Рішення

від 19.10.2015 по справі 922/5081/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 922/5081/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м.Харків, до 1) Харківської міської ради, м.Харків , 2) Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", м.Харків, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м.Харків, Управління Держземагентства у м.Харкові, м.Харків, про визнання недійсним та скасування рішення частково,визнання відсутності права власності за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1 (посвідчення № 026175 від 14.05.2014р.);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 05.11.2014р.);

третьої особи (Державної інспекції сільського господарства в Харківській області) -

не з'явився;

третьої особи (Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції) -

не з'явився;

третьої особи (Управління Держземагентства у м.Харкові) - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою до 1) Харківської міської ради, 2) Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", в якій просить визнати незаконним та скасувати п.п. 36.1. додатку 1 до рішення 26 сесії 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008р. № 274/08; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 08.07.2011р. серія ЯЛ № 835169, площею 3,1687 га, розташовану за адресою: м.Харків, вул.Козакевича (кадастровий номер 6310136600:09:003:0020); визнати відсутність у СТ "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" права власності на спірну земельну ділянку. Судові витрати заступник прокурора просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2015р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області; на стороні відповідача - Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції та Управління Держземагентства у м.Харкові.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2015р. за клопотанням представника прокуратури було здійснено заміну неналежного 2-го відповідача - Споживчого товариства "ЖБК "Авантаж" (код ЄДРПОУ: 38493539) на належного 2-го відповідача - Споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (код ЄДРПОУ: 31233747).

У позовній заяві заступником прокурора Харківської області заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Козакевича, (кадастровий номер 6310136600:09:003:0020); заборону 2-му відповідачу та будь-яким особам вчиняти будь-які дії зі спірною земельною ділянкою, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно цієї земельної ділянки, а також шляхом заборону державним реєстраторам реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, управлінню Держземагентства у м.Харкові, Харківській міській раді та будь-яким іншим уповноваженим органам і особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського пору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, зокрема, вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши заявлене заступником прокурора клопотання, суд, керуючись ст.ст. 66, 68 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчиняти певні дії через відсутність обґрунтування даного клопотання належними доказами та недоведеність заявником того, що невжиття запропонованого заходу до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в подальшому.

У відзиві на позовну заяву, який було надано суду 07.10.2015р., 2-й відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що висновок прокурора про наявність порушень при прийнятті Харківською міською радою спірного пункту рішення № 283/08 було зроблено при неправильному та довільному тлумаченні норм законодавства України, просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

16.10.2015р. до канцелярії господарського суду надійшов новий відзив СТ "ЖБК "Авантаж", в якому 2-й відповідач виклав додаткові обґрунтування своїх заперечень проти позову.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.10.2015р., представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі, а також докази направлення копії позовної заяви належному 2-му відповідачу.

Представник 1-го відповідача у судове засідання 19.10.2015р. не з'явився; присутній у попередніх судових засіданнях представник 1-го відповідача проти позову заперечував повністю, усно просив припинити провадження у справі, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах, а є підвідомчим адміністративному суду.

Представник 2-го відповідача проти позову заперечувала повністю на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву; просила застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились; про причину неявки суд не повідомили; про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З приводу клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз'яснив, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа по спору, яке з'явилося з земельних правовідносин, має вирішуватися залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто є вони приватноправовими чи публічно-правовими, і чи відповідає склад сторін у справі статті 1 ГПК. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Так, у зазначеній постанові йдеться про те, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного чи господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на основі рівності.

Отже, Вищий господарський суд України зазначив, що державні органи або органи місцевого самоврядування, реалізуючи відповідні повноваження щодо надання земельних ділянок фізичним або юридичним особам, вступають з цими особами в цивільні та господарські правовідносини. Тобто в таких відносинах держава або територіальні громади в якості учасників земельних відносин дорівнюють з іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до позиції Вищого господарського сулу України, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК, підвідомчі господарським судам.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин та з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права та обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них також підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 1.3. вказаної Постанови, у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають, зокрема, спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що спір про визнання недійсним Рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 23.10.2008р. № 283/08 підлягає розгляду в господарських судах, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 36.1. додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008р. № 274/08 Споживчому товариству "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (2-му відповідачу) було надано в приватну власність земельну ділянку за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 3,1687 га для будівництва та подальшої експлуатації житлових будинків з торгівельно-адміністративними приміщеннями та паркінгом по вул.Козакевича.

На підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради Споживчому товариству "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" було видано Державний акт серія ЯЛ № 835169 на право власності на земельну ділянку площею 3,1687 га.

За результатами вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою Харківської області було встановлено, що рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів" від 23.10.2008р. № 274/08 прийнято усупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985р. № 186.

На думку прокурора, Харківська міська рада у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при прийнятті спірного рішення зобов’язана була встановити правовий статус, мету та підстави створення Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж". Також, прокурор зазначає, що Споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" не створювалося як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом, а, відповідно, не мав права на отримання безоплатно земельних ділянок у власність відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, а тому у органу місцевого самоврядування не було достатніх правових підстав для безоплатної передачі йому спірної земельної ділянки. За таких обставин, на думку прокурора, рішення органу місцевого самоврядування є незаконним та порушує права власника, а саме територіальної громади.

У зв'язку з цим, заступником прокурора Харківської області було подано до господарського суду позов про визнання незаконним та скасування спірного рішення в частині п.п. 36.1. додатку 1 до нього, що стосується 2-го відповідача; визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку; визнання у СТ "ЖБК "Авантаж" права власності на дану земельну ділянку.

Ретельно дослідивши докази, надані учасниками судового процесу в обґрунтування своїх позицій у справі, з'ясувавши усі фактичні обставини справи та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

Положеннями частини 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Предметом судового розгляду є, зокрема, вимога про визнання незаконним та скасування п.п. 36.1. додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.10.2008р. № 274/08 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для будівництва об'єктів".

Як на підставу позовних вимог заступник прокурора у позовній заяві посилається на те, що Споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" не створювалось як житлово-будівельний кооператив відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу і фактично є обслуговуючим кооперативом. Харківська міська рада у відповідності до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при прийнятті спірного рішення зобов’язана була встановити правовий статус, мету та підстави створення СТ "ЖБК "Авантаж", але цього не зробила.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про кооперацію", кооперативи - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (ст. 3 Закону України "Про кооперацію").

Згідно ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

З наведеної норми права вбачається, що кооперативи поділяються на типи та за напрямками діяльності, а отже поняття обслуговуючий кооператив та житлово-будівельний кооператив характеризують тип і напрями діяльності кооперативу та не є тотожними.

Пунктами 1.1. Статуту Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", визначено, що дане товариство є споживчим житлово-будівельним кооперативом згідно з законодавством України, та утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для будівництва житла, його експлуатації, спільного господарювання та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів - у житлі та його експлуатації.

З наведеного вбачається, що положення Статуту СТ "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" в частині мети створення та напрямків діяльності не суперечать вимогам Закону України "Про кооперацію", Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту.

Порядок створення кооперативу регулюється статтею 7 Закону України "Про кооперацію", якою встановлено, що кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Доводи прокурора про те, що ЖК УРСР є спеціальним нормативним актом по відношенню до Закону України "Про кооперацію" з посиланням на статтю 5 цього Закону не приймаються судом до уваги, оскільки вказана стаття визначає особливості функціонування лише сільськогосподарської кооперації з посиланням на Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію", особливостей функціонування житлового кооперативу вона не визначає та не містить відсилочних норм.

Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначений перелік документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, з визначенням додаткового пакету документів для окремих видів юридичних осіб, зокрема, фермерського господарства.

Жодних особливостей для державної реєстрації кооперативу (житлово-будівельного) вимогами вказаного Закону не передбачено.

Суд зазначає, що установчі документи СТ "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 33 ГПК України, які б свідчили про те, що 2-й відповідач не є житловим кооперативом за типом його діяльності та створений з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" є будівництво житлових і нежитлових будівель.

З системного аналізу положень Статуту СТ "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" та враховуючи відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виду діяльності СТ "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж", дане товариство створено саме з метою забезпечення житлом членів кооперативу шляхом будівництва багатоквартирних будинків, що відповідає вимогам Закону України "Про кооперацію" та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР 30.04.1985р. № 186.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Споживчим товариством "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" було збудовано та здано в експлуатацію:

1. Перший пусковий комплекс багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями соціально-культурно-побутового призначення та газовою котельною, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 21.12.2005р. № 25/25, затвердженим рішенням Харківського міськвиконкому від 21.12.2005р. № 1759.

2. Підземна автостоянка, як другий пусковий комплекс будівництва багатоповерхового житлового будинку з приміщеннями соціально-культурно-побутового призначення, газової котельні та підземної автостоянки, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 27.12.2006р. № 24/8, затвердженим рішенням Харківського міськвиконкому від 27.12.2006р. № 1319.

3. Багатоповерховий (25 поверхів) житловий будинок вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземною стоянкою по вул.Трінклера, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 27.12.2006р. № 24/6, затвердженим рішенням Харківського міськвиконкому від 27.12.2006р. № 1317.

4. Житловий будинок № 1 по вул.Культури, що підтверджується свідоцтвом № 20000133 від 01.07.2009р.

5. Багатоповерховий житловий будинок по вул.Целіноградській, що підтверджується свідоцтвом № 20000134 від 01.07.2009р.

6. Багатоповерховий житловий будинок по вул.Соціалістичній, 8, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 05.12.2007р. № 31/9, затвердженим рішенням Харківського міськвиконкому від 05.12.2007р. № 1258.

7. Багатоповерховий житловий будинок по вул.Старицького, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 27.12.2006р. № 24/7, затвердженим рішенням Харківського міськвиконкому від 27.12.2006р. № 1318.

8. Багатоповерхові житлові будинки по вул.Косіора, 69-Е, що підтверджується декларацією про готовність об'єкту до експлуатації від 27.06.2012р. № ХК14312106905.

9. Два багатоповерхові житлові будинки по вул.Культури (II черга будівництва), що підтверджується сертифікатом серія ІУ № 165140840050.

Викладене вище також спростовує доводи прокурора стосовно того, що Споживче товариство "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" не є житлово-будівельним кооперативом та не мало права на отримання у власність спірної земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої заступником прокурора вимоги про визнання незаконним та скасування п.п. 36.1. додатку 1 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.10.2008р. № 274/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів".

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що прокурором не доведено недійсності спірного рішення Харківської міської ради в частині п.п. 36.1. додатку 1 до нього, у суду відсутні підстави для визнання недійсним Державного акту про право власності серії ЯЛ № 835169 на спірну земельну ділянку, виданому на підставі даного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Перелік способів захисту прав та інтересів, зазначений у вказаних нормах, не є вичерпним; але суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зокрема, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Такий спосіб як визнання відсутності права чинним законодавством не передбачений.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги заступника прокурора про визнання відсутності у Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Козакевича (кадастровий номер 6310136600:09:003:0020).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з позовом до місцевого господарського суду звернувся прокурор без визначення органу, в інтересах якого він діє та не зазначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Приписами статті 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У пункті 2 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. № 3-рп/99 встановлено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата (абз. 5 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7рп/2009).

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскільки даний спір стосується розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у віданні територіальної громади в особі Харківської міської ради, саме цей орган місцевого самоврядування є органом, який здійснює відповідні функції у спірних правовідносинах, проте, Харківська міська рада у даній справі займає процесуальне становище відповідача.

У відзиві на позовну заяву Споживчим товариством "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності з підстав обізнаності прокурора, починаючи з 23.10.2008р. (дата прийняття рішення) про наявність оскаржуваного рішення Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (ст.257ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

За приписами частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України у від 27.05.2014р. у справі № 3-23гс14, від 23.12.2014р. у справі № 916/2414/13 та від 29.10.2014р. у справі № 6-152цс14.

Прокурор зазначає, що про порушення вимог чинного законодавства він дізнався лише в березні 2015 року, в ході вивчення даних офіційного веб-сайту Харківської міської ради щодо розміщених рішень сесій упродовж 2008-2015 років та ознайомлення з правовстановлюючими документами СТ "ЖБК "Авантаж".

Згідно ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення.

Згідно ст. 21 Закону України "Про інформацію", інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Основними джерелами інформації органів місцевого і регіонального самоврядування є акти органів місцевого та регіонального самоврядування. Інформація органів місцевого самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом опублікування її в офіційних друкованих виданнях, опублікування її в інших засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо та аудіовізуальні засоби масової інформації.

У відповідності до вимог ст. 21 Закону України "Про інформацію", рішення Харківської міської ради та її органів розміщуються на офіційному сайті Харківської міської ради та публікуються в газеті "Харьковские известия". За таких умов, оскаржуване рішення Харківської міської ради було офіційно опубліковано ще у 2008 році та вважається таким, що доведено до відома зацікавлених осіб.

Крім того, проведення пленарних засідань сесії Харківської міської ради передбачає присутність представника органу прокуратури, який відповідно до ст. 121 Конституції України та Закону України "Про прокуратуру", здійснював нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевою Радою.

З архівної виписки архівного відділу Харківської міської ради, що була отримана на запит 2-го відповідача, вбачається, що на пленарному засіданні 26 сесії 5 скликання 23.10.2008р., на якому було прийнято спірне рішення, був присутній прокурор міста Харкова ОСОБА_3.

Спірне рішення було направлено прокурору міста Харкова листом від 13.11.2008р. за № 08-4/3186/2-08.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи постанови Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14, з 23.10.2008р., всі інші органи прокуратури були обізнаними про прийняття оскаржуваного рішення, оскільки вони становлять єдину централізовану систему, відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Твердження прокурора про те, що він довідався про незаконне виділення земельної ділянки під час проведення перевірки лише у 2015 році, тому початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт порушення вимог земельного законодавства, є помилковим та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Пунктом 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" встановлено: з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

З матеріалів справи вбачається, що заступник прокурора Харківської області направив до господарського суду даний позов 31.08.2015р., тобто з пропуском встановленого вимогами чинного законодавства строку для захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи наявність підстав вважати, що органи прокуратури були обізнані про прийняття оскаржуваного рішення, починаючи з 23.10.2008р., проте звернулись до господарського суду з відповідним позовом після спливу позовної давності та без наведення поважних причин пропущення позовної давності, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання СТ "ЖБК "Авантаж" про застосування позовної давності до спірних правовідносин, що відповідно є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За змістом статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи.

Таким чином, враховуючи обґрунтованість клопотання СТ "ЖБК "Авантаж" про застосування позовної давності та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення 26 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23.10.2008р. № 283/08 в частині підпункту 36.1. додатку 1 до нього є законним, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені заступником прокурора у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв’язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати у даній справі покладаються на позивача. Втім, враховуючи, що органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, яка діяла на час подання даного позову до суду), судовий збір у даному випадку стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.10.2015 р.

Суддя ОСОБА_4