Рішення

від 06.10.2015 по справі 913/660/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 року Справа № 913/660/15

Провадження №30/913/660/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Сєвєродонецьк

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю " Медична компанія",

м. Луганськ

про стягнення 4 208 084 грн. 04 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П.

при секретарі-помічнику судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії від 13.01.2011 № 227 в сумі 4208084 грн. 04 коп., з яких

661595 грн. 92 коп. - строковий борг по кредиту;

1629015 грн. 14 коп. - прострочений борг по кредиту з 03.09.2012 по 06.08.2015;

7154 грн. 24 коп. - строкові відсотки по кредиту;

545595 грн. 90 коп. - прострочені відсотки по кредиту з 01.12.2011 по 06.08.2015;

457228 грн. 98 коп. - пеня за непогашення кредиту за період з 03.09.2012 по 06.08.2015;

153879 грн. 47 коп. - пеня за непогашення відсотків по кредиту з 01.12.2011 по 06.08.2015;

32659 грн. 87 коп. - 3% річних по простроченому основному боргу за період з 03.09.2012 по 06.08.2015;

10920 грн. 30 коп. - 3% річних по прострочених відсотках з 01.12.2011 по 06.08.2015;

530603 грн. 75 коп. - інфляційних втрат по простроченому основному боргу за період з 03.09.2012 по 31.07.2015;

179430 грн. 47 коп. - інфляційних втрат по прострочених відсотках з 01.12.2011 по 31.07.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Крім того, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

08.09.2015 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:

1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).

3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).

4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем реєстрації відповідача є 91033, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 79.

Листом від 16.03.2015 № 511-30-100 УДППЗ В«УкрпоштаВ» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.

Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.

Судом також здійснювалося повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвали електронною поштою за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: medacom-lygansk@yandex.ru, про що свідчить роздруківка з офіційної електронної скриньки господарського суду Луганської області.

Інших засобів зв'язку із відповідачем судом встановлено не було.

Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством В«Державний ощадний банк УкраїниВ» , як кредитором, та Закритим акціонерним товариством «Медична акціонерна компанія», як позичальником, 13.01.2011 був укладений договір кредитної лінії № 227 (далі за текстом - договір).

Згідно витягу з ЄДРПОУ позивачем є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Предметом цього договору є правовідносини, за якими банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 12.01.2014.

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 2200000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору).

В пункті 2.3.2 договору сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 20,5% річних , яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 31.01.2011.

Між сторонами підписано додатковий договір від 17.03.2011 № 1, за яким змінено максимальний ліміт кредитування та встановлено у сумі 3700000 грн. 00 коп., а також внесено зміни до графіку збільшення/зменшення ліміту кредитування.

Крім того, сторонами 14.07.2011 укладено додатковий договір № 1, відповідно до якого п. 2.7.1 договору доповнено абзацом наступного змісту: «З 14.07.2011 проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором».

Сторонами підписано додатковий договір № 3 від 30.12.2011, за яким пункт 2.7.3 договору викладено в наступній редакції: «Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником з урахуванням наступного графіку: відсотки за грудень 2011 року - не пізніше 20.01.2012, відсотки за січень 2012 року - не пізніше 15.02.2012, починаючи з лютого 2012 року та в подальшому - щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. В разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту».

Додатковим договором від 18.01.2012 № 4, який підписано сторонами у справі, змінено редакцію п. 2.2 договору та зазначено: «Кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 12.01.2014», а також внесено зміни до графіку збільшення/зменшення ліміту кредитування.

У зв'язку із зміною найменування позичальника з ПАТ «Медична акціонерна компанія» на ТОВ «Медична компанія» укладено додатковий договір від 31.05.2012 № 5, за яким також внесено зміни до графіку збільшення/зменшення ліміту кредитування.

Відповідно до додаткового договору від 15.08.2012 № 6 змінено редакцію п. 2.7.3 договору та викладено його в наступній редакції: «Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 31.01.2011».

Додатковим договором від 27.11.2012 № 7, який підписано сторонами у справі, змінено редакцію п. 2.2 договору та зазначено: «Кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 12.01.2016», а також внесено зміни до графіку збільшення/зменшення ліміту кредитування.

За умовами п. 7.1.1 договору за порушення взятих на себе зобов'язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми несвоєчасно сплачених комісійних винагород та/або процентів та користування кредитом за кожен день прострочення.

На виконання кредитного договору банк перерахував кредитні кошти позичальнику, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Як вбачається з виписки з особового рахунку, відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором виконав частково.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір кредитної лінії № 227 від 13.01.2011 є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій)(п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Факт видачі відповідачу кредиту підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором не надав.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення кредитної заборгованості та заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме з відповідача слід стягнути 1629015 грн. 14 коп. простроченого боргу по кредиту з 03.09.2012 по 06.08.2015 та 545595 грн. 90 коп. прострочених відсотків по кредиту з 01.12.2011 по 06.08.2015.

Пунктом 2.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається на строк до 12.01.2016. Пунктом 3.3.1 кредитного договору передбачено, що банк має право у випадку невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов договору, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом. Відповідно до п. 3.3.2 договору після отримання позичальником від банку листа з повідомлення про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що зменшення ліміту заборгованості здійснюється відповідачем згідно графіку. Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та банківської виписки про рух коштів відповідач припинив здійснювати оплату кредиту з серпня 2012 року. Зазначене свідчить про прострочення повернення чергової частини кредиту.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу , якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України . У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, відсутність письмової вимоги про дострокове повернення кредиту не є перешкодою для реалізації права позивача, яке передбачено ст. 124 Конституції України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, звернутись до суду у будь-який час за захистом своїх порушених прав.

Тому, вимога позивача в частині стягнення 661595 грн. 92 коп. строкового боргу по кредиту та 7154 грн. 24 коп. строкових відсотків по кредиту є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивачем на підставі п. 7.1.1 договору нараховано 457228 грн. 98 коп. пені за непогашення кредиту за період з 03.09.2012 по 06.08.2015 та 153879 грн. 47 коп. пені за непогашення відсотків по кредиту з 01.12.2011 по 06.08.2015.

На виконання вимог суду позивачем було надано детальний розрахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого позивачем нараховано 13647 грн. 63 коп. пені за непогашення кредиту за період з 03.03.2014 по 03.09.2014 та 2332 грн. 85 коп. пені за непогашення відсотків по кредиту з 08.07.2013 по 25.12.2013.

Судом вказаний розрахунок прийняти до розгляду.

Проте, позивачем не надано заяви про зменшення розміру позовних вимог. Тому, суд розглядає заявлені у позові вимоги.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів.

Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, який є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 №18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України „Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено Перелік населених пунктів, до якого включено м. Луганськ.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 № 1053-р».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проте, Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, уведеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ є загальновідомим фактом.

Крім того, прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою: 91033, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 79.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є діючим, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України.

Закріплене в ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право суб'єкта господарювання не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені та штрафу з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для спірних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Тому, вимоги позивача про стягнення пені за непогашення кредиту підлягає задоволенню у розмірі 564 грн. 09 коп. за період з 03.03.2014 по 13.04.2014 та про стягнення пені за непогашення відсотків у розмірі 2332 грн. 85 коп. за період з 08.07.2013 по 25.12.2013 (враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, а. с. 166-168, т. 1). У задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 32659 грн. 87 коп. 3% річних по простроченому основному боргу за період з 03.09.2012 по 06.08.2015, 10920 грн. 30 коп. 3% річних по прострочених відсотках з 01.12.2011 по 06.08.2015, 530603 грн. 75 коп. інфляційних втрат по простроченому основному боргу за період з 03.09.2012 по 31.07.2015, 179430 грн. 47 коп. інфляційних втрат по прострочених відсотках з 01.12.2011 по 31.07.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про обґрунтованість та правильність нарахування 3% річних по простроченому основному боргу та 3% річних по прострочених відсотках, тому позовні вимоги щодо стягнення 32659 грн. 87 коп. 3% річних по простроченому основному боргу та 10920 грн. 30 коп. 3% річних по прострочених відсотках підлягають задоволенню.

Щодо розрахунків інфляційних втрат, то суд перевіривши розрахунки дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог частково у розмірі 530575 грн. 89 коп. інфляційних втрат по простроченому основному боргу та 179032 грн. 50 коп. інфляційних втрат по прострочених відсотках за визначені позивачем періоди.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача слід стягнути 661595 грн. 92 коп. строкового боргу по кредиту, 1629015 грн. 14 коп. простроченого боргу по кредиту, 7154 грн. 24 коп. строкових відсотків по кредиту, 545595 грн. 90 коп. прострочених відсотків по кредиту, 564 грн. 09 коп. пені за непогашення кредиту, 2332 грн. 85 коп. пені за непогашення відсотків по кредиту, 32659 грн. 87 коп. 3% річних по простроченому основному боргу, 10920 грн. 30 коп. 3% річних по прострочених відсотках, 530575 грн. 89 коп. інфляційних втрат по простроченому основному боргу, 179032 грн. 50 коп. інфляційних втрат по прострочених відсотках. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір в сумі 71988 грн. 93 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю " Медична компанія" про стягнення 4 208 084 грн. 04 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Медична компанія", м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 79, код 30996112, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління, м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Гвардійський, б. 40 «А», код 09304612, строковий борг по кредиту в сумі 661595 грн. 92 коп., прострочений борг по кредиту в сумі 1629015 грн. 14 коп., строкові відсотки по кредиту в сумі 7154 грн. 24 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 545595 грн. 90 коп., пеню за непогашення кредиту в сумі 564 грн. 09 коп., пеню за непогашення відсотків по кредиту в сумі 2332 грн. 85 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 32659 грн. 87 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 10920 грн. 30 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 530575 грн. 89 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 179032 грн. 50 коп., судовий збір в сумі 71988 грн. 93 коп. Видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 09.10.2015.

СуддяОСОБА_1

Надр. 4 прим .:

1- до справи;

2 - позивачу: 93400, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 40-А (рекомендованим листом з повідомленням);

3 -відповідачу: 91033, Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 79 (не направляється у зв'язку з тим, відповідно до листа УДППЗ В«УкрпоштаВ» від 16.03.2015 №511-30-100 пересилання пошти до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється);

4- відповідачу на електронну адресу: medacom-lugansk@yandex.ru