Рішення

від 15.10.2015 по справі 914/2880/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015р. Справа № 914/2880/15

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів; до відповідача:Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області, м. Львів; про:стягнення 6724,19 грн. боргу за Договором про надання послуг бізнес-мережі №ЛВ 0484 від 17.08.2010р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №3236 від 03.11.2014р.); від відповідача:ОСОБА_2 - представник (довіреність № 10/16/356 від 03.04.2015р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

20.08.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПАТ «Укртелеком» в особі Львівської філії ПАТ «Укртелеком» (надалі - Позивач) до Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (надалі - Відповідач) про стягнення 6724,19 грн. боргу за Договором про надання послуг бізнес-мережі №ЛВ 0484 від 17.08.2010р.

Ухвалою суду від 26.08.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 14.09.2015р. Ухвалою від 14.09.2015р. (з урахуванням ухвали від 09.10.2015р. про виправлення описки) розгляд справи було відкладено на 15.10.2015р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання, яким просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу та пені та стягнути з відповідача решту боргу - 50,92 грн. три відсотки річних, 1786,73 грн. інфляційних втрат, а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 1827,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу та пені не заперечив. Однак, просив суд відмовити в задоволенні позову про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з тих підстав, що вказана заборгованість не обліковується по бухгалтерії управління, позивачем не проведено звірки взаєморозрахунків, а також не додано доказів звернення з вимогою про сплату боргу в досудовому порядку (про існування боргу управління довідалася лише з позовної заяви), а також необґрунтовано розрахунки інфляційних втрат та 3% річних (при цьому власного контр-розрахунку чи пояснень в чому полягає необґрунтованість розрахунку відповідачем не надано). Крім цього додав, що фінансування управління здійснюється виключно з державного бюджету, відтак будь - які виплати проводяться за наявності відповідного бюджетного фінансування. З врахуванням наведеного, представник відповідача зазначає, що несвоєчасне надходження коштів з бюджету (яке позбавило відповідача вчасно розрахуватися за надані послуги) є обставинами непереборної сили (форс-мажор), передбаченими розділом 6 укладеного договору, у зв'язку з чим, просить відмовити в решті позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг бізнес-мережі №ЛВ 0484 (надалі - Договір). Крім цього, 17.08.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання послуг некомутованого доступу до мережі Інтернет (надалі - Угода).

Як вбачається з положень п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, оператор (позивач) надає бізнес-абоненту (відповідачу) телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі (надалі - Послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (1.2. Договору).

За умовами п. 1. Угоди оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги некомутованого доступу до мережі Інтернет та додаткові послуги, визначені у замовленні (надалі - послуги Інтернет), а бізнес-абонент отримує зазначену послугу Інтернет, користується нею на умовах Договору та цієї додаткової Угоди й сплачує її вартість.

Відповідно до п. 2.1. Договору оператор організовує бізнес-абоненту лінію (ї) зв'язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2010р. відповідача було підключено до мережі Інтернет по технології ADSL-з'єднання за адресою: м. Львів, вул. Архипенка, 1.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору та Угоди позивачем в період з січня 2015р. по липень 2015р. були надані відповідачу телекомунікаційні послуги та послуги доступу до мережі Інтернет на загальну суму 4814,33 грн. та виставлено відповідні рахунки-акти на оплату. Як вбачається з рахунків-актів за період, за який стягується борг, такі є одночасно актом передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Зі змісту положень п. 4.4. Договору вбачається, що розрахунки за надані послуги здійснюються не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок оператора.

Як вбачається з розрахунку позову, оплата одержаних послуг за Договором та Угодою відповідачем не здійснювалася, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 4814,33 грн.

Разом з тим, з долучених до матеріалів справи платіжних доручень вбачається, що після порушення провадження у справі, відповідач оплатив основну суму боргу та пеню, відповідно до сплати залишається 1786,73 грн. інфляційних втрат та 50,92 грн. три відсотки річних.

Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем трьох відсотків річних інфляційних втрат в матеріалах справи відсутні.

Положеннями п. 4.6. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Встановивши наведені обставини справи, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 4814,33 грн. та пені в розмірі 72,21 грн., натомість позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Приписами пункту 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Факт надання послуг позивачем підтверджується відповідними рахунками-актами за телекомунікаційні послуги, що знаходяться в матеріалах справи. Кожен з рахунків містить деталізований перелік наданих послуг, тарифи на послуги та вартість наданих послуг.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечив, що телекомунікаційні послуги та послуги доступу до мережі Інтернет надавалися позивачем, однак у зв'язку з відсутністю необхідного державного фінансування, своєчасно та в повному обсязі оплачені не були.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 50,92 грн. три відсотки річних та 1786,73 грн. інфляційних втрат. Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних суд зазначає, що такі розрахунки здійснені правильно, а відтак три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача повністю.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача, як підставу для звільнення від сплати трьох відсотків річних, інфляційних втрат про те, що відповідач являється організацією, яка фінансується з бюджету і відсутність належного фінансування призвело до утворення заборгованості перед позивачем, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року).

З приводу посилань відповідача на те, що зобов'язання по сплаті наданих послуг не могли бути виконані у строки, зазначені в Договорі внаслідок відсутності фінансування як на форс-мажорні обставини, які в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову, суд вважає за доцільне відзначити наступне.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Приписами ч. 2 ст. 218 ГК України визначено, що у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Сторони у пункті 6.1. Договору погодили, що дія форс-мажорних обставин повинна бути підтверджена компетентним органом у порядку, встановленому законодавством України.

Натомість, відповідачем не було подано жодних документів компетентних органів щодо існування форс-мажорних обставин, за наявності яких управління було позбавлене можливості своєчасно виконати взяті на себе зобов'язання за Договором.

Крім цього, судом відхиляються заперечення відповідача щодо позову з підстав недотримання позасудового врегулювання спору, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 встановлено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем жодним чином не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладається на відповідача в розмірі 1827,00 грн., як сторони внаслідок неправильних дій котрої виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області (79005, м. Львів, вул. Архипенка, 1; код ЄДРПОУ 08563926) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 43; код ЄДРПОУ 01186030) 50,92 грн. три відсотки річних, 1786,73 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. Провадження у справі щодо стягнення з Управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області на користь ПАТ «Укртелеком» в особі ЛФ ПАТ «Укртелеком» 4814,33 грн. основного боргу та 72,21 грн. пені припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.