Рішення

від 09.10.2015 по справі 910/24269/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2015Справа №910/24269/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» доПриватного підприємства «Драйв-Т» простягнення 9336 грн 66 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.09.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» з вимогами до Приватного підприємства «Драйв-Т» про стягнення 9336 грн 66 коп., з яких 1058 грн 46 коп. штрафу, 244 грн 50 коп. 3% річних та 8033 грн 70 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27921/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства «Драйв-Т» суму основного боргу у розмірі 18300 грн. 00 коп. З огляду на те, що відповідач сплатив грошові кошти, присуджені до стягнення вказаним рішенням, позивачу лише 29.04.2015, позивач має право стягнути з відповідача штраф за невиконання обов'язку з оплати за надані позивачем послуги з перевезення у розмірі 50 дол США 00 центів, що є еквівалентом 1058 грн 46 коп., 3% річних у розмірі 244 грн. 50 коп. за період з 18.11.2014 по 29.04.2015 та інфляційні втрати у розмірі 8033 грн. 70 коп. за листопад 2014 року - квітень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24269/15 та справу призначено до розгляду на 09.10.2015.

07.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що ним долучено до позовної заяви оригінал договору та заявки, оскільки укладення договору відбувалось із використанням електронного засобу зв'язку.

Представник позивача у судове засідання 09.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035793040.

Представник відповідача у судове засідання 09.10.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035793058.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 09.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Караван-К» (перевізник) та Приватним підприємством «Драйв-Т» (експедитор) було укладено договір № 2583, відповідно до умов якого перевізник зобов'язався здійснити міжнародне перевезення вантажу, який належить замовнику по маршруту: Сербія (м. Панчево) - Україна (м. Львів).

Умовами договору сторони погодили, що перевезення здійснюються згідно з умовами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по договорам (CMR, 1970 р. з подальшими змінами), Конвенції про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (TIR, 1975 р.), Європейської угоди, яка стосується роботи екіпажів транспортних засобів, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ECTR, 1970 р. з подальшими змінами та доповненнями), конвенції про дорожні перевезення небезпечних вантажів (ADR), Європейської угоди про перевезення вантажів, що швидко псуються та чинного законодавства України.

Умовами договору сторони погодили, що ціна договору включає в себе всі шляхові витрати і погоджується в заявці. Платежі та взаємні розрахунки за надані послуги здійснюються експедитором з коштів, які надійшли від замовника, згідно виставленого перевізником рахунку протягом обумовлених в заявці банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (заявки, акта виконаних робіт, договору, рахунку, копії ЦМР (ТТН), завірених печаткою перевізника).

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2). Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3).

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з заявкою № 2583 від 07.10.2014 до договору: дата та час завантаження - 10.10.2014 (п.1); маршрут перевезення - м. Панчево (Сербія) - м. Ковель - м. Львів (Україна) (п.2); місце завантаження - HIP-PETROHEMIJA a.d., Spoljnostarcevacka 82, 26000, Pancevo, Serbia (п.4); місце розвантаження - Львів, Конюшинна, 20 (п.7).

Згідно з п. 12 заявки № 2583 від 07.10.2014, сума за а/м становить 17300,00 грн., якщо розмитнення на кордоні або 18300,00 грн., якщо розмитнення в Ковелі.

Умови оплати: 15-20 банківських днів за оригіналами документів (п.13 заявки).

Судом встановлено, що у грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Караван-К» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Драйв-Т» про стягнення 18300 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору він здійснив міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: м. Панчево (Сербія) (відправник вантажу AD HIP-PETROHEMIJA) - м. Львів (Україна) (отримувач ТОВ «Укр-Полімер»). Як зазначав позивач, на виконання умов договору, він надіслав відповідачу документи, необхідні для оплати послуг з перевезення, а саме: заявку, договір, акт виконаних робіт від 16.10.2014 на суму 18300,00 грн., рахунок-фактури № 231/10 від 16.10.2014 на суму 18300,00 грн. та товарно-транспортну накладну А№685167. Зазначені документи були отримані відповідачем 20.10.2014, проте, відповідач, акт виконаних робіт не підписав та, в обумовлені договором строки, не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27921/14, яке набрало законної сили 09.02.2015, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства «Драйв-Т» грошові кошти у розмірі 18300 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27921/14 встановлено, що на виконання умов, укладеного між позивачем та відповідачем договору № 2583 від 07.10.2014, позивач надав відповідачу послуги з міжнародного перевезення вантажу за маршрутом: м. Панчево (Сербія) (відправник вантажу AD HIP-PETROHEMIJA) - м. Львів (Україна) (отримувач ТОВ «Укр-Полімер»), що підтверджується, підписаною представниками відправника, перевізника, отримувача та скріпленою печатками юридичних осіб, міжнародною товарно-транспортною накладною А№685167 від 13.10.2014.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27921/14 встановлено, що позивач надіслав відповідачу документи, необхідні для оплати послуг з перевезення, а саме: заявку, договір, акт виконаних робіт від 16.10.2014 на суму 18300,00 грн., рахунок-фактури №231/10 від 16.10.2014 року на суму 18300,00 грн., товарно-транспортну накладну А№685167, та встановлено, що зазначені документи отримані відповідачем 20.10.2014 , що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач, акт виконаних робіт не підписав, в обумовлені договором строки (протягом 15-20 банківських днів з моменту отримання документів ) не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 1058 грн 46 коп. за невиконання умов заявки № 2583 від 07.10.2014 щодо прострочення оплати за надані позивачем послуги за перевезення вантажу (п. 6 особливих умов заявки № 2583), 3% річних у розмірі 244 грн. 50 коп. за період з 18.11.2014 по 29.04.2015 та інфляційні втрати у розмірі 8033 грн. 70 коп. за листопад 2014 року - квітень 2015 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6 особливих умов заявки № 2583 від 07.10.2014 сторони погодили, що будь-яке невиконання чи неналежне виконання умов заявки тягне за собою штраф у розмірі 50 у.о. (доларів США).

Суд зазначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги.

Зважаючи на те, що факт невиконання Приватним підприємством «Драйв-Т» умов заявки № 2583 від 07.10.2014 в частині сплати за надані позивачем послуги з перевезення встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27921/14, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» в частині стягнення з Приватного підприємства «Драйв-Т» штрафу у розмірі 1058 грн 46 коп. (що є еквівалентом 50 дол США 00 центів станом на 10.06.2015), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних у розмірі 244 грн. 50 коп. за період з 18.11.2014 по 29.04.2015.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10 , від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 13 заявки № 2583 від 07.10.2014, умови оплати: 15-20 банківських днів за оригіналами документів.

Як встановлено судом у справі № 910/27921/14, позивач надіслав відповідачу документи, необхідні для оплати послуг з перевезення, а саме: заявку, договір, акт виконаних робіт від 16.10.2014 на суму 18300,00 грн., рахунок-фактури №231/10 від 16.10.2014 року на суму 18300,00 грн., товарно-транспортну накладну А№685167. Зазначені документи отримані відповідачем 20.10.2014 .

Таким чином, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги з перевезення за заявкою № 2583 від 07.10.2014 у розмір 18300 грн. 00 коп. у строк до 17.11.2014 (включно) (20 банківських днів з моменту отримання документів).

Судом встановлено, що 30.04.2015 (відповідно до відтиску штампу банку отримувача) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20127 грн 00 коп., присуджені до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/27921/14 (18300 грн 00 коп. боргу та 1827 грн 00 коп судового збору), що підтверджується долученою позивачем до позовної заяви копією платіжного доручення № @2PL805175 від 29.04.2015 на суму 20127 грн 00 коп.

У пункті 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 визначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку в обґрунтованості періоду (з 18.11.2014 по 29.04.2015), за який позивач здійснює нарахування 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» в частині стягнення з Приватного підприємства «Драйв-Т» 3% річних у розмірі 244 грн. 50 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8033 грн. 70 коп. за листопад 2014 року - квітень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованим нарахування інфляційних втрат за листопад 2014 року, оскільки прострочення обов'язку відповідача з оплати за надані позивачем послуги з перевезення виникло 18.11.2014.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати за надані позивачем послуги з перевезення на суму 18300 грн. 00 коп. (18300 грн. 00 коп. * 1,4124363077 (добуток індексів інфляції з грудня 2014 року по квітень 2015 року) - 18300 грн. 00 коп. = 7547 грн 58 коп.) та дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» в частині стягнення з Приватного підприємства «Драйв-Т» інфляційних втрат у розмірі 8033 грн. 70 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7547 грн. 58 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Драйв-Т» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 7-А, кв. 224; ідентифікаційний код: 34585699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван-К» (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Окружна, буд. 9; ідентифікаційний код: 37262333) штраф у розмірі 1058 (одна тисяча п'ятдесят вісім) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 244 (двісті сорок чотири) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 7547 (сім тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 1731 (одна тисяча сімсот тридцять одна) грн. 87 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.10.2015

Суддя І.М. Отрош