Рішення

від 06.10.2015 по справі 922/4676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р.Справа № 922/4676/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія", м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдіс-М", смт. Мала Данилівка про стягнення 1943,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛДІС-М" про стягнення заборгованості у розмірі 1943,36 грн. за період з 01 березня 2015 року по 01 липня 2015 року, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж за Договором №314.ВБС від 28.05.2014 року. Судові витрати позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року розгляд справи було відкладено на 06 жовтня 2015 року об 11:00 год. в зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Представник позивача у призначене судове засідання 06 жовтня 2015 року не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання також свого представника не направив. Ухвали господарського суду Харківської області повернулись до суду з позначкою пошти "За закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 травня 2014 року між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (позивачем та виконавцем за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛДІС-М" (відповідачем та споживачем за договором) був укладений договір № 314.ВБС від 28 травня 2014 р. (далі по тексту - договір) про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем житлового будинку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.1 Договору, договір набрав чинності з 01.05.2014 року.

Відповідно до умов договору позивач здійснює обслуговування внутрішньобудинкових систем жилого будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача площею 833,4 кв.м. в будинку за адресою: м. Бровари, вул. М. Лагунової, 10.

Згідно п. 2.3 Договору, оплата за послуги здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 березня 2015 року по 01 липня 2015 року позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж на загальну суму 1943,36 грн.

Відповідно до п. 2.8 Договору, фактично надані позивачем послуги у відповідному місяці оформляються актом про надання послуг. Позивач зобов'язується направити відповідачу на адресу, що вказана в договорі, акт про надання послуг, а відповідач зобов'язується протягом 5-ти днів з моменту його отримання повернути його позивачу в належно оформленому вигляді.

Як свідчать матеріали справи, відповідачу щомісячно направлялись рахунки та акти про надання послуг, але відповідач акти про надання послуг не повертав та послуги не сплачував.

Направлення відповідачу вказаних актів підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно п.2.9. договору, у випадку неповернення споживачем (відповідач) належно оформлених актів про надання послуг, та відсутності письмових заперечень, послуги вважаються наданими та прийнятими споживачем.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за отримані послуги, у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1943,36 грн. за період з 01 березня 2015 року по 01 липня 2015 року, яка погашена не була.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права та законного інтересу з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1943,36 грн. є правомірною та обґрунтованою, не спростована відповідачем, а одже, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олдіс-М" (62341, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38734552) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" (07400, м. Бровари, вул. Грушевського, 3-а, р/р № 2600930015941 в філії головного Управління м. Києва та Київської області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код 13711949, ІПН 137119410062) заборгованість за період з 01 березня 2015 року по 01 липня 2015 року в сумі 1943,36 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/4676/15