Постанова

від 13.10.2015 по справі 910/13844/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13844/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі

судового засідання: Колеснік М.П.

за участі представників:

прокурора: Винника О.О. посв. Від 14.03.2015 № 015627

позивача Глобенко Л.В. дов. від 01.10.2015 № 225-КР-3617

відповідача Корнілова В.А. дов. від 05.05.2015 №52

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю

"Київміськсантехмонтаж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015

у справі № 910/13844/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Заступника прокурора Печерського району міста

Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю

"Київміськсантехмонтаж"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ "Київміськсантехмонтаж" про внесення змін до пункту 4.2. Договору оренди земельної ділянки, укладеного 27.07.2004 між ТДВ "Київміськсантехмонтаж" та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), про що зроблено запис від 11.08.2004 за № 82-6-00223 у книзі записів Державної реєстрації договорів, виклавши його у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до Рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

Позов обгрунтовано на тому, що розмір орендної плати, передбачений чинними умовами Договору оренди від 27.07.2004, є нижчим за мінімальний розмір орендної плати, який встановлено Податковим кодексом України. Оскільки названий Договір оренди не було приведено у відповідність до вимог законодавства, прокурор звернувся з даним позовом до місцевого господарського суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 № 910/13844/15 позов задоволено, внесено зміни до п. 4.2 Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТДВ "Київміськсантехмонтаж" та Київською міською радою від 27.07.2004, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 11.08.2004 за №82-6-00223 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції:

"п.4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку, яка розташована по вул. Патріса Лумумби, 3 у Печерському районі м. Києва; розмір якої - 5068 (п'ять тисяч шістдесят вісім) кв.м.; кадастровий номер - 8000000000:79:047:0003, відповідно до Рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ТДВ "Київміськсантехмонтаж" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 № 910/13844/15 скасувати та «припинити провадження у даній справі», посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Прокурор та позивач не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, не надали колегії суддів письмові відзиви на скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції. Під час судового засідання від 13.10.2015 прокурор та представник Київської міської Ради просили колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача ТДВ "Київміськсантехмонтаж" без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 № 910/13844/15 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою КАГС від 21.08.2015 № 910/13844/15 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача (колегія суддів у складі: головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.) та призначено судове засідання.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ТДВ "Київміськсантехмонтаж" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.07.2004 між Київською міською радою (орендодавець) та ВАТ "Київміськсантехмонтаж" (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 11.08.2004 за №82-6-00223 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Відповідно до п.4.2 Договору, річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки.

Згідно до п. 4.3 Договору, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п.4.7 Договору, розмір орендної плати може переглядатися у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору є його рішення, прийнятті у встановленому порядку.

Згідно з п.12.4 Договору, усі спори, що пов'язані із виконанням умов цього Договору, вирішуються судами України при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.

Відповідно до п.2.2 Договору, згідно з Довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.03.2004 за №251 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 498 436,01 грн..

У відповідності зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (ст. 288 Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (ст. 288.5.1 Податкового кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013 Київською міською радою було прийнято Рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України". Відповідно до вказаного Рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки та ПУНКТОМ 2 РІШЕННЯ ПОКЛАДЕНО НА ОРЕНДАРІВ ОБОВ'ЯЗОК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ОФОРМЛЕННЯ ВНЕСЕННЯ ВІДПОВІДНИХ ЗМІН ДО ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК.

Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п. 4.3 Договору, розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного Рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору .

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Рішення відповідної міської ради про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до приписів ст.288 Податкового кодексу України, яке є чинним та не скасованим, є достатньою підставою для внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст.188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Проаналізувавши положення законодавства України, суд першої інстанції дійшов висновку, що як на момент укладення спірного Договору оренди, так і на момент розгляду спору в місцевому господарському суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору.

Судом першої інстанції встановлено, що покладений на відповідача за Рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 обов'язок щодо забезпечення оформлення внесення відповідних змін до Договору оренди земельної ділянки ним не виконано, за згодою сторін відповідних змін до Договору оренди земельної ділянки внесено не було.

Місцевим господарським судом, заперечення відповідача щодо неможливості внесення змін до Договору оренди через відсутність погодження таких змін орендарем у передбаченому законом порядку, визнано безпідставними, з огляду на таке.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору оренди. При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до Договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України, щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору, не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Аналогічну правову позицію наведено у Постанові Верховного суду України від 20.11.2012 по справі №3-53гс12.

Одночасно з цим, обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до Договорів оренди земельних ділянок за пунктом 2 Рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" покладено на орендарів.

Суд першої інстанції, з огляду на те, що Рішення №89/9146 від 28.02.2013 Київської міської ради було належним чином опубліковане, набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення та містить умову щодо внесення до Договорів оренди земельних ділянок змін, встановлюючи річну орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, дійшов вірного висновку про те, що вказане Рішення є по суті пропозицією Київської міської ради щодо внесення змін в договір оренди земельної ділянки в розумінні ч.2 ст. 188 Господарського кодексу України.

Згідно з п.3 ст.188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Місцевим господарським судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем щодо результатів розгляду пропозиції Київської міської ради у відповідності до п.3 ст.188 ГК України.

За оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції, враховуючи вищевикладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зміни спірного Договору в частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому даний позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

ТДВ "Київміськсантехмонтаж" у доводах апеляційного оскарження звертає увагу колегії суддів на те, що Київська міська Рада не повідомила його про прийняття Рішення від 28.02.2013 №89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», яким було зобов'язано Департамент земельних ресурсів Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього Рішення орендарів земельних ділянок. Відповідач наголошує на тому, що Рада не зверталась до нього, як до орендаря, з пропозицією про зміну умов договору у відповідності до статті 288 Податкового кодексу України, а тому порушено порядок внесення змін до спірного Договору оренди землі, передбачений законом. Враховуючи наведені обставини, скаржник просив прийняте Рішення скасувати та «припинити провадження у даній справі». При цьому, скаржник під час судового засідання від 13.10.2015 зауважував, що після припинення провадження у даній справі, Раді необхідно звернутись з пропозицією до орендаря про внесення змін до Договору оренди землі, надалі, така пропозиція буде розглянута та погоджена відповідачем, оскільки він не проти внесення змін у відповідності до статті 288 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені доводи апеляційного оскарження відповідача базуються на тих же доказах та поясненнях, що надавалися у суді першої інстанції та, яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим Рішенням.

За пунктом 2.18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова Пленуму № 6) зазначено, що у вирішенні спорів про внесення змін до договору, пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 Постанови Пленуму № 6 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною та законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду З ПОЗОВОМ ПРО ЗМІНУ УМОВ ДОГОВОРУ.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 20.11.2012 по справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002, де визначено, що надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України, щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди орендаря на зміну умов договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ТДВ "Київміськсантехмонтаж" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Київміськсантехмонтаж" залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 № 910/13844/15 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 № 910/13844/15 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 № 910/13844/15 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/13844/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов