Постанова

від 13.10.2015 по справі 30/59

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 30/59

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Фінансова компанія В«Довіра та гарантіяВ» (надалі ТзОВ В«ФК В«Довіра та гарантіяВ» ), м. Київ, за вих. № 8543 від 28.08.2015р. (вх.№ЛАГС 01-05/4009/15 від 08.09.2015р.)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 25.08.2015р. про заміну сторони у виконавчому провадженні

у справі № 30/59

за позовом: відкритого акціонерного товариства В«Селянський комерційний банк В«ДністерВ» (надалі ВАТ В«Селянський комерційний банк В«ДністерВ» ), м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю В«ІнтеркарпатсервісВ» (надалі ТзОВ В«ІнтеркарпатсервісВ» ), смт. Славське, Сколівський район, Львівська область

про: стягнення 900 000,00 дол. США (6 930 000,00 грн.) та 145 000,00 євро (1 413 265,70 грн.)

за участю учасників судового процесу:

від скаржника: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 179 від 09.07.2015р.) ;

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ДВС: не з'явився

Учаснику судового процесу сторін роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.08.2015р. у справі № 30/59 (суддя Н.В. Мороз) відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. по справі №30/59.

Приймаючи ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що при укладенні договору купівлі-продажу права вимоги №114 від 07.03.2014р. сторони фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, а відтак, винесено незаконну ухвалу, просить її скасувати, прийняти нову, яким задоволити заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Зокрема, скаржник зазначає, що договір купівлі-продажу права вимоги № 114 від 07.03.2014р. сторонами не оскаржувався, та не є предметом розгляду даної справи, тому висновки суду першої інстанції щодо незаконності його укладення є безпідставними. Крім того, скаржник стверджує, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 08.09.2015р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_3, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У зв'язку із зайнятістю суддів Дубник О.П. та Орищин Г.В. в інших судових засіданнях, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 30/59, замість суддів Дубник О.П. та Орищин Г.В., введено суддів Мирутенко О.Л. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.09.2015р.

У зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 30/59, замість судді Мирутенко О.Л. введено суддю Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.09.2015р.

У зв'язку із зайнятістю суддів Данко Л.С. та Якімець Г.Г. в інших судових засіданнях, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 30/59, замість суддів Данко Л.С. та Якімець Г.Г., введено суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.10.2015р.

У зв'язку з перебуванням суддів Желік М.Б. та Костів Т.С. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. внесено зміни у склад колегії суддів по розгляду справи № 30/59, замість суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С., введено суддів Кордюк Г.Т. та Якімець Г.Г.

Позивач та відповідач відзивів на апеляційну скаргу не подали, уповноважених представників в судове засідання жодного разу не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю, просить суд її задоволити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.12.2009р. господарським судом Львівської області було прийнято рішення у справі №30/59 (суддя Мороз Н.В.) про задоволення первісного позову ВАТ «Селянський комерційний Банк «Дністер» до ТзОВ «Інтеркарпатсервіс», яким стягнуто з відповідача на користь ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» 900 000,00 доларів США заборгованості по кредитній лінії, 145 000,00 євро заборгованості по кредитній лінії, 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю (а.с. 112-117 том ІІ).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. рішення господарського суду від 24.12.2009р. по справі №30/59 частково змінено, а саме: пункт 2 резолютивної частини рішення після слів: « 900 000,00 доларів США» доповнено словами: «еквівалент у гривні 6 930 000,00грн.» та пункт 3 резолютивної частини рішення після слів: « 145 000,00 євро» доповнено словами: «еквівалент у гривні 1 413 265,70грн.». Доповнено рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. п.8 «В частині позовних вимог ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» про стягнення 230 000,00грн. витрат на послуги адвоката відмовити». В решті рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. залишено без змін (а.с. 155-162 том ІІ).

27.04.2010р. на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. видано накази по справі №30/59 (а.с. 163-165 том ІІ).

07.03.2014р. між ВАТ „Селянський комерційний банк «Дністер» (первісний кредитор) та ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» (новий кредитор) укладено договір купівлі продажу права вимоги №114, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до контракту, укладеного між первісним кредитором та боржником, а також відповідно до договору забезпечення (а.с. 196-199 том ІІ).

Станом на 07.03.2014р. загальна заборгованість боржника перед первісним кредитором за контрактом складає 36 955 031,07 грн. (п.2.4. договору).

Згідно п.2.5. договору, новий кредитор зобов'язується сплати первісному кредитору вартість договору в порядку та в строки, передбачені п.4.1. договору, а первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги.

Пунктом 4.1. договору передбачено, за право вимоги, що відступається за договором, новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість договору в наступному порядку: 250 000,00 грн. після передачі усіх документів по контракту, але не раніше 13.03.2014р.; 250 000,00 грн. після здійснення відступлення по усім договорам забезпечення до контракту.

У п.2.7 договору зазначено, що до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існувало на дату відступлення, зокрема, але не обмежуючись, до нового кредитора переходять усі вимоги, що пов'язані з правом вимоги (зокрема, але не обмежуючись, право вимоги відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення; витрат на утримання і збереження предмета обтяження; витрат на страхування; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору забезпечення), передбачені контрактом, договором забезпечення та чинним законодавством.

На підтвердження наявності права вимоги у нового кредитора після підписання договору сторони укладають акт прийому-передачі права вимоги (додаток №3). Для забезпечення можливості реалізації новим кредитором придбаного за цим договором права вимоги, первісний кредитор протягом 5 банківських днів, з моменту повного виконання сторонами пунктів 4.1, 3.2, 3.3 цього договору, передає новому кредиторові документи, які перераховані в п.3.1 договору.

Сторони узгодили, що кожна передача документів визначених пунктом 3.1. договору оформляється шляхом підписання сторонами актів прийому-передачі документів повноважними представниками сторін в момент фактичної передачі зазначених документів (п.3.1.10).

Перелік боржників та контрактів відносно яких виникло право вимоги кредитора та права вимоги за якими відступаються до нового визначений у додатку №2 до договору купівлі продажу права вимоги №114 від 07.03.2014р. (а.с. 200-201 том ІІ).

Як вбачається з додатку №2 до договору купівлі продажу права вимоги №114 від 07.03.2014р. серед боржників, зокрема є, право вимоги за кредитним договором №57560/1 від 10.11.2006р. укладеним між первісним кредитором ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» та боржником - ТзОВ «Інтеркарпатсервіс». Станом на 07.03.2014р. за кредитним договором №57560/1 від 10.11.2006р. заборгованість ТзОВ «Інтеркарпатсервіс» становить 9 455 310,37 грн.

ТзОВ ФК «Довіра та гарантія», отримавши право вимоги до боржника ОСОБА_6 «Інтеркарпатсервіс» про стягнення заборгованості, на підставі ст. ст. 25 ГПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» звернулося до господарського суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. по справі №30/59 ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» на ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» (а.с. 194 том ІІ).

При прийняті постанови колегія суддів керувалася наступним.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Як зазначалося вище, рішення господарського суду Львівської області по справі № 30/59 про стягнення з ТзОВ «Інтеркарпатсервіс» заборгованості у зв'язку з невиконання зобов'язань за кредитним договором №57560/1 від 10.11.2006р. набрало законної сили 01.04.2010р.

Згідно з ч.1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби (в редакції чинної на час набрання судовим рішенням законної сили).

Статтею 118 ГПК України передбачено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено (в редакції чинної на час набрання судовим рішенням законної сили).

Як зазначалося вище, 27.04.2010р. на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2010р. господарським судом Львівської області було видано накази по справі №30/59 з зазначенням строку пред'явлення до виконання до 01.04.2013р. , а саме:

- наказ про стягнення з ТзОВ «Інтеркарпатсервіс» на користь ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» 900 000,00 доларів США (еквівалент у гривні 6 930 000,00 грн.) заборгованості по кредитній лінії;

- наказ про стягнення з ТзОВ «Інтеркарпатсервіс» на користь ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» 145 000,00 євро (еквівалент у гривні 1 413 265,70 грн.) заборгованості по кредитній лінії;

- наказ про стягнення з ТзОВ «Інтеркарпатсервіс» на користь ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер» 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки) (а.с. 163-165,184 том ІІ).

Як було з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказ про стягнення заборгованості за рішенням суду у справі № 30/59 до виконання не пред'являвся.

Договір купівлі-продажу права вимоги №114 був укладений між ВАТ „Селянський комерційний банк «Дністер» (первісний кредитор) та ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» (новий кредитор) 07.03.2014р.

Тобто, даний правочин укладений майже рік після спливу строку наданого Законом для пред'явлення наказу до виконання.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК України).

У разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено (ч.1 ст. 119 ГПК України).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення стягувача (ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер») чи нового кредитора - ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» до господарського суду з відповідною заявою про відновлення пропущеного строку.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії (Постанова Верховного суду України від 19.08.2014р. №923/945/13).

Як на підставу для заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. по справі №30/59 заявник посилається на договір купівлі-продажу права вимоги №114 на підставі якого до ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» перейшли права кредитора у зобов'язаннях боржників, зокрема у зобов'язанні за кредитним договором №57560/1 від 10.11.2006р. до боржника ОСОБА_6 «Інтеркарпатсервіс», загальна сума на яку відступається право вимоги станом на 07.03.2014р. становить 9 455 310,37 грн.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 25 ГПК України та ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", ст.25 ГПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 5 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» , у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому ст. 25 ГПК України .

У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив (ч.1, ч.2 ст. 25 ГПК України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

В матеріалах справи відсутні докази звернення стягувача (ВАТ «Селянський комерційний банк «Дністер») чи ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» до господарського суду з заявою про заміну сторони її правонаступником у порядку передбаченому ст. 25 ГПК України .

Натомість ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» звернулося до господарського суду з заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. по справі №30/59.

Колегія суддів погоджується з ТзОВ ФК «Довіра та гарантія» з тим, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, однак звертає увагу заявника на те, що зі змісту ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, зокрема на підставі судових наказів. Згідно з ст. 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону (в редакції чинної на момент видачі наказів).

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема на підставі судових наказів. Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Однак, доказів звернення стягувача або його представника до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення, а також доказів відкриття державним виконавцем виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду у справі № 30/59 в матеріалах справи відсутні.

Відтак, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. по справі №30/59 на підставі договору купівлі продажу права вимоги №114 від 07.03.2014р.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 25, 99, 101, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 25.08.2015р. у справі № 30/59 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Кордюк Г.Т. Якімець Г.Г.