Рішення

від 19.10.2015 по справі 918/962/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2015 р. Справа № 918/962/15

за позовом Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської Єпархії УПЦ с.Чудниця Гощанського району

до відповідача 1: Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції в Рівненській області

до відповідача 2: Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Чудниця Гощанського району

про скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 25.05.2015 року, ОСОБА_2, дов. від 19.10.2015 року

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: ОСОБА_3, дов від 07.10.2015 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Релігійна громада Свято-Параскевської парафії Рівненської Єпархії УПЦ с.Чудниця Гощанського району звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції в Рівненській області, Релігійної громади Свято-Параскевської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви - Київський Патріархат с. Чудниця Гощанського району про скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

17.06.2015 року відповідачем-1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень видано свідоцтво про право власності на будівлю церкви відповідачу-2.

У той же час, за твердженням позивача, вказана будівля була побудована, введена в експлуатацію та використовувалася позивачем, з огляду на що останній просить суд скасувати свідоцтво про право власності та визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 35 Конституції України, ст.ст. 321, 328, 331, 386, 387 ЦК України тощо.

Ухвалою суду від 25.08.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 01.09.2015 року.

Ухвалою суду від 01.09.2015 року розгляд справи відкладено на 14.09.2015 року.

У судовому засіданні оголошено перерву на 05.10.2015 року.

Ухвалою суду від 05.10.2015 року розгляд справи відкладено на 19.10.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.1989 року рішення № 12 правління колгоспу ім. Горького Гощанського району, затвердженого протоколом № 1 зборів уповноважених колгоспу від 16.02.1990 року, вирішено виділити присадибну земельну ділянку під будівництво церкви в с. Чудниця в розмірі 0,36 га.

13.06.1990 року рішенням виконавчого комітету Красносільської сільської ради народних депутатів "Про виділення земельної ділянки під будівництво церкви в с. Чудниця" виділено земельну ділянку під будівництво церкви в с. Чудниця розміром 0,36 га.

15.06.1990 року підготовлено Акт відводу земельної ділянки під будівництво церкви в с. Чудниця Гощанського району Ровенської області розміром 60х60, площею 0,36 га, за рахунок земель колгоспу.

20.07.1991 року рішенням № 125 виконавчого комітету Гощанської районної ради народних депутатів Ровенської області "Про надання дозволу на будівництво церкви в с. Чудниця" дозволено будівництво церкви в с. Чудниця на земельній ділянці, виділеній за рахунок орних земель колгоспу ім. Горького, площею 0,36 га.

27.05.1992 року розпорядженням № 47 представника Президента України Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області "Про затвердження акту прийому в експлуатацію Української православної церкви с. Чудниця" затверджено Акт прийомки в експлуатацію від 20.05.1992 року Української православної церкви ОСОБА_4 с. Чудниця.

08.06.1992 року розпорядженням № 4 представника Президента України в Гощанському районі право власності на культову будівлю зареєстровано за громадою УПЦ Московського Патріархату.

27.01.1993 року вказане розпорядження визнано недійсним рішенням арбітражного суду Рівненської області у справі № 6/7-Д.

Зазначеним судовим рішення встановлено, що у будівництві церкви мали місце вклади обох громад - УПЦ Київського Патріархату (правонаступник УАПЦ) та УПЦ Московського Патріархату (правонаступник УПЦ), однак розміри вкладів не визначалися.

Судом також встановлено, що 20.10.1994 року рішенням арбітражного суду Рівненської області у справі № 7/17-Н за позовом громади УПЦ Київського Патріархату про визнання її співвласником церкви та встановлення порядку і черговості користування церквою визнано, що церква (культова будівля) в с. Чудниця Гощанського району Рівненської області належить на праві спільної власності УПЦ Київського Патріархату і громаді УПЦ Московського Патріархату.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що будівництво церкви в с. Чудниця Гощанського району розпочалося єдиною на той час громадою Української Православної церкви. У 1991 році вказана громада розділилася на громаду УПЦ Московського Патріархату і громаду УПЦ Київського Патріархату, статути яких зареєстровані у встановленому порядку.

При розгляді матеріалів справи № 7/17-Н встановлено, що на початок будівництва церкви (культової споруди) в с. Чудниця нараховувалося 404 громадян - членів громади Української Православної церкви. На будівництво церкви за період 1989-1992 років зібрано 102 714 крб.., зі них: внески громадян - 49 006 крб., у тому числі членами громади УАПЦ - 24 062 крб., пожертви зі сторони - 8 508 крб., виділено колгоспом - 35 000 крб., інші надходження - 10 200 крб. Витрачено на будівництво грошей станом на жовтень 1991 року 57 857 крб.

При опитуванні у вересні 1994 року членами громади УПЦ Київського Патріархату визнали себе 176 громадян, що підтверджується відповідними списками громадян (із зазначенням номера паспорта та їхніми особистими підписами).

На будівництво церкви у 1990-1991 роках було затрачено 2754 робочих дні, із них 1522 дні громадою УАПЦ і 1132 дні громадою УПЦ Московського Патріархату, що підтверджено щоденником на будівництво.

Враховуючи викладене, суд у справі № 7/17-Н дійшов висновку, що церква є спільною власністю обох громад, що не суперечить вимогам ст. 112 ЦК України. Вказане також стверджується рішенням арбітражного суду у справі № 6/7-Д про визнання недійсним розпорядженням № 47 представника Президента України в Гощанському районі.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (аналогічна норма була закріплена у ч. 2 ст. 35 АПК, що діяв станом на дату прийняття наведених рішень арбітражного суду).

Судом з матеріалів справи також встановлено, що 25.03.2015 року рішенням № 23 виконавчого комітету Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області "Про присвоєння поштової адреси на приміщення церкви в с. Чудниця" приміщенню церкви ОСОБА_5 присвоєно адресу: вул. Церковна,4а, с. Чудниця.

29.04.2015 року на приміщення церкви, що знаходиться за адресою: вул. Церкована,4а, с. Чудниця, КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт.

Будівля церкви не є пам'яткою культурної спадщини (довідка Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації № 205/7 від 16.06.2015 року).

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 17.06.2015 року за результатами розгляду заяви відповідача-2 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Гощанського районного управління юстиції Рівненської області прийнято рішення № 22141056 про державну реєстрацію права власності за відповідачем-2 на будівлю церкви, що розташована: Рівненська область, Гощанський район, с. Чудниця, вул. Церковна, 4а, кадастровий номер земельної ділянки 5621283200:01:003:0103.

З наведеного вбачається, що попри наявні судові рішення, якими встановлено право спільної власності на будівлю церкви, що знаходиться за адресою: вул. Церкована,4а, с. Чудниця, одна з громад - УПЦ Київського Патріархату здійснила одноосібну реєстрацію права власності на спірну будівлю, що призводить до порушень прав та інтересів релігійної громади УПЦ Московського Патріархату.

Судом як з пояснень представників сторін, так із самого факту звернення до суду з відповідним позовом, встановлено, що єдності у громаді щодо приналежності до одного з Патріархатів - Київського чи Московського немає.

Стаття 35 Конституції України гарантує, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.

Право на свободу світогляду і віросповідання є складовою системи конституційних прав і свобод людини. Воно класифікується як особистісне, немайнове право, спрямоване на конкретизацію свободи і вільний розвиток особи. Свобода світогляду означає право мати власну позицію сприйняття світу, навколишнього середовища, сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати взагалі. Вільно, на власний розсуд виховувати своїх дітей і прищеплювати їм те світобачення, яке батьки вважають найкращим. Це право забезпечується охороною держави, оскільки ніхто немає права нав'язувати іншій людині свою точку зору, примушувати до певного світогляду і релігії. У демократичній державі наявність таких прав і свобод є важливим компонентом, який забезпечує реалізацію правової політики саме при такому політичному режимі. Саме це право дозволяє громадянину обирати, а не підкорятись тому, що вже запроваджено або що визнається більшістю.

У ст. 9 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини задекларовано, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Зміст ст. 9 Конвенції ґрунтується на розрізненні двох сфер існування свободи думки, совісті й віросповідання. Перша - внутрішній елемент цієї свободи, тобто свобода особи щодо власних думок, совісті та віросповідання, тим часом як друга - зовнішній елемент, тобто свобода вираження своєї релігії чи вірування, яка, власне, може підлягати обмеженню. Відповідно, ніяке обмеження не може бути застосоване щодо першого елементу цієї свободи, який є абсолютним та необмеженим з огляду на свою природу.

В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати права людини лише тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть розмірними до переслідуваної мети. Іншими словами, у цій сфері проголошується та діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності). В його основу покладена ідея, згідно з якою загальний інтерес, яким керується держава, не може бути таким, що придушує свободу окремої особи.

Як зазначив Європейський суд у справах «Коккінакіс проти Греції», «Бускаріні та інші проти Сан-Марино», «Евейда та інші проти Сполученого Королівства» тощо, закріплена в ст. 9 Конвенції свобода думки, совісті та віросповідання є однією з основ «демократичного суспільства» в значенні Конвенції. Вона у своєму релігійному вимірі є одним із невід'ємних елементів, що визначають належність віруючих та їхній світогляд, але вона також є цінним надбанням для атеїстів, агностиків, скептиків і тих, хто не визначився. Від неї залежить плюралізм, невідривний від демократичного суспільства та здобутий дорогою ціною впродовж століть. Хоча свобода віросповідання є насамперед справою особистого сумління, вона також передбачає, серед іншого, свободу сповідувати релігію як індивідуально, так й спільно з іншими».

Хоча Суд визнає можливість загострення відносин, коли відбувається поділ релігійних або інших громад, однак він вважає, що це один з неминучих наслідків плюралізму. Роль органів влади у подібних ситуаціях полягає не в тому, що усунути причину загострення відносин, ліквідувавши плюралізм, а в тому, щоб забезпечити взаємну толерантність груп, які конкурують між собою.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається. Релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями) (ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

За ч.ч. 1-3 ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

З наведених вимог чинного законодавства вбачається, що держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій, усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом, релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності, релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами.

Як зазначалося, судовими рішеннями у справах № 7/17-Н та № 6/7-Н встановлено, що будівництво церкви відбулося за рахунок вкладів членів обох громад - УПЦ Київського Патріархату (правонаступник УАПЦ) та УПЦ Московського Патріархату (правонаступник УПЦ). Зважаючи, що розмір вкладів визначити неможливо, відтак будівля вказаної церкви має належати обом громадам на праві спільної власності.

Будь-які заходи, у тому числі одноосібна реєстрація за однією з громад права власності на будівлю церкви, матимуть наслідком примушення громади об'єднатися супроти її волі під єдиним керівництвом, що становить втручання у право на свободу віросповідання.

У демократичних суспільствах державі не слід вживати заходів з метою забезпечення єдиного керівництва релігійних громад, остання повинна дотримуватися принципу нейтральності, який вимагає від держави неупередженості до існуючих релігій чи вірувань. Цей принцип тісно пов'язаний з принципом неототожнення і є фактично наслідком відокремлення держави від релігійних організацій. Одним з ключових підходів при оцінці дій органів влади із цієї точки зору є дотримання принципів недискримінації, неупередженості та рівного ставлення до усіх релігійних організацій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що дії обох сторін у справі - УПЦ Київського Патріархату та УПЦ Московського Патріархату, починаючи з моменту будівництва будівлі церкви, не сприяють встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між віруючими різних віросповідань, що, виходячи із мети їхньої діяльності, є неприпустимим.

Суд, виходячи з того, що громада, яка здійснює богослужіння в церкві с. Чудниця, не є єдиною у своїх віросповіданнях, отже обидві релігійні громади мають визначити порядок та черговість користування церквою, а не почергово здійснювати реєстрацію за собою права власності на неї.

Зважаючи на викладене, враховуючи те, що судовим рішенням визнано право спільної власності на будівлю церкви як за УПЦ Київського Патріархату, так і УПЦ Московського Патріархату, беручи до уваги основоположний принцип, гарантований державною, яким є право на свободу світогляду і віросповідання, відповідач-2 у справі не мав права на реєстрацію за собою одноосібного права власності на будівлю церкви, що знаходиться за адресою: вул. Церковна,4а, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область.

У справі Свято-Михайлівська Парафія проти України Європейський суд зазначив, що одним із засобів користування правом сповідувати певну релігію, особливо для релігійної громади в її колективному вимірі, є можливість забезпечити судовий захист громади, її членів та її майна. Таким чином, ст. 9 має розглядатися не тільки у світлі ст. 11, а також у світлі ст. 6 Конвенції.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний позивачем, відповідає фактичним обставин справам, а тому вимоги останнього належить задовольнити.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-2, оскільки саме його неправомірні дії призвели до виникнення спору.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 22141056 від 17.06.2015 року.

3. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.06.2015 року, індексний номер: 39209213, будівлю церкви, що знаходиться за адресою: вул. Церковна,4а, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область, видане Релігійній громаді Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви - Київський патріархат с. Чудниця Гощанського району, скасувати.

3. Стягнути з Релігійної громади Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви - Київський патріархат с. Чудниця Гощанського району (вул. Набережна,10, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область, 35425, код ЄДРПОУ 39619012) на користь Релігійної громади Свято-Параскевської Парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Чудниця Гощанського району (вул. Церковна,4а, с. Чудниця, Гощанський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 23306233) 2 436,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 19.10.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.