Рішення

від 15.10.2015 по справі 911/4175/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа № 911/4175/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємець ОСОБА_1, Київська обл., смт. Пісківка до товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика», Київська обл., смт. Макарів про стягнення коштів, за участю представників:

позивача:ОСОБА_1; відповідача:не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (відповідач) про стягнення 27 509,73 грн. основного боргу, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати наданих послуг перевезення за договором №1309/13-3 про надання послуг автомобільним транспортом від 13.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2015 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (замовник) та фізичною особою-підприємець ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір №1309/13-3 про надання послуг автомобільним транспортом (договір), за умовами якого, перевізник надає замовнику послуги з перевезення пасажирів, наданих замовником, автомобільним транспортом за маршрутами, узгодженими сторонами. А замовник зобов’язується оплачувати такі послуги в порядку, встановленому договором.

Судом встановлено, що позивач на виконання вимог договору, надав відповідачу послуги з перевезення в період з вересня 2013 року по квітень 2014 року на суму 170 271,77 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Тобто, підписані відповідачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних актах вартістю, обсягом та якістю наданих послуг свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов’язань за договором щодо повної оплати наданих послуг, оплативши послуги частково, що підтверджується банківською випискою, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 27 509,73 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором №1309/13-3 про надання послуг автомобільним транспортом від 13.09.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором у вигляді боргу в розмірі 27 509,73 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 218,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Першотравнева, 68, корпус Ф, код 33272065) на користь фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (07820, Київська обл., смт. Пісківка, вул. Жовтнева, 79, код 21073133676) 27 509 (двадцять сім тисяч п’ятсот дев’ять) грн. 73 коп. основного боргу, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 20.10.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак