19.05.2015 р.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 2 746,25 грн. та 3 % річних у сумі 96,60 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса" до Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії "Гарант-Авто" в особі Криворізької філії про стягнення 9 780,99 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Української страхової компанії "Гарант-Авто" в особі Криворізької філії (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса" (50036, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Льотчиків, 20, ідентифікаційний код 35747363) суму страхового відшкодування в розмірі 6 251 (шість тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 81 коп., пені у сумі 372 (триста сімдесят дві) грн. 88 коп., інфляційної складової боргу у сумі 2 746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 25 коп. та 3 % річних у сумі 96 (дев'яносто шість) грн. 60 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Диліжанс-Преса" (50036, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Льотчиків, 20, ідентифікаційний код 35747363) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 768 (одну тисячу сімсот шістдесят вісім) грн. 45 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 жовтня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 19 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна