Рішення

від 13.10.2015 по справі 915/1476/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 915/1476/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Свіщук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 3, код ЄДРПОУ 05434134)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Андріївське» (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 15, код ЄДРПОУ 30079174)

про: стягнення 16975,38 грн., -

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Андріївське» 16975,38 грн., з яких: 15710,80 грн. боргу, 981,38 грн. пені, 98,13 грн. 3% річних та 185,07 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №6/06-13 від 06.06.2013р.

Ухвалою суду від 19.08.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 15.09.2015р. о 15:00.

14.09.2015р. за вх.№16879/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У наданих письмових поясненнях позивачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 15.09.2015р. розгляд справи відкладено на 13.10.2015р. о 14:30.

Позивач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 20.08.2015р. та від 17.09.2015р. У судовому засіданні 13.10.2015р. судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.08.2015р., за яким відповідач поштове відправлення отримав та повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.09.2015р., яке повернулось до суду з довідкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого представника відповідача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

06.06.2013р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Андріївське» (Покупець, відповідач) укладений договір №6/06-13, відповідно до якого Продавець зобов'язується виготовити і відпустити, а Покупець прийняти мелючи тіла (цильпебси), надалі товар.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору ціна на товар може змінюватися в залежності від вартості енергоносіїв та шихтових матеріалів на ринку України. Умови оплати - 100% передоплата. Форма оплати - безготівкова (на розрахунковий рахунок Продавця). При невиконанні умов оплати Продавець стягує пеню в розмірі процентної ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору товар відпускається зі складу Продавця після отримання попередньої оплати в терміни, визначені сторонами. Товар поставляється автотранспортом Продавця.

У відповідності до п.4.1 договору загальна сума за товар становить 62640 (шістдесят дві тисячі шістсот сорок грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - 10440 грн.

Пунктами 6.2, 6.4 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року. Факсова копія даного договору має таку ж юридичну силу, як і оригінал.

06.06.2013р. позивачем виставлений рахунок-фактура №СФ-0000100 за цильпебс різних фракцій та за послуги транспорту на суму 62640 грн.

На отримання від позивача цінностей за даним рахунком-фактурою №СФ-0000100 від 06.06.2013р. відповідачем видано довіреність №32 від 07.06.2013р.

07.06.2013р. позивач передав відповідачу обумовлений договором товар - цильпебс різних фракцій та надав послуги транспорту на загальну суму 62640 грн., що підтверджується видатковою накладною від 07.06.2013р. №РН-0000051 на суму 62640 грн., довіреністю №32 від 07.06.2013р., поясненнями позивача та відповідачем жодним чином не спростовано.

Відповідачем сплачено позивачу 46929,80 грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем склав 15710,20 грн., що підтверджується відповідними виписками по рахунку позивача, листом про проведення заліку по розрахунках, платіжними дорученнями та відповідачем жодним чином не спростовано.

Листом №81 від 29.05.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення суми заборгованості за договором №6/06-13 від 06.06.2013р., яку відповідач отримав 05.06.2015р., про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення та яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з вимогами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За вимогами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №6/06-13 від 06.06.2013р., внаслідок чого у нього виник борг перед позивачем у розмірі 15710,20 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Іншого сторонами не доведено.

За таких обставин позовні вимоги ТДВ «Миколаївцемремонт» в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених позовних вимог ТДВ «Миколаївцемремонт» про стягнення з відповідача 981,38 грн. пені за період з 29.05.2015р. по 12.08.2015р. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За вимогами ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.2.4 договору сторони визначити, що при невиконанні умов оплати Продавець стягує пеню в розмірі процентної ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, при цьому сторонами не визначено базу нарахування пені, якою може бути, зокрема, сума невиконаної відповідачем частини зобов'язання, повна ціна договору чи її частина тощо.

Таким чином, нарахування позивачем пені у відсотковому відношенні до суми невиконаної відповідачем частини зобов'язання за договором є безпідставним, оскільки такий порядок нарахування пені сторонами у договорі погоджений не був.

Окрім того, виходячи з умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати - 07.06.2013р., а не 29.05.2015р., як рахує позивач.

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги ч.6 ст. 232 ГК України відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за період з 29.05.2015р. по 12.08.2015р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТДВ «Миколаївцемремонт» про стягнення з відповідача пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог ТДВ «Миколаївцемремонт» про стягнення з відповідача 98,13 грн. 3% річних за період з 29.05.2015р. по 12.08.2015р. та 185,07 грн. індексу інфляції за період з травня по липень 2015 року слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконані позивачем у позовній заяві розрахунки 3% річних та індексу інфляції, оскільки останні виконані позивачем із неправильним визначенням суми основного боргу та частково неправильно.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, виконано розрахунки 3% річних та індексу інфляції та визначено, що розмір 3% річних за визначений період складає таку ж суму як заявлено позивачем до стягнення - 98,13 грн., які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо індексу інфляції - за розрахунками суду розмір індексу інфляції, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем загального періоду часу (з травня по липень 2015 року), складає 248,65 грн., між тим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 185,07 грн. індексу інфляції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції в заявленій сумі 185,07 грн.

За таких обставин позовні вимоги ТДВ «Миколаївцемремонт» є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Андріївське» (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 15, код ЄДРПОУ 30079174) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївцемремонт» (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, 3, код ЄДРПОУ 05434134) 15710 (п'ятнадцять тисяч сімсот десять) грн. 20 коп. боргу, 98 (дев'яносто вісім) грн. 13 коп. 3% річних, 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 07 коп. індексу інфляції та 1721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. 22 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 19 жовтня 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля