Рішення

від 13.10.2015 по справі 911/3396/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 911/3396/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Редстар», Київська область, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР», Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка

про стягнення 370080,03 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 3 серпня 2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 12 жовтня 2015 року);

ОСОБА_3 (довіреність б/н від 12 жовтня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Редстар» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (далі - відповідач) про стягнення 370080,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2708/1 від 27 серпня 2013 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 330914,20 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 39165,83 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 8 вересня 2015 року.

У судовому засіданні 8 вересня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13 жовтня 2015 року.

Представники відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечували.

13 жовтня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Редстар» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (за договором - покупець) 27 серпня 2013 року укладено договір поставки за №2708/1.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, постачати товари для пакування в асортименті: мішки поліпропіленові, поліетиленові, паперові, вироби з поліпропілену та поліетилену, нитки, стретч-плівка, скоби, скотч, пристрої для пакування і т.і. (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, оплатити й прийняти цей товар.

Згідно пункту 2.1 договору, ціни на товар, що постачається за даним договором, є договірними та вказуються в рахунках на оплату та накладних на кожну партію товару.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів, згідно з рахунком на оплату, на розрахунковий рахунок постачальника - 100% попередня оплата.

Згідно пункту 6.2 договору, у випаду несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, між сторонами підписано видаткові накладні (скріплені печатками сторін), що підтверджують отримання відповідачем товару, а саме, №РН-24/09001 від 24 вересня 2014 року та №РН-02/10001 від 2 жовтня 2014 року.

Всього, за вказаними вище видатковими накладними, позивач передав відповідачу товару на загальну суму 330914,20 грн.

Відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар, в результаті чого, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, за ним утворилась заборгованість у розмірі 330914,20 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 330914,20 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представники відповідача усно наголошували на тому, що товар на загальну суму 330914,20 грн. згідно видаткових накладних №РН-24/09001 від 24 вересня 2014 року та №РН-02/10001 від 2 жовтня 2014 року не отримували, оскільки, на зазначених накладних відсутні підписи представників відповідача.

Однак, факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними №РН-24/09001 від 24 вересня 2014 року та №РН-02/10001 від 2 жовтня 2014 року підтверджується відтиском печатки відповідача на зазначених накладних.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Отже, відтиск печатки відповідача на зазначених накладних, є свідченням участі відповідача у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не подано до суду доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, викрадення або незаконного використання третіми особами печатки відповідача.

Відповідно до ст. 187.1 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Статтею 201.4 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно вимог податкового законодавства, позивачем 24 вересня 2015 року було складено податкову накладну №92 на суму 148608,00 грн., та 2 жовтня 2015 року було складено податкову накладну №6 на суму 182306,20 грн. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту покупця та податкового зобов'язання постачальника.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

В матеріалах справи наявні дві квитанції про прийняття зазначених податкових накладних.

Судом встановлено, що вищевказані податкові накладні, згідно чинного законодавства України, внесено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2014 року та за жовтень 2014 року, які є підставою для відображення зведених результатів обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість за зазначені періоди.

В деклараціях з ПДВ за вказані періоди податковою службою не виявлено розбіжностей із звітністю ТОВ «Укрпродакорд ОР», що свідчить про включення відповідачем спірних сум до своєї звітності, а відтак, і підтверджує факт поставки товару.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір нарахованої позивачем пені у сумі 39165,83 грн. (за період з 25 вересня 2014 року по 25 березня 2015 року на суму боргу у розмірі 148608,00 грн.; за період з 3 жовтня 2014 року по 3 березня 2015 року на суму боргу у розмірі 182306,20 грн.) є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродакорд ОР» (09140, Київська область, Білоцерківський район, с. Макіївка, вул. Гагаріна, 5, код 33882399) на користь Приватного підприємства «Редстар» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Київська, 31д, код 36969524) - 330914 (триста тридцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 20 коп. заборгованості, 39165 (тридцять дев'ять тисяч сто шістдесят п'ять) грн. 83 коп. пені та 7401 (сім тисяч чотириста одна) грн. 60 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 19 жовтня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць