Рішення

від 13.10.2015 по справі 918/1014/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 918/1014/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" "20 Управління начальника робіт" (далі Третя особа)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрореммаш Сервіс"

про розірвання договору зберігання та витребування транспортного засобу

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність №1488 від 03.09.2015 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Желтяков А.А. (директор).

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: У вересні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі Підприємець) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрореммаш Сервіс" (далі Товариство) про розірвання договору зберігання та витребування транспортного засобу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Підприємець вказав, що 02 березня 2015 року між ним та Товариством було укладено договір №01 зберігання, за яким 02.03.2015 року останній прийняв на відповідальне зберігання транспортні засоби, які належать Третій особі. Керуючись пунктами 2.1.4, 3.2 спірного договору, Підприємець направив відповідачу лист-вимогу про повернення транспортних засобів, переданих за договором №01, однак, відповідач повернув лише один з двох транспортних засобів, причини невиконання договірних зобов'язань останній позивачу не пояснив.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 651, 652, 949, 950, 953 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив: 1. розірвати договір №01 зберігання від 02.03.2015 року між Товариством та Підприємцем; 2. витребувати бульдозер ДЗ-27, № шасі - НОМЕР_4 д.н. НОМЕР_1, на користь Підприємця, який знаходиться в Товариства (вимога з урахуванням поданої в судовому засіданні 13.10.2015 року заяви про уточнення позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 2 вересня 2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 08 вересня 2015 року.

У судовому засідання 13 жовтня 2015 року позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернулися конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 33-35, 38-40, 48-50). Крім того, з метою з'ясування дійсної адреси відповідача судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким Товариство не перебуває в процесі припинення та зареєстроване за вищезазначеною адресою вказаною в позовній заяві.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2014 року між Третьою особою (Замовник) та Підприємцем (Виконавець) було укладено договір №12 про надання послуг (а.с. 16-17), на виконання якого актом прийому-передачі 23.06.2014 року (а.с. 18) замовник передав виконавцеві транспортні засоби згідно переліку, а саме: Бульдозер ДЗ-27, № шасі - НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_1 та МАЗ-5334, № шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_2. За умовами вказаного правочину позивач зобов'язався за завданням замовника надати послуги з проведення ремонту автомобільної та вантажної техніки замовника, а останній - оплатити виконані надані послуги (п. 1.1).

2 березня 2015 року між позивачем (Поклажодавцем) та відповідачем (Зберігачем) був укладений договір зберігання № 01 (далі Договір, а.с. 13-14).

Відповідно до умов вказаного договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору наступне майно: Бульдозер ДЗ-27, № шасі - НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_1; автокран ЕС-3577 на базі автомобіля МАЗ-5334, № шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_2. Місце передачі та зберігання майна: АДРЕСА_1 (п. 1.1-1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.4 Договору зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для збереження схоронності майна протягом строку зберігання; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Згідно п. 6.1, 6.2 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; строк цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується 31.12.2015 року.

У відповідності до п. 3.2 Договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Згідно акту прийому-передачі транспортних засобів від 02.03.2015 року, який є додатком до Договору (а.с. 15) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання майно, а саме: Бульдозер ДЗ-27, № шасі - НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_1; МАЗ-5334, № шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_2.

Договір та акт прийому-передачі підписані повноважними представниками позивача та відповідача та скріплені відбитками печаток вказаних осіб.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що автокран ЕС-3577 на базі автомобіля МАЗ-5334, № шасі НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_2 повернутий позивачу до пред'явлення позову, а бульдозер ДЗ-27, № шасі - НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_1 на неодноразову вимогу Підприємця в порушення умов Договору Товариством не повернутий.

Судом встановлено, що 05.08.2015 року та 13.08.2015 р. позивач звертався до відповідача із листами-вимогами про повернення майна, переданого за Договором, але жодної відповіді Підприємець не отримав (а.с. 8-10).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем ), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно частини 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Частиною 1 ст. 943 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Згідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом часу, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк. (ст. 938 ЦК України).

Частиною 1 ст. 953 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до частини 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір зберігання № 01 від 02.03.2015 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрореммаш Сервіс" (35312, вулиця Центральна, будинок 32, смт. Клевань, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 33197423) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (35314, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3).

3. Витребувати бульдозер ДЗ-27, № шасі - НОМЕР_4 д.н.з. НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (35314, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3), який переданий за договором зберігання № 01 від 02.03.2015 року та знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрореммаш Сервіс" (35312, вулиця Центральна, будинок 32, смт. Клевань, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 33197423).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрореммаш Сервіс" (35312, вулиця Центральна, будинок 32, смт. Клевань, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 33197423) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (35314, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_3) сплачений судовий збір в розмірі 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "19" жовтня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.