Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/20667/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа №910/20667/15

За позовом Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

до Приватного підприємства "Вєтавіт"

про стягнення 73 019, 36 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Вєтавіт" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 73 019, 36 грн., у тому числі: основний борг - 69 772, 00 грн., пеня - 1 886, 29 грн., 3 % річних - 88, 02 грн., інфляційних втрат - 1 273, 05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за Ліцензійним договором № 01 на використання корисної моделі «Способу виготовлення пробіотичного препарату бацилярного субтилісу» та Додаткової угоди № 1 до даного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

У судовому засіданні 07.09.2015 представник позивача надав клопотання, у якому просить суд стягнути з відповідача судові витрати за оплату послуг адвоката у сумі 5 000, 00 грн.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, однак були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою повноважного представника позивача та повідомленням про вручення ухвали відповідачу.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі - ліцензіар) та Приватним підприємством "Вєтавіт" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 01 на використання корисної моделі «Способу виготовлення пробіотичного препарату бацилярного субтилісу», умовами якого передбачено, що ліцензіар володіє правом власності на корисну модель і передає, а ліцензіат отримує виключне право на використання корисної моделі «Спосіб виготовлення пробіотичного препарату бацилярного субтилісу» та Нормативно-технічної документації на 3 роки на умовах даного договору.

Підтримання виробничого штампу, приготування та передача посівного матеріалу для накопичення біомаси в ферментах та контроль якості виготовлених серій препарату бацилярного субтилісу (БПС-44) здійснюється ліцензіатом на умовах, визначених додатковим договором (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, за передачу права на використання корисної моделі, передбаченого п. 2.1. даного договору та Нормативно-технічної документації, передбаченого п. 3.1. даного договору, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду у формі одночасного платежу та наступних поточних поквартальних відрахувань (роялті), визначених у п.п. 5.2-5.3. даного договору.

Згідно п. 5.2. договору, платіж у розмірі 5 000, 00 грн. сплачується за передачу Нормативно-технічної документації. У випадку затримки платежів ліцензіар залишає за собою право затримати надання документації, передбаченої п. 3.1. договору.

Поточні відрахування (роялті) сплачуються ліцензіару у розмірі 8 % від суми, що отримує ліцензіат від продажу продукції за ліцензією (п. 5.3. договору).

Пунктом 5.4. договору передбачено, що ліцензіат гарантує, що роялті за кожний рік чинності договору, що минув, будуть не менше:

- за перший рік - 25 000, 00 грн.;

- за другий рік - 28 000, 00 грн.;

- за третій рік - 30 000, 00 грн.

Умовами п. 5.5. договору встановлено, що авансові відрахування (роялті) ліцензіат сплачує ліцензіару до 05 числа третього місяця кожного кварталу чинності даного договору в розмірі 25 % від річної суми, вказаної у п. 5.4. договору.

Згідно п. 5.6. договору, ліцензіат до 15 числа місяця наступного за звітним період, надає ліцензіару звіт про реалізацію продукції за ліцензією упродовж звітного періоду, що містить відомості про ціну та кількість реалізованої продукції за ліцензією. На підставі цього звіту проводяться взаєморозрахунки, але ліцензіат сплачує ліцензіару не менше суми вказаної в пункті 5.3.

У відповідності до п. 5.7. договору, у разі невиконання та (або) неналежного виконання п.п. 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 даного договору ліцензіар має право застосувати до ліцензіата штрафні санкції у формі пені розміром із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожну добу прострочення платежів.

Даний договір укладений на 3 роки, набирає чинності з дати його підписання (п. 13.1 договору).

На виконання п. 2.4. ліцензійного договору, 03.02.2012 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі - виконавець) та Приватним підприємством "Вєтавіт" (далі - замовником) укладено договір № 02, умовами якого передбачено, що замовник замовляє, а виконавець зобов'язується виконати наступні роботи: зберігання та підтримання штампу Bacllus subtilis 44-р; контроль якості виготовленого замовником препарату бацилярного субтилісу (БПС - 44).

Відповідно до розділу 3 договору, вартість підтримання і зберігання штампу за даним договором упродовж одного календарного кварталу становить 944, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 157, 33 грн.

Вартість контролю однієї серії виготовленого препарату за даним договором становить 1 256, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 209, 33 грн. (п. 3.2. договору).

Замовник перераховує виконавцю кошти за виконані роботи на умовах 100 % передоплати (п. 3.2. договору).

Даний договір діє з моменту його підписання (п. 6.1. договору).

06.02.2012 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (далі - ліцензіар) та Приватним підприємством "Вєтавіт" (далі - ліцензіат) укладено додаткову угоду № 1 до ліцензійного договору № 01 на використання корисної моделі «Способу виготовлення пробіотичного препарату бацилярного субтилісу» від 01.02.2012, відповідно до якого сторони вирішили п. 5.3. розділу 5 ліцензійного договору та пункт 13.1. розділу 13 ліцензійного договору викласти у наступній редакції:

«Поточні відрахування (роялті) сплачуються ліцензіару у розмірі 8 % від суми, що отримує ліцензіат від продажу продукції за ліцензією. Поточні відрахування (роялті) нараховуються з моменту державної реєстрації препарату.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до закінчення державної реєстрації препарату.»

02.03.2012 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Приватним підприємством "Вєтавіт" підписано акт прийому-передачі Нормативно-технічної документації щодо способу виготовлення пробіотичного препарату бацилярного субтилісу, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв копії Нормативно-технічної документації.

Так, Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України у відповідності до вимог ст. 63 Закону України «Про ветеринарну медицину» здійснив реєстрацію препарату - Препарат бацилярний субтиліс (БПС - 44) у формі порошку, про що Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України видано реєстраційне посвідчення № ВВ-00489-02-12 від 29.07.2013, яке дійсне до 05.07.2015.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач протягом дії договору, повинен сплатити роялті на загальну суму 83 000, 00 грн.

Проте, відповідач вказану винагороду оплатив частково у розмірі 25 000, 00 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 58 000, 00 грн. за ліцензійним договором та 12 272, 00 грн. за зберігання та підтримання штампу Bacllus subtilis 44-р за договором № 02 від 03.02.2012.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати винагороди згідно ліцензійного договору № 01 від 01.02.2012 та коштів за зберігання та підтримання штампу Bacllus subtilis 44-р за договором № 02 від 03.02.2015, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 69 772, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 886, 29 грн. - пені, 88, 02 грн. - 3 % річних та 1 273, 05 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Станом на час вирішення спору, відповідач визначеної договором винагороди (роялті) в повному обсязі не оплатив, крім того, не сплатив коштів за зберігання та підтримання штампу Bacllus subtilis 44-р, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 69 772, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 5.5. ліцензійного договору, відповідач зобов'язаний був сплати роялті до 05 числа третього місяця кожного кварталу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови ліцензійного договору № 01 на використання корисної моделі «Способу виготовлення пробіотичного препарату бацилярного субтилісу» від 01.02.2012 та договору № 02 від 03.02.2012, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 69 772, 00 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 886, 29 грн. - пені, 88, 02 грн. - 3 % річних та 1 273, 05 грн. - інфляційних втрат.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договорами, відповідно підлягають стягненню 1 886, 29 грн. - пені, 88, 02 грн. - 3 % річних та 1 273, 05 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у сумі 5 000, 00 грн., суд відзначає наступне.

Так, згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки інтереси позивача у судовому засіданні представляв Савицький І.О., який являється адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЧН №000021 від 08.08.2014, зокрема, між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України та Адвокатом Савицьким Ігорем Олександровичем укладено договір №2 про надання правової допомоги від 01.09.2015, та платіжним дорученням № 947 від 01.09.2015 підтверджується сплата 5 000, 00 грн. за послуги адвоката, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вєтавіт" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 20-А, квартира 47, ідентифікаційний код - 31413939) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, ідентифікаційний код - 00497360) 69 772 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 886 (одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) грн. 29 коп. - пені, 1 273 (одну тисячу двісті сімдесят три) грн. 05 коп. - інфляційних втрат, 88 (вісімдесят вісім) грн. 02 коп. - 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.