Рішення

від 15.10.2015 по справі 910/22647/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2015 р. Справа № 910/22647/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1, м. Чернігів до товариства з обмеженою відповідальністю «Раско», Київська обл., м. Вишгород про стягнення коштів, за участю представників:

позивача:не з'явилися; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Раско» (відповідач) про стягнення 886 404,84 доларів США заборгованості за кредитом, 146 812,90 доларів США нарахованих процентів, 261 185,87 доларів США пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 30 947,10 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів, у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за кредитним договором №935 від 08.08.2008 року;

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року, на підставі ч. 1 ст. 17 ГПК України справу №910/22647/15 передано до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.10.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 15.10.2015 року.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 15.10.2015 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, представник відповідача відзив на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк» (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Раско» (позичальник) було укладено кредитний договір №935 (договір) за умовами п. 3.1. якого (в редакції договору №36 від 14.08.2014 про внесення змін до договору), банк надає позичальнику кредит у розмірі 1 500 000,00 дол. США, строком по 14 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 3.4.1. договору (в редакції договору №36 від 14.08.2014 про внесення змін до договору) позичальник зобов'язаний погасити кредит у строк 14 серпня 2014 року, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в п. 3.8. цього договору. Строки, передбачені цим договором, є обов'язковими для позичальника.

Згідно п. 3.5.1. договору (в редакції договору №35 від 31.07.2014 про внесення змін до договору) позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 2% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі Банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. Увипадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту. Відсотки нараховані за липень 2014 року, підлягають сплаті в строк по 11.08.2014 року.

Факт видачі кредитних коштів на суму 1 500 000,00 доларів США підтверджується меморіальним ордером №935 (#29833995) від 08.08.2008 року копія, якого наявна в матеріалах справи. Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед відповідачем, як боржником за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем порушенні умови договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 26.08.2015 року становить 1 325 350,71 доларів США з яких: 886 404,84 доларів США заборгованість за кредитом, 146 812,90 доларів США нараховані проценти, 261 185,87 доларів США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 30 947,10 доларів США пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Доказів сплати заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 886 404,84 доларів США заборгованості за кредитом, 146 812,90 доларів США нарахованих процентів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основної заборгованості, позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 261 185,87 доларів США та 30 947,10 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.4. договору, у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості по дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.5. договору, у разі порушення строку сполати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 261 185,87 доларів США та 30 947,10 доларів США пені за несвоєчасне погашення процентів, доданий до позовної заяви, який проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, є вірним, вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 261 185,87 доларів США та пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 30 947,10 доларів США, є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29 червня 2010 року «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість в іноземній валюті.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 35, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Раско» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7/1, кімната 202, код 30462660) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (14000, Чернігвська обл., м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28, код 19357516) 886 404 (вісімсот вісімдесят шість тисяч чотириста чотири) дол. США 84 центи заборгованості за кредитом, 146 812 (сто сорок шість тисяч вісімсот дванадцять) дол. США 90 центів заборгованості за відсотками, 261 185 (двісті шістдесят одну тисячу сто вісімдесят п'ять) дол. США 87 центів пені за несвоєчасне погашення кредиту, 30 947 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок сім) дол. США 10 центів пені за несвоєчасне погашення відсотків.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Раско» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7/1, кімната 202, код 30462660) в доход державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 20.10.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак