Постанова

від 12.10.2015 по справі 803/1926/15

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/1926/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолмітВ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волміт» (далі - позивач, ТзОВ «Волміт», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Волміт» щодо господарських відносин з ТзОВ «Євро-Комерс» за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року, ТзОВ «Пакко Холдинг» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року та використання в господарській діяльності реалізованих (робіт, послуг) придбаних у ТзОВ «Євро-Комерс». За результатами цієї перевірки податковим органом складений акт від 14 січня 2015 року №49/22-02/39057159, у висновках якого зазначено про порушення підприємством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Євро-Комерс» на загальну суму ПДВ 297 783,82 грн, в тому числі за липень 2014 року у розмірі 119 920,32 грн, за серпень 2014 року - 177 863,50 грн.

Цей висновок мотивований тим, що первинні документи з ТзОВ «Євро-Комерс» підписані невідомою особою з боку позивача, а підпис директора ОСОБА_3 є підробленим згідно висновку почеркознавчої експертизи. Також відсутні відомості про зберігання придбаних товарів, а також їх транспортування. З цих підстав Луцька ОДПІ дійшла висновку про нереальність господарських операцій між ТзОВ «Волміт» та ТзОВ «Євро-Комерс».

Товариство вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ,0помилковими, оскільки сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними податковими накладними. Крім того звертає увагу суду, що всупереч положенням статті 56 Податкового кодексу України, вмотивована відповідь на скаргу платника податків не була йому надіслана протягом 20 днів, а тому рішення вважається автоматично скасованим.

Окрім того, всупереч положення пункту 84.3 статті 84 Податкового кодексу України, платник податків не був повідомлений про факт проведення експертизи, а також про її результати, а саме почеркознавче дослідження, всупереч методології, проведене не з оригіналів документів, а з їх фотокопій. Також в цьому експертному дослідженні невірно зазначено ім'я директора товариства.

З наведених підстав просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, у запереченнях 10 серпня 2015 року (т.3 а.с.190-192), додаткових поясненнях від 19 вересня 2015 року (т.3 а.с.206) та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з тих підстав, що під час перевірки позивачем не було надано частину податкових накладних за липень 2014 року, а також частини документів, які підтверджують якість придбаних м'ясопродуктів.

Крім того, висновком почеркознавчої експертизи підтверджено, що на первинних документах підписи від імені колишнього директора товариства ОСОБА_3 виконані іншою невстановленою особою. Стосовно доводів представника позивача щодо порушення порядку проведення експертизи зазначила, що з липня 2015 року затверджені зміни до методології почеркознавчого дослідження, які дозволяють проводити його за фотокопіями документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 29 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року працівниками Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проводилася позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Волміт» щодо господарських відносин з ТзОВ «Євро-Комерс» за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року, ТзОВ «Пакко Холдинг» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року та використання в господарській діяльності реалізованих (робіт, послуг) придбаних у ТзОВ «Євро-Комерс» за результатами якої податковим органом складений акт від 14 січня 2015 року №49/22-02/39057159 (т.1 а.с.6-41).

У висновках вказано акту зазначено про порушення підприємством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Євро-Комерс» на загальну суму ПДВ 297 783,82 грн, в тому числі за липень 2014 року у розмірі 119 920,32 грн, за серпень 2014 року - 177 863,50 грн (т.1 а.с.41).

Порушення мотивуються тим, що первинні документи з ТзОВ «Євро-Комерс» підписані невідомою особою з боку позивача, а підпис директора ОСОБА_3 є підробленим згідно висновку почеркознавчої експертизи. Також відсутні відомості про зберігання придбаних товарів, а також їх транспортування. З цих підстав Луцька ОДПІ дійшла висновку про нереальність господарських операцій між товариством та ТзОВ «Євро-Комерс» (т.1 а.с.29-40).

За результатом розгляду заперечень платника податків, висновки податкового органу залишені без змін (т.1 а.с.42-48).

На підставі акту перевірки від 14 січня 2015 року №49/22-02/39057159 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202 яким ТзОВ «Волміт» нараховане основне зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 297 784,00 грн та штрафні санкції у розмірі 74 446,00 грн (т.1 а.с.49).

Рішенням ГУ ДФС у Волинській області від 27 березня 2015 року №1799/10/03-20-10-03-06 адміністративну скаргу позивача на зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення (т.1 а.с.52-56).

Платником податків була подана повторна скарга до Державної фіскальної служби України про перегляд податкового повідомлення-рішення та рішення про результати первинної скарги відповідно до якої податкове повідомлення рішення залишено без змін (т.1 а.с.57-59, т.3 а.с.240).

Надаючи правову оцінку вищенаведеному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

ТзОВ «Волміт» зареєстровано Луцьким міським управлінням юстиції Волинської області відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 17 січня 2014 року №11981020000007818.

Суб'єкт господарювання знаходиться відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 43010 Волинська область, місто Луцьк, вулиця Сонячна, будинок 3.

Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17 січня 2014 року за №031814005147, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 березня 2014 року №200159979, було зареєстровано платником ПДВ з 01 березня 2014 року за індивідуальним податковим номером - 390571503187.

Статутний капітал ТзОВ «Волміт» відповідно до установчих документів на момент його створення складав 50 000 грн.

Основні види діяльності товариства: 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, в тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (а.с. 7-8).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами перевірки та не заперечувалося представником позивача у судовому засіданні платником не надано інформації щодо наявності власних та орендованих основних засобів (складських та офісних приміщень, транспортних засобів).

У липні 2014 року ТзОВ «Волміт» перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Євро-Комерс» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, а саме придбавало згідно з договором поставки від 01 квітня 2014 року № ЄК- 0266, м'ясну продукцію(т.1 а.с.71-73).

Відповідно до умов договору постачальник (ТзОВ «Євро-Комерс») зобов'язується передати у власність покупцю (ТзОВ «Волміт») продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її за ціною вказаною у видатковій накладній. Відвантаження продукції здійснюється зі складу постачальника. Постачальник зобов'язується одночасно з продукцією передати покупцеві ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення.

На виконання умов договору поставки, згідно наданих до перевірки видаткових та податкових накладних ТзОВ «Євро-Комерс» поставило для ТзОВ «Волміт» м'ясну продукцію (свинина в напівтушках обезжирена, серце, нирки, легені, голови, ноги свинні, печінка, яловичина блочна та інше) у липні 2014 року на загальну суму 676226,03 грн., в тому числі ПДВ - 112704,35 грн. та у серпні 2014 року на загальну суму 1067181 грн в тому числі ПДВ 177863,50 грн.

Перевезення придбаної у липні 2014 року продукції згідно товаро-транспортних накладних здійснювалося транспортом постачальника ТзОВ «Євро-Комерс» з пункту навантаження с.Комарів, Сокальський район, Львівська область до місця розташування магазинів покупця - м.Луцьк, м.Ковель, м.Володимир-Волинський, м.Кузнецовськ, м.Червоноград, м.Стрий, м.Шепетівка, м.Рівне та інші міста.

До перевірки ТзОВ «Волміт» були надані висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, видані «Євро-Комерс» на поставлену свинину в напівтушах обезжирену, а документи, які підтверджують походження іншої поставленої продукції, її якість і комплектність, а саме: якісні посвідчення або сертифікати якості не надано.

Не надано до перевірки та суду документи, які підтверджують фактичне проведення операцій та отримання товару, зокрема, відомості бухгалтерського обліку, в яких наведено бухгалтерські проведення щодо підтвердження факту оприбуткування товару.

Також у товариства відсутні складські приміщення для прийняття товару та його зберігання, оскільки поставка відбувалася у літній період, що впливає на якість товару.

Відповідно до умов договору поставки покупець в особі директора даного товариства ОСОБА_3 повинна прийняти товар по кількості та якості та поставити підписи на видаткових накладних. Оскільки висновком експертного почеркознавчого дослідження №1051 від 23 грудня 2014 року доведений факт не відповідності підпису ОСОБА_3 на видаткових накладних, то, на думку суду, і умови договору належним чином позивачем не виконано. Суду не надано жодних письмових доказів того, що колишній директор ОСОБА_3 довіряє право підпису документів іншій уповноваженій особі товариства(т.3 а.с. 208-212).

Щодо самої господарської операції в цілому суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Проаналізувавши подані ТзОВ «Волміт» первинні документи, суд дійшов висновку, що вказані операції мають нереальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами недоведений факт наявності господарської мети при проведенні операцій, а під час судового розгляду не був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Зокрема, згідно висновку експертного почеркознавчого дослідження від 23 грудня 2014 року №1051, яке виконане Київською незалежною судово-експертною установою на замовлення Луцької ОДПІ, підписи від імені ОСОБА_3 (колишнього директора ТзОВ «Волміт) в оригіналі пояснення від 04 листопада 2014 року та підписи від її імені, зображення яких містяться в графах «Підпис та керівник підприємства» в електрофотографічній копії довіреності від 01 липня 2014 року №8, в графах «Бухгалтер», «Відпуск дозволив», «Здав (відповідальна особа)» в електрофотографічній копії ТТН №0000164, в графі «Отримав» в електрофотографічних копіях видаткових накладних на реалізацію м'ясопродукції від ТзОВ «Волміт» та ТзОВ «Пакко Холдинг» виконані різними особами (т.3 а.с.208-212).

Зазначене, на думку суду, свідчить про неналежність та дефектність первинних документів позивача, які мали б підтверджувати реальність господарських операцій між ТзОВ «Євро-Комерс» та ТзОВ «Пакко Холдинг».

Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що всупереч пункту 84.3 статті 84 Податкового кодексу України, платник податків не був повідомлений про факт проведення експертизи, а також про її результати, оскільки зазначена законодавча норма стосується лише експертиз, які призначені в межах процедури податкової перевірки.

Однак у розглядуваному випадку, експертне дослідження було замовлено та виконано у період з 17 по 23 грудня 2014 року, тобто до позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Волміт», яка проведена з 29 по 31 грудня 2014 року. Також, як слідує з пояснень представника податкового органу та підтверджується матеріалами справи, вказане дослідження було замовлено за результатом опрацювання оперативних матеріалів оперативного управління (податкової міліції) Луцької ОДПІ, зокрема відібраних 04 листопада 2014 року пояснень у колишнього директора ТзОВ «Волміт» ОСОБА_3 (т.3 а.с.213-217).

Також суд не бере до уваги доводи представника позивача щодо наявних розбіжностей в імені ОСОБА_3 (замість ОСОБА_3 в експертному висновку зазначено Оксана), оскільки зазначене є очевидною опискою та не впливає на результат експертного дослідження та його належність.

Аналогічно помилковими є доводи представника підприємства, що всупереч Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, почеркознавче дослідження проведено не за оригіналами документів, оскільки вказані нормативно-правові акти поширюються лише на судові експертизи, тобто ті, які призначені в межах судового розгляду. Натомість, вказана експертиза призначена поза межами судової процедури, а тому науково-методичні рекомендації не носять обов'язковий характер для експерта.

У постанові Верховного суду України від 09 червня 2015 року №21-289а15 зроблений правовий висновок, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Зважаючи на приписи 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими зобов'язано суди враховувати правові позиції Верховного суду України, а також керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом здійснено економічну та ділову доцільності проведених господарських операцій ТзОВ «Волміт», для чого ухвалою суду від 30 липня 2015 року витребувано у позивача письмові пояснення з приводу економічної доцільності господарських операцій з ТзОВ «Євро-Комерс» та ТзОВ «Пакко Холдинг» (т.1 а.с.63-64).

На виконання вимог ухвали суду, представник позивача надала суду письмові пояснення в яких наводиться приклад націнки за товар, що реалізується, а також надано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (т.3 а.с.226-234).

Однак, на думку суду, надані документи не підтверджують економічну доцільність проведених господарських операцій, а навпаки, спростовують її.

Зокрема, згідно декларації з податку на прибуток за 2014 рік, позивач мав валовий дохід у розмірі 4 675 267,00 грн (рядок 01) та валові витрати у розмірі 4 667 135,00 грн (рядок 04). Прибуток в даному випадку становить 8 132,00 грн (рядок 07), що становить всього 0,16 % від валового доходу (обороту) ТзОВ «Волміт» (т.3 а.с.227-229).

На думку суду, настільки низький рівень прибутковості ТзОВ «Волміт» вказує на відсутність розумної ділової мети в господарській діяльності підприємства. Фактично, позивач реалізує придбану продукцію за її собівартістю і не навів суду будь-якого обґрунтування такої діяльності.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про нереальність господарської операції з огляду на відсутність господарської мети та руху активів у процесі здійснення господарських операцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, та його представник у судовому засіданні довели суду обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесено на підставі, що передбачена Конституцією та Податковим кодексом України та обґрунтовано.

Оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, довела правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202, тому суд вважає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій ТзОВ «Волміт» є обґрунтованими. З цих підстав у задоволенні позову слід відмовити.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору у даній справі з позовної вимоги майнового характеру становила 4 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 4 872,00 грн. Позивач при поданні позову сплатив 10% відсотків цієї суми, а саме 487,20 грн, що підтверджується квитанцією від 28 липня 2015 року №0.0.415477700.1 (т.1 а.с.2).

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог майнового характеру, тому за правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» решта суми ставки судового збору у розмірі 4 384,80 грн підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВолмітВ» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2015 року №0000792202 - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волміт» (43010, м. Луцьк, вул. Сонячна, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39057159) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384,80 грн (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 16 жовтня 2015 року.